Дата документу Справа №
ЄУН 332/4307/16-ц Провадження №22ц/778/1486/18 Головуючий у 1 інстанції: Мєркулова Л.О.
26 червня 2018 року
місто Запоріжжя
Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії судців судової палати у цивільних справах:
головуючого, судді-доповідача Кухаря С.В.
суддів: Крилової О.В., Воробйової І.А.,
секретар Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Керівника Запорізької місцевої прокуратури №1 на рішення Заводського районного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ КП «Паркування» про визнання права власності за набувальною давністю,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 11 квітня 2006 року він, ОСОБА_3 придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Паркування» згідно договору купівлі-продажу наступне майно, що розташоване у м. Запоріжжя за адресою:
1. АДРЕСА_1:
магазин, літ. А, інв. №10306, заг. пл. 19,2 кв.м.; автозаправний блок-пункт, №1, інв. №10401; автозаправний блок-пункт, №2, інв. №10402; автозаправний блок-пункт, №3, інв. №10403; ворота №46, інв. №10301, паркан №5; заг. пл. 351,8 кв.м.; замощення І. інв. №10304. заг. пл. 1940,0 кв.м. (загальна вартість 59 984, 65 грн. з ПДВ)
2. майдан Профспілок:
будка сторожу, інв. № 10310;
дробина, інв. № 10303;
система електропостачання, інв. № 10308. (загальна вартість 46 998,00 грн. з ПДВ)
3. вул. Зелінського, 3:
шлагбаум, інв. № 10604;
ворота залізні, інв. № 10303;
замощення дорожнє, інв. № 10305;
ящик с піском, інв. № 10605;
паркан (10 секцій), інв. № 10307;
прожектор, інв. № 10602;
сторожка цегляна, інв. № 10309;
прожектор, інв. № 10601.
2 (загальна вартість 36536,47 грн. з ПДВ) Пунктом 2.2 даного договору визначено, що іродаж зазначеного майна здійснюється за ціною 143 519, 12 грн. з урахуванням
[ДВ.
У своєму позові позивач просить визнати право власності за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: м. АДРЕСА_2, ШН НОМЕР_1) на об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. апоріжжя, АДРЕСА_1, за набувальною давністю, оскільки з моменту іридбання майна відкрито ним володіє.
Рішенням Заводського районного суду Запорізької області від 17 січня 2017 іоку позов задоволено. Визнано право власності за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_1) на об'єкти нерухомого майна, розташовані за ідресою: м. Запоріжжя, АДРЕСА_1, а саме:
-магазин, літ. А, інв. №10306, заг. пл. 19,2 кв.м.;
-автозаправний блок-пункт, №1, інв. №10401;
-автозаправний блок-пункт, №2, інв. №10402;
-автозаправний блок-пункт, №3, інв. №10403;
-ворота №46, інв. №10301,
-паркан №5; заг. пл. 351,8 кв.м.;
-замощення І. інв. №10304. заг. пл. 1940,0 кв.м.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Керівник Запорізької місцевої прокуратури №1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд попередньої інстанції зазначив, що викладені в позовній заяви факти про наявність зазначених договірних відносин між позивачем та відповідачем, відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, а позивач в свою чергу з 11.04.2006 року добросовісно, відкрито та безперервно володів зазначеним нерухомим майном.
Суд апеляційної інстанції повністю не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Дійсно, в матеріалах справи мається ніким не завірена, в тому числі і судом першої інстанції, ксерокопія договору купівлі-продажу підписаного 11 квітня 2006 року сторонами у справі за яким ОСОБА_3 придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Паркування» наступне майно, що розташоване у м. Запоріжжя за
ідресою:
1. АДРЕСА_1:
з
магазин, літ. А, інв. №10306, заг. пл. 19,2 кв.м.; автозаправний блок-пункт, №1, інв. №10401; автозаправний блок-пункт, №2, інв. №10402; автозаправний блок-пункт, №3, інв. №10403; ворота №46, інв. №10301, паркан №5; заг. пл. 351,8 кв.м.; замощення І. інв. №10304. заг. пл. 1940,0 кв.м. (загальна вартість 59 984, 65 грн. з ПДВ)
2.майдан Профспілок: будка сторожу , інв. № 10310; дробина, інв. № 10303; система електропостачання, інв. № 10308. (загальна вартість 46 998, 00 грн. з ПДВ)
3.вул. Зелінського, 3: шлагбаум, інв. № 10604; ворота залізні, інв. № 10303; замощення дорожнє , інв. № 10305; ящик с піском, інв. № 10605; паркан (10 секцій), інв. № 10307; прожектор, інв. № 10602; сторожка цегляна, інв. № 10309; прожектор, інв. № 10601. (загальна вартість 36536, 47 грн. з ПДВ) Пунктом 2.2 даного договору визначено, що
продаж зазначеного майна здійснюється за ціною 143 519,12 грн. з урахуванням ПДВ.
Відповідно до ч. та ч. 2 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що при вирішенні спору про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню дійсним, необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів відповідно до ст.ст. 210,640 ЦК України пов'язується із державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Відповідно до ч. З ст. 640 ЦК договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації
За таких обставин, норми ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовуються до правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, до яких віднесено, зокрема, договір іпотеки.
Позивач, як і суд в оскаржуваному рішення посилались на те, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення вказаного договору, однак таке ухиляння щодо нерухомого майна не має жодного правового значення з зазначених підстав.
Таким чином, відповідально до вказаних норм закону вказаний договір підписаний між сторонами щодо нерухомого майна, оскільки він не пройшов ні нотаріального
4 посвідчення ні державної реєстрації є нікчемним і не породжує за собою жодних правових наслідків.
Окрім цього, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 3 ст. З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
За правилами ч. 6 ст. З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) укладаються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.
Суд попередньої інстанції, ухвалюючи рішення, взагалі не звернув уваги на те, що вказане нерухоме майно взагалі не проходило державну реєстрацію, а тому і не належало, відповідно до норм вказаного законодавства, продавцю за цим договором, оскільки він не набув статусу власника цього майна.
Окрім цього, відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (частина четверта статті 344 ЦК України
У пункті 9 постанови пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; -володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Отже, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на
5 належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Оскільки позивачу, з його ж позову, як він вважав, було відомо про власника нерухомості, знав і знає про власника, в якого він вважав його і придбав, тому підстав визнавати за ним право власності з набувальною давністю у суду не було і не має.
Вказані висновки відповідають висновкам викладеним у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.03.2018 року у аналогічній справі № 175/4741/16, провадження № 61-6971св18.
За зазначених обставин, враховуючи зазначені норми законодавства, враховуючи також те, що оскільки майно не пройшло на час ухвалення рішення судом попередньої інстанції державної реєстрації, немає даних про те, що воно введено в експлуатацію, тому воно і не набуло статусу нерухомого майна як об'єкту цивільного права, таким чином відсутні підстави і в судовому порядку визнавати право власності в тому числі і за набувальною давністю. Вимог про визнання права власності на будівельні матеріали позивач не заявляв.
Таким чином, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу Керівника Запорізької місцевої прокуратури №1 задовольнити.
Рішення Заводського районного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року у цій справі скасувати та прийняти постанову.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ КП «Паркування» про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, АДРЕСА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 3 липня 2018 року. Головуючий, суддя-доповідач
судді: