Справа №348/2414/17
02 липня 2018 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої - судді: Флоряк Д.В.,
секретаря: Буратчук О.В.,
з уч.позивача: ОСОБА_1,
його представника - адвоката ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Надвірна справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди ,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом в суд до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в сумі 3125,50 грн., завданої сінокосінням.
В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали, суду пояснили, що позивач ОСОБА_1 на підставі свідоцтва на право про спадщину за законом є належним власником земельної ділянки площею 0,5877 га., що знаходиться в урочищі Фальчі, с.Пнів Надвірнянського району Івано-Франківської області. Вказану земельну ділянку він використовує для вирощування сіна на корм худобі. Відповідач ОСОБА_3 самовільно захопив частину належної йому земельної ділянки розміром 0,095 га., а саме скосив на ній траву, чим спричинив йому збитки. Даний факт підтверджується актами комісії з питань земельних відносин при Пнівській сільській раді від 03.07.2017 року та від 09.10.2017 року. Згідно довідки відділу статистики у Надвірнянському районі від 23 жовтня 2017 року за №30-09/446 середня урожайність сіна багаторічних трав по господарствах району становить 29,9 ц. з гектара, а відповідно до довідки Надвірнянської районної державної адміністрації від 23 жовтня 2017 року середня ринкова вартість 1 ц. сіна багаторічних трав за 2016 рік становила 110 грн. Також зазначили, що в позовній заяві допущено помилку при визначені урожайності сіна на площі 0,095 га, а саме 28,05 ц., що в свою чергу слугувало помилковому визначенню вартості сіна 3125,50 грн. Тому просять суд позов задоволити та стягтути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 312,42 грн., а також судові витрати.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та просить у задоволенні позову відмовити, так як вважає, що спірна земельна ділянка ніколи не належала позивачу, а належить йому, оскільки він тривалий час нею користується. Не заперечує того, що дійсно обробляв дану земельну ділянку, скошував траву і забирав сіно, але сіна було значно менше, ніж вказує про це позивач. Окрім того, в його сім"ї надзвичайно скрутне матеріальне ставище, він доглядає дружину, яка хворіє, їй постійно потрібні медикаменти, тому відшкодовувати збитки та судові витрати він немає змоги.
Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.81 ЦПК України і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та з'ясувавши фактичні обставини справи приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є належним власником земельної ділянки площею 0,5877 га., яка знаходиться в урочищі Фальчі,с.Пнів Надвірнянського району Івано-Франківської області на підставі свідоцтва на право про спадщину за законом від 20 вересня 2016 року, посвідченого державним нотаріусом Надвірнянської районної нотаріальної контори та зареєстрована в Державному земельному кадастрі про земельтну ділянку.(а.с.3, 11-13)
Згідно ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Судом також встановлено, що дану земельну ділянку позивач ОСОБА_1 використовує для вирощування сіна на корм худобі. Відповідач ОСОБА_3 самовільно захопив частину належної позивачу земельної ділянки розміром 0,095 га., а саме скосив на ній траву. Факт захоплення відповідачем земельної ділянки підтверджується актами комісії з питань земельних відносин сільського та лісового господарства, благоустрою, екології та раціонального природокористування при Пнівській сільській раді від 03 липня 2017 року та від 09 жовтня 2017 року (а.с.7-8), та фактично не заперечується в самим відповідачем.
Згідно довідки відділу статистики у Надвірнянському районі від 23 жовтня 2017 року за №30-09/446 середня урожайність сіна багаторічних трав по господарствах району становить 29,9 ц. з гектара. (а.с.9)
Крім того, встановлено, що ринкова вартісь 1 цнт. сіна багаторічних трав за 2016 рік становила 110 грн. (а.с.10).
Таким чином внаслідок самовільного захоплення відповідачем ОСОБА_3 земельної ділянки розміром 0,095 га. та самовільним скошенням на ній сіна позивачу ОСОБА_1 спричинено матеріальну шкоду у сумі 312,45 грн. і дана сума позивачем не оспорюється.
Пунктом "ґ" ч.3 ст.152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відшкодування заподіяних збитків.
Пунктом "д" ст. 156 ЗК України встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або того, що відповідно до статті 156 ЗК, статті 1166 ЦК така шкода відшкодовується у повному обсязі. Розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки. Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення.
Відповідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти:
а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду - див. коментар до ст. 22 ЦК України).
в) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Посилання відповідача ОСОБА_3 на те, що сіно він косив на ділянці, яка перебуває у його користуванні вже багато років суд вважає неспроможними, оскільки жодних належних і допустимих доказів належного землекористування (чи володіння) відповідачем суду не надано.
З врахуванням наведеного суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди є обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволенняв сумі 312,45 грн.
Згідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 640,00 грн. судового збору та 1000 грн. витрат на правову допомогу згідно квитанції серії АЕ № 0028 від 12 березня 2018 року.(а.с. 1, 36).
На підставі ст.ст. 125, 156, 152 Земельного кодексу України, ст.1166 ЦК України, керуючись ст.ст. 4,19,141, 247, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідент. номер невідомий) на користь ОСОБА_1 (інд.номер НОМЕР_1) - 312,45 грн. заподіяної сінокосінням шкоди, 640 грн. сплаченого судового збору та 1000 грн. за надання правничої допомоги, а всього 1982,45 грн.
В решта позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Надвірнянський районний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Флоряк Д.В.
Повний текст рішення виготовлено 09.07.2018 року