ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.06.2018Справа № 910/3706/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"
до Дочірнього підприємства "КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ"
про стягнення 46335,86 грн.
за участю представників:
від позивача: Бернацька О.В. (довіреність)
від відповідача: Хмара Е.В. (довіреність)
Публічне акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ" про стягнення 312967,02 грн., з яких: борг у розмірі 260380,14 грн., три відсотки річних у сумі 4570,86 грн., пеню у розмірі 31467,11 грн. та інфляційні втрати у сумі 16548,91 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані простроченням відповідачем виконання зобов'язань за договором №17-219-РО купівлі-продажу природного газу від 11.04.2017 в частині оплати за переданий позивачем природний газ, у зв'язку із чим у відповідача утворилась заборгованість у сумі 260380,14 грн., внаслідок прострочення грошового зобов'язання позивачем нараховані три відсотки річних у сумі 4570,86 грн., пеня у розмірі 31467,11 грн. та інфляційні втрати у сумі 16548,91 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2018 прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3706/18 та призначено підготовче засідання у справі на 23.04.2018.
20.04.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні основного боргу, у зв'язку із оплатою відповідачем заборгованості та відмовити у задоволенні пені, посилаючись на завищенням позивачем суми нарахування пені та з урахуванням фінансового стану відповідача.
В підготовчому засіданні 23.04.2018, на підставі 183, 233 ГПК України, оголошено перерву до 21.05.2018.
В підготовчому засіданні 21.05.2018, на підставі 183, 233 ГПК України, оголошено перерву до 11.06.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2018, у зв'язку із перебуванням 11 червня 2018 року судді Гулевець О.В. у відрядженні, розгляд справи № 910/3706/18 по суті призначено на 14.06.2018.
12.06.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 17053,15 грн., 3% річних у розмірі 5769,33 грн. та інфляційні втрати у сумі 23513,38 грн.
В підготовчому засіданні 14.06.2018 суд розглянув заяву позивача про зменшення позовних вимог.
У своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 17053,15 грн., 3% річних у розмірі 5769,33 грн. та інфляційні втрати у сумі 23513,38 грн.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскільки заява позивача відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв до розгляду заяву про зменшення позовних вимог.
В судовому засіданні 14.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/3706/18 до розгляду по суті на 25.06.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.
Представник позивача в судовому засіданні 25.06.2018 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити у редакції заяви про зменшення позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав викладені у відзиві обставини.
В судовому засіданні 25.06.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
11.04.2017 між Публічним акціонерним товариством "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (продавець) та Дочірнім підприємством "КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ" (покупець) був укладений договір №17-219-РО купівлі-продажу природного газу (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2017 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Згідно із п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 98,0 тис. куб. м., у тому числі за місяцями: квітень - 35,0 тис. куб. м., травень - 20,0 тис. куб. м., червень - 15,0 тис. куб. м., липень - 8,0 тис. куб. м., серпень - 10,0 тис. куб. м., вересень - 10,0 тис. куб. м.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом.
На виконання умов договору, позивач протягом квітня-вересня 2017 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 260380,14 грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2017, від 31.05.2017, від 30.06.2017, від 31.07.2017, від 31.08.2017, від 30.09.2017.
Згідно із п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на прострочення відповідачем виконання зобов'язань за договором №17-219-РО купівлі-продажу природного газу від 11.04.2017 в частині оплати за переданий позивачем природний газ, у зв'язку із чим у відповідача утворилась заборгованість у сумі 260380,14 грн.
Під час розгляду справи, позивачем у зв'язку із оплатою 12.04.2018 відповідачем заборгованості за договором №17-219-РО купівлі-продажу природного газу від 11.04.2017 у розмірі 260380,14 грн. подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 17053,15 грн., 3% річних у розмірі 5769,33 грн. та інфляційні втрати у сумі 23513,38 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок здійснити поставку природного газу, а у відповідача прийняти природний газ в обсязі погодженого сторонами та оплатити його вартість.
