Справа № 459/207/18
Провадження № 2/459/366/2018
26 червня 2018 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Кріля М.Д.
при секретарі Данилів О.І.
за участю: позивача ОСОБА_1
представника відповідачки ОСОБА_2
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_4) про стягнення частини коштів, сплачених за житлово-комунальні послуги,-
Позивач в січні 2018 року звернувся до суду з даним позовом, в якому послався на те, що йому, відповідачці та їхньому синові (третій особі) на праві спільної часткової власності, в рівних частках кожному, належить квартира АДРЕСА_1. Також всі вони є зареєстрованими у вищевказаній квартирі. Зазначкає, будучи співвласником спірного житла, відповідачка зобов'язана відповідно до своєї частки права власності брати участь у витратах на управління нею, її утримання та збереження, однак будь-якої участі у витратах на комунальні послуги, пов'язані з спірною квартирою, відповідачка не бере, фактично усунувшись від участі у таких витратах. За період часу з 01.12.2014 року по 01.12.2017 року ним здійснено витрати на оплату житлово-комунальних послуг в наступних розмірах: 4 865, 62 грн. - за послуги з утримання будинку та прибудинкової території; 205, 47 грн. - за послуги вивезення твердих побутових відходів; 1264, 76 грн. - за послуги водопостачання та водовідведення; 3 692, 89 грн. - за послуги енергопостачання; 11 907, 77 грн. - за послуги газопостачання, а всього на загальну суму 21 936, 51 грн.. Відповідно до частки відповідачки у спірному майні просить стягнути з неї частину коштів в розмірі 7 312,17 грн. (21 936, 51 грн. / 3), сплачених за житлово-комунальні послуги за період з 01.12.2014 року по 01.12.2017 року.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, та суду пояснив, що відповідачка є його колишньою дружиною, а третя особа по справи є їхнім сином. Після розірвання шлюбу, вони з позивачкою продовжували життя сім'єю до серпня 2014 року. За хворим молодшим сином вони з відповідачкою доглядають по черзі. Син сам за себе платить.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, в судовому засіданні від 19.04.2018 року позов визнала частково суду пояснила, що вони з позивачем на даний час проживають як подружжя. Вона щоденно працює по чотири години, і коли вона на роботі то догляд а дитиною в основному здійснює няня, котрій вона платить кошти. З грудня 2017 року вона оплачує 50% вартості комунальних послуг.
Представник відповідачки в судовому засіданні позов визнала частково на суму 2 045,43 грн., зазначає, що в сторін по справі 15.01.2006 року народився другий син ОСОБА_5, котрий є інвалідом з дитинства. Після розірвання шлюбу в судовому порядку, сторони продовжували проживати однією сім'єю до жовтня 2016 року, та з цього часу відповідачка сплачує комунальні послуги від свого імені в розмірі 1/2 вартості комунальних послуг. До жовтня 2016 року у сторін був спільний бюджет. Також просить суд до частини позовних вимог застосувати строк позовної давності, тобто в межах трьох років, з урахуванням дати звернення позивача до суд з даною позовною заявою, тобто позивач просить провести стягнення коштів за період з 01.12.2014 року, а тому з такою вимогу позивач може звернутися за період з 18.01.2015 року.
Третя особа в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.
Дослідивши докази суд встановив слідуюче.
Відповідно до копії виписки рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11.09.2000 року шлюб між сторонами було розірвано.
Червоноградським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Львівській області, 11.10.2016 року відповідачці було видано свідоцтво про розірвання шлюбу, відповідно до якого, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано, про що 11 жовтня 2016 року складено відповідний актовий запис №38.
Від подружнього життя у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на квартиру від 15.11.2004 року, виданого Бюром приватизації комунального підприємства «Червонограджитлокомунсервіс», квартира за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 та членам його сім'ї ОСОБА_3, ОСОБА_4 - в рівних частках кожному, що також підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6724135 від 14.03.2005 року виданого Державним комунальним підприємством «Червоноградське МБТІ».
Як вбачається з копії довідки з відділу реєстрації Червоноградської міської ради Львівської області №1111 від 15.01.2018 року, в квартирі АДРЕСА_1, зареєстровані четверо осіб: ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_3 (відповідачка), ОСОБА_4 (син - третя особа) та ОСОБА_6 (син), що також підтверджується копією будинкової книги.
