ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.07.2018Справа № 910/4973/18
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/4973/18
за позовомпублічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»
допублічного акціонерного товариства «Українська залізниця»
простягнення 33 510,75 грн.
Без виклику учасників справи.
Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (далі - ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця») про стягнення 33 510,75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач відповідно до Технічних умов завантажив вугілля кам'яне марки Г 0-100 по накладній №51135630 від 22.07.2017р. у вагон №53536140 в кількості 65000 кг. та у вагон №53498317 в кількості 69000 кг. та передав відповідачу для перевезення. На станції прибуття вагонів були складені комерційні акти №45003/265 від 25.07.2017р. та №450003/266 від 25.07.2017р. Під час контрольного переважування вантажу виявлена недостача, яка складає: у вагоні №53536140, з урахуванням норми природної втрати: 7,8 т * 2 160,59 грн. (вартість 1 тони) 16 852,60 грн. та у вагоні №53498317, з урахуванням норми природної втрати: 7,71 т * 2 160,59 грн. 16 658,15 грн., на загальну суму 33 510,75 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2018р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» про стягнення 33 510,75 грн. залишено без руху, з підстав недотримання вимог п.п. 4, 5, 8 ч. 3 ст. 162, п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України та запропоновано позивачу протягом п'яти робочих днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви.
07.05.2018р. через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 24.04.2018р. по справі №910/4973/18.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. Замінено первісного відповідача по справі публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" на належного відповідача - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця". При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
20.06.2018р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні вказуючи на те, що залізниця прийняла вантаж масою і у стані, у якому він переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у схороненому стані, а зміст комерційних актів №45003/265 від 25.07.2017р. та №450003/266 від 25.07.2017р. свідчить про технічно справний стан вагонів №53536140 та №53498317. Таким чином, відповідно до п. а) ст. 111 Статуту залізниць України, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу, залізниця звільняється від відповідальності за втрату або нестачу вантажу.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
22.07.2017р. Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», як вантажовідправник, за залізничною накладною №51135630 від 22.07.2017р. зі станції Добропілля Донецької залізниці на станцію Ладижин Одеської залізниці одержувачу ПАТ «ДТЕК Західенерго» Ладижинська ТЕС здійснило відправлення вагонів №53536140 та №53498317 із вугіллям кам'яним марки Г 0-100.
На станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці залізницею проведено комісійне переважування маси вантажу на вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу у зазначених вагонах не відповідає масі, вказаній у накладній, про що складені комерційні акти №45003/265 від 25.07.2017р. та №450003/266 від 25.07.2017р.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» своїх обов'язків щодо здійснення перевезень вантажу позивача, а саме, щодо його збереження до моменту видачі останнього вантажоотримувачу. Враховуючи нестачу вантажу, яка виникла під час здійснення відповідачем перевезення вантажу, позивач просить суд стягнути з відповідача 33 510,75 грн. вартості нестачі вугілля.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України).
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р. (надалі - Статут залізниць України), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Матеріалами справи (накладна №51135630 від 22.07.2017р.) підтверджується прийняття вантажу до перевезення Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (Перевізник) від Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (Вантажовідправник) та здійснення його перевезення зі станції відправлення до станції призначення.
За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Частиною 1 статті 110 Статуту залізниць України, передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
У статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Як встановлено судом, за результатами зважування вантажу, який перевезено згідно з накладної №51135630 від 22.07.2017р., виявлено його часткову втрату у вагонах №53536140 та №53498317, на підтвердження чого перевізником складені відповідні комерційні акти.
У розділі «Д» Комерційного акту №450003/265 від 25.07.2017р. зазначено що:
- при переваженні вагону, у присутності уповноважених осіб, на справних вагонних 150 тн. електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодністровськ-Вузол, заводський номер 032, що пройшли держповірку 13.01.2017р., виявилось: вага брутто - 78550 кг, тара за документом - 22000 кг., маса нетто - 56550 кг., що менше ваги вказаної в документі на 8450 кг.;
- навантаження нижче бортів на 15-20 см., вкатане, марковане по середині повздовжньою бороною;
- порушене маркування та мається поглиблення над 1-4 люками за рухом поїзду довжиною - 600 см., шириною - 280 см., глибиною - 30-40 см.;
- в технічному відношенні вагон справний;
- вагон без дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті;
- течі вантажу немає;
- при повторному зважуванні вагону вага підтвердилась;
- вантаж, якого бракує, в вагоні вміститися зміг би.