На виконання взятих на себе зобов'язань за договором №17-219-РО купівлі-продажу природного газу від 11.04.2017 позивач протягом квітня-вересня 2017 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 260380,14 грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2017, від 31.05.2017, від 30.06.2017, від 31.07.2017, від 31.08.2017, від 30.09.2017.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється відповідачем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу та остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Як підтверджено матеріалами справи, відповідач здійснив погашення заборгованості у розмірі 260380,14 грн. за договором 12 квітня 2018 року.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Отже, відповідачем допущено прострочення оплати на загальну суму 260380,14 грн. за поставлений позивачем природний газ.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку із простроченням оплати вартості поставленого природного газу позивачем заявлено до стягнення з відповідача (у редакції заяви про зменшення позовних вимог) пеню у розмірі 17053,15 грн., 3% річних у розмірі 5769,33 грн. та інфляційні втрати у сумі 23513,38 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений природний газ передбачена у пункті 7.2. договору, згідно із яким сторони погодили, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Згідно із розрахунку, доданого до заяви про зменшення позовних вимог, позивач нараховує пеню у сумі 17053,15 грн. (у розмірі облікової ставки Національного банку України) за періоди з 26.05.2017 по 25.11.2017, 27.06.2017 по 26.12.2017, з 26.07.2017 по 25.01.2018, з 26.08.2017 по 24.02.2018, з 26.09.2017 по 11.04.2018, з 26.10.2017 по 11.04.2018.
Також у відповідності до доданого до заяви про зменшення позовних вимог розрахунку, позивач нарахував 3% річних за періоди з 26.05.2017 по 11.04.2018, з 27.06.2017 по 11.04.2018, з 26.07.2017 по 11.04.2018, з 26.08.2017 по 11.04.2018, з 26.09.2017 по 11.04.2018, з 26.10.2017 по 11.04.2018 та інфляційні втрати за загальний період з червня 2017 року по березень 2018 року.
Розрахунок пені у сумі 17053,15 грн., інфляційних втрат у сумі 23513,38 грн. та 3% річних у сумі 5769,33 грн. є арифметично вірними, а тому позовні вимоги (у редакції заяви про зменшення позовних вимог) підлягають задоволенню повністю.
У відзиві на позову, заперечуючи позовні вимоги в частині стягнення пені, позивач посилається на скрутне фінансове становище та нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Однак, як встановлено судом вище, нарахування пені згідно із розрахунку доданого до заяви про зменшення позовних вимог, здійснено позивачем у розмірі облікової ставки Національного банку України як це визначено у п. 7.2. договору.
Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч. 2 ст. 218 ГК України).
У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Також, згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. При цьому, зменшення розміру неустойки у виняткових випадках є правом, а не обов'язком суду.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання). Наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 по справі №908/1453/14.
Однак, всупереч наведеного наявності виняткових обставин для зменшення розміру неустойки відповідачем не наведено.
Враховуючи майновий стан сторін, положення вищенаведених норм та доводи, якими відповідач обґрунтовує необхідність зменшення пені, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку відсутність підстав для зменшення розміру пені.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" до Дочірнього підприємства "КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ" про стягнення 46335,86 грн.
Судовий збір за розгляд справи (у редакції заяви про зменшення позовних вимог) відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Також суд звертає увагу позивача, що у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", позивач може звернутись до суду із клопотанням про повернення судового збору, у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Дочірнього підприємства "КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ" (01103, м. Київ, МИХАЙЛА БОЙЧУКА, будинок 4Б, ідентифікаційний код 39835779) на користь Публічного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, м. Київ, вулиця БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) пеню у розмірі 17053,15 грн., 3% річних у розмірі 5769,33 грн., інфляційні втрати у розмірі 23513,38 грн. та судовий збір у розмірі 695,04 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Повний текст рішення складено та підписано: 09.07.2018.
Суддя О.В. Гулевець