Згідно листа КП «Червоноградводоканал»№1043 від 30.11.2017 року, за адресою АДРЕСА_1, здійснювалась оплата за послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.12.2014 року по листопад 2017 року в сумі 1 264, 76 грн., платником являється ОСОБА_1
Відповідно до листа Шахтного району електричних мереж ПАТ «Львівобленерго» №324-0533 від 01.12.2017 року, за адресою АДРЕСА_1, за період з 01.12.2014 року по 01.11.2017 року за послуги електропостачання було сплачено 3 692,89 грн..
Згідно довідки по нарахуванню та сплаті ОСОБА_1 платежів за обслуговування будинку на прибудинкової території, за період часу з жовтня 2016 року по грудень 2017 року останнім сплачено грошові кошти в сумі 2 088, 36 грн..
Відповідно до квитанцій про оплату позивачем послуг з надання газопостачання, останнім за період часу з жовтня 2016 року по грудень 2017 року сплачено грошові кошти в сумі 4 047,93 грн..
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні суду пояснила, що вона являється хресною матір'ю молодшого сина сторін ОСОБА_6. Відповідачка особисто сплачує комунальні послуги з грудня 2017 року у розмірі 50%. З листопада-грудня 2017 року стосунки у сторін погіршилися, та на її думку з цього часу сторони не проживають як подружжя.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов'язує.
Зокрема, на підставі п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків (в редакції постанови КМ України від 24.01.2006р. №45, діє з 02.02.2006р.), власники та наймачі (орендарі), мешканці квартир,споживачі, зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Зі змісту наведених норм законодавства випливає, що обов'язок оплати житлово-комунальних послуг лежить на усіх повнолітніх власниках, орендарях та мешканцях квартири, відтак вони несуть солідарну відповідальність за невиконання обов'язку по оплаті за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Позивач звернувся з даним позовом до відповідачки 18 січня 2018 року, та просить суд стягнути з відповідачки частину коштів за житлово-комунальні послуги за період з 01.12.2014 року, однак враховуючи те, що з вимогою про стягнення коштів позивач має право звернутися до суду в межах трьох років, тобто за період з 18.01.2015 року, відтак суд вважає клопотанняпредставника відповідачки про застосування до частини позовних вимог строку позовної давності в межах трьох років є обґрунтованим, а тому до позовних вимог в частині стягнення коштів за житлово-комунальні послуги за період з 01.12.2014 року по 17.01.2018 року включно слід застосувати строк позовної давності.
Згідно ч.ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що сторони після розірвання шлюбу до жовтня 2016 року проживали як одна сім'я, вели спільний побут, разом утримували сім'ю та житло, відтак суд приходить до висновку, що розрахунки по даній справі слід проводити з жовтня 2016 року.
На підставі наведеного вище, беручи до уваги те, що позивачем згідно вищевказаних розрахунків за період з жовтня 2016 року сплачено житлово-комунальні послуги за користування спірним майном на загальну суму 6 136, 29 грн. ((2 088,36 грн. (утримання прибудинкової території) + 4 047,93 грн. (послуги з газопостачання)), так як спірне майно на праві приватної спільної часткової власності належить сторонам по справі та третій особі, обов'язок оплати житлово-комунальних послуг лежить на усіх повнолітніх власниках спірного майна, тому суд вважає, що з відповідачки у користь позивача підлягає стягненню третя частина наведеної вище суми, тобто - 2 045,43 грн. (6 135,29 грн. / 3), то суд вважає, що в цій частині позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
Крім того, беручи до уваги те, що за водопостачання та спожиту електроенергію позивачем надано довідки з загальною сумою оплати починаючи з 01.12.2014 року, у даних довідках не зазначена щомісячна оплата, відтак жодних належних та допустимих доказів того, що позивач здійснював самостійно з жовтня 2016 року дані платежі суду не надано, відтак позов в цій частині до задоволення не підлягає.
За наведених обставин, суд вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення.
Враховуючи часткове задоволення позову, суд, керуючись положенням частини 1 статті 141 ЦПК України, вважає, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути 197,15 грн. судового збору (2 045,43 грн. (задоволена сума) х 704,80 грн. (сплачена позивачем сума судового збору) : 7 312, 17 грн. (заявлена позивачем сума позову).
Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (АДРЕСА_1, ІПН-НОМЕР_1) до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (АДРЕСА_1, ІПН-НОМЕР_2), третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1) про стягнення частини коштів, сплачених за житлово-комунальні послуги- задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 частину коштів, сплачених за житлово-комунальні послуги за період з 18.01.2015 року по 01.12.2017 року в сумі 2 045 (дві тисячі сорок п'ять) грн. 43 коп..
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 судовий збір в сумі 197 (сто дев'яносто сім) грн. 15 коп..
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 05.07.2018 року.
Суддя: М. Д. Кріль