У розділі «Д» Комерційного акту №450003/266 від 25.07.2017р. зазначено що:
- при переваженні вагону, у присутності уповноважених осіб, на справних вагонних 150 тн електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодністровськ-Вузол, заводський номер 032, що пройшли держповірку 13.01.2017р., виявилось: вага брутто - 83200 кг., тара за документом - 22600 кг., маса нетто - 60600 кг., що менше ваги вказаної в документі на 8400 кг.;
- навантаження нижче бортів на 15-20 см., вкатане, вантаж потоптано, маркування не проглядається;
- мається поглиблення над 1-5 люками за рухом поїзду довжиною - 800 см., шириною - 280 см., глибиною - 20-30 см.;
- в технічному відношенні вагон справний;
- вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті;
- течі вантажу немає.
- при повторному зважуванні вагону вага підтвердилась;
- вантаж, якого бракує, в вагоні вміститися зміг би.
Вказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855, а тому приймаються судом в якості належних та допустимих доказів на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній №51135630 від 22.07.2017р., фактичній масі вантажу.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що залізниця прийняла вантаж масою і у стані, у якому він переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у схороненому стані, а зміст комерційних актів №45003/265 від 25.07.2017р. та №450003/266 від 25.07.2017р. свідчить про технічно справний стан вагонів №53536140 та №53498317 з огляду на що, враховуючи зміст п. а) ст. 111 Статуту залізниць України, відсутні підстави для застосування відповідальності у вигляді сплати вартості нестачі вугілля.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» є обґрунтованими з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Частинами 1, 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. (ст. ст. 113, 114 Статуту залізниць України).
За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами, за визначенням ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, враховуючи обставини, встановлені у комерційних актах №45003/265 від 25.07.2017р. та №450003/266 від 25.07.2017р., відповідачем не було спростовано надані позивачем докази та не доведено суду, що втрата вантажу сталася не з вини перевізника.
Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду довідку про вартість вугільної продукції, підписаної Генеральним директором ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» Г.Г. Судак та Начальником відділу економіки та фінансів ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» Т.А. Борисовою, вартість 1 тони вугільної продукції складає 2 160,59 грн. з ПДВ.
У пункті 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 зазначено, що згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України, 314 Господарського кодексу України і ст. ст. 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).
Враховуючи встановлені обставини справи, суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з п. «г» ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №862/5083, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
З урахуванням пункту 27 Правил, при видачі вантажу, маса якого унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1% маси, зазначеної в перевізних документах щодо мінерального палива.
При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку ціни позову, господарським судом встановлено, що:
- у комерційному акті №450003/265 від 25.07.2017р. нестача склала 8450 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 1% маси нетто (від маси нетто 65000 кг.) складає: 65000 кг. * 1% = 650 кг. Таким чином, кількість фактичної нестачі складає: 8450 кг. - 650 кг. = 7800 кг. (7,800 т). Отже, сума втраченого вантажу в вагоні №53536140 складає: 7,800 т * 2 160,59 грн. = 16 852,60 грн.
- у комерційному акті №450003/266 від 25.07.2017р. нестача склала 8400 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 1% маси нетто (від маси нетто 69000 кг.) складає: 69000 кг. * 1% = 690 кг. Таким чином, кількість фактичної нестачі складає: 8400 кг. - 690 кг. = 7710 кг. (7,710 т). Отже, сума втраченого вантажу в вагоні №53498317 складає: 7,710 т. * 2 160,59 грн. = 16 658,15 грн.
Таким чином, оскільки при перевезенні вантажу у вагонах №53536140 та №53498317 залізницею не було дотримано вимог щодо збереження вантажу у вказаних вагонах, прийнятого до перевезення, у зв'язку з чим виявилась нестача вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» про стягнення 33 510,75 грн. вартості нестачі вантажу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (85003, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, 1; ідентифікаційний код 00176472) вартість нестачі вугілля у розмірі 33 510 грн. 75 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762 грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено та підписано - 10.07.2018р.
Суддя А.І. Привалов