Справа № 357/4991/18
2/357/2281/18
15.05.2018 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Кошель Б. І. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації й відшкодування моральної шкоди,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із цивільним позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації й відшкодування моральної шкоди, мотивуючи тим, що він з 03.07.2017 року був переведений до Головного управління Держпродспоживслужби у Київській області на посаду провідного фахівця відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства в Білоцерківському районі, де і працює по теперішній час. 20.02.2018 року відповідач, займавши посаду начальника Білоцерківського району державної лікарні ветеринарної медицини, поширив недостовірну інформацію шляхом подання скарги у письмовому вигляді до Головного управління Держпродспоживслужби у Київській області, скарзі до ГУ СБУ у м. Київ та Київської області, Білоцерківського відділення поліції ГУНП в Київської області. Зазначає, що відносно нього в березні 2018 року була проведена службова перевірка Держпродспоживслужбою в Київській області, зазначених у скарзі порушень виявлено не було, викладені в заявах та скаргах порушення не знайшли свого підтвердження. Посилаючись на те, що поширена в скаргах інформація створила негативну соціальну оцінку його особи в очах оточуючих, порушує його честь, позивач просить суд визнати недостовірною та такою, що принижує честь і гідність, та порушує право на недоторканність ділової репутації інформацію, поширену в заявах та скаргах у письмовому вигляді до Головного управління Держпродспоживслужби у Київській області, скарзі до ГУ СБУ у м. Київ та Київської області, Білоцерківського відділення поліції ГУНП в Київської області та спростувати її в такий же спосіб, як вона була поширена та стягнути з відповідача на його користь 25 000 грн. моральної шкоди.
Вирішуючи питання про те, чи відповідає подана позовна заява вимогам закону, суд вказує на таке.
За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Однак, суд звертає увагу позивача, що звернення до суду не є беззаперечним і повинно відбуватись за правилами визначеними процесуальним законом.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
У заявлених позовних вимогах ОСОБА_3 просить суд визнати недостовірною та також, що принижує честь і гідність, та порушує право на недоторканність його ділової репутації інформацію, поширену ОСОБА_2 в заяві та скарзі у письмовому вигляді до Головного управління Держпродспоживслужби у Київській області, скарзі до ГУ СБУ у м. Київ та Київської області, Білоцерківського відділення поліції ГУНП в Київської області шляхом спростування недостовірної інформації особою, яка поширила інформацію, в такий же спосіб як вона була поширена та стягнути з відповідача на його користь 25 000 грн. моральної шкоди.
Зазначаючи зміст позовних вимог, ОСОБА_1 не врахував наступного.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
У законодавстві при цьому робиться чітке розмежування між інформацією фактичного характеру, яка має бути доведена й оціночними судженнями, які не підлягають доведенню і спростуванню.
Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Частина 1 ст. 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
За положенням ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст.10 Конвенції.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в пунктах 15, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №1від 27 лютого 2009 року « Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» однією із складових правопорушення, наявність якої може бути підставою для задоволення позову, є поширення недостовірної інформації.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
При поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету ОСОБА_4 Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської ОСОБА_5 Європи про право на недоторканість приватного життя.
Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 29.11.2017 року у справі № 6-639цс17.
Позивач у поданій позовній заяві зазначає, що він працює на посаді провідного фахівця відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства в Білоцерківському районі Головного управління Держпродспоживслужби у Київській області.
У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Отже, позивач визначаючись з позовними вимогами в даній категорії справ має пересвідчитись в тому, що інформація, яку він просить визнати недостовірною не є оціночним судженням. Тому неправдивість такої інформації має бути доведена належними та допустимими доказами, в той час як оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Крім того, відповідно до п.п. 6, 7, 8, 9, 10 ч. ЦПК України позовна заява повинна містити:
- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
- підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Всупереч вище зазначеному, позовна заява не відповідає за формою вище зазначеним нормам цивільно-процесуального законодавства.
А тому позивачу необхідно усунути зазначені в ухвалі недоліки у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Відповідно до ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом пяти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
А згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначенні статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації й відшкодування моральної шкоди - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки в строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали, інакше заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяОСОБА_6