Справа № 324/1195/18
Провадження № 2-о/324/64/2018
10 липня 2018 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі
головуючого судді Каретник Ю.М.,
при секретарі Cавченко Н.В.,
за участю:
заявника ОСОБА_1,
представника заявника ОСОБА_2,
заінтересованої особи ОСОБА_3,
свідка ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Пологи цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи - Пологівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_3, про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території,
ОСОБА_1 звернувся до Пологівського районного суду Запорізької області у порядку ст.317 ЦПК України із заявою про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території. В обґрунтування своїх вимог заявник зазначає, що його дружина 17.04.2018 року в м.Донецьк народила дитину - хлопчика ОСОБА_5. Батьком дитини є заявник. Шлюб батьків дитини зареєстровано відповідно до свідоцтва про шлюб від 10.10.2017 року серії І-ЖС № 204272. Для отримання свідоцтва про народження дитини державного зразка заявник звертався до Пологівського районного відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, однак йому було відмовлено у проведенні державної реєстрації народження дитини у зв'язку з тим, що документи про народження дитини видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Тому заявник був вимушений звернутися до суду із вказаною заявою з метою отримання свідоцтва про народження дитини - хлопчика ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та здійснення своїх прав, які породжує даний факт, оскільки іншого шляху законодавством не передбачено.
У судовому засіданні заявник та його представник заяву підтримали у повному обсязі і просили її задовольнити з підстав, викладених у заяві. Додатково заявник повідомив, що він особисто був із дружиною ОСОБА_3 до та під час пологів у лікарні Калініна у м. Донецьку, де 17.04.2018 року о 12 годині 35 хвилин народився їх син. За спільною згодою вони з дружиною вирішили назвати сина ОСОБА_5. Він не заперечує і не ставить під сумнів, що батьком дитини є саме він, а матір'ю - його дружина. Також він пояснив, що після пологів вони отримали документи про народження дитини, видані так званою «ДНР». Однак, вони прагнуть отримати свідоцтво про народження сина державного зразка, що є неможливим за місцем народження дитини у зв'язку з тим, що дана територія є тимчасово окупованою.
Представник заінтересованої особи - Пологівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявна у матеріалах справи розписка про вручення судової повістки, але подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив справу вирішити відповідно до вимог чинного законодавства.
Заінтересована особа ОСОБА_3 заяву ОСОБА_1 підтримала у повному обсязі. Додатково вона повідомила, що вони із заявником перебувають у шлюбі. 17.04.2018 року в м.Донецьк у лікарні Калініна вона народила дитину - хлопчика ОСОБА_5. Батьком дитини є заявник. Рішення про вибір прізвища, імені та по батькові дитини вони з чоловіком приймали спільно. Оскільки документи про народження сина видані на тимчасово окупованій території України, з метою отримання свідоцтва про народження сина державного зразка вона просила заяву ОСОБА_1 задовольнити.
На підставі ч.1 ст.247 ЦПК України суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши пояснення заявника, його представника, заінтересованої особи та свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Зі змісту ст.4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно із п.7 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Із матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_3 є громадянами України, про що свідчать надані заявником до суду копії їх паспортів, та перебувають у шлюбі, на підтвердження чого надано копію свідоцтва про шлюб серії І-ЖС №204272 від 10.10.2017 року.
17.04.2018 року у м.Донецьку заінтересована особа ОСОБА_3 народила дитину чоловічої статі, про що їй Донецьким клінічним територіальним об'єднанням Міністерства охорони здоров'я ДНР було видано медичне свідоцтво про народження №251/319 від 17.04.2018 року облікової форми №103/у, затвердженої наказом МЗ ДНР від 09.01.2015 року №12, не підпорядкованим закладам охорони здоров'я України.
Згідно із ч.1 ст. 144 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
03.05.2018 року заявник ОСОБА_1 звернувся до Пологівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області для реєстрації народження дитини, проте, у видачі свідоцтва про народження йому було відмовлено, оскільки ним було надано документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085 затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до якого включено і м.Донецьк, на території якого проживають заявник та його дружина, і де остання народила сина. Тому згідно з п. 1 постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 року №254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», даний населений пункт відноситься до тих населених пунктів, які визнано тимчасово окупованими територіями.
Відповідно до наказів Міністерства юстиції України від 25.11.2014 року № 247/7 та від 17.06.2014 року № 935/5 всі органи та підрозділи, які підпорядковані Міністерству юстиції України повинні були переміститися з тимчасово окупованих територій у населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та перереєструватись там. Тому всі акти та документи, видані органами, не переміщеними в населені пункти, на територіях яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та не перереєструвались, з 01.12.2014 року вважаються недійсними.
На підтвердження факту народження дитини заявником надано копію медичного свідоцтва про народження №251/319 від 17.04.2018 року облікової форми №103/у, де зазначено, що 17.04.2018 року у пологовому відділенні Донецького клінічного територіального об'єднання Міністерства охорони здоров'я ДНР ОСОБА_3 народила хлопчика, а також копію свідоцтва про народження серії ДНР №059564, зареєстрованого та виданого так званим Будьонівським відділом запису актів громадянського стану м.Донецька Державної реєстраційної палати Міністерства юстиції ДНР від 25.04.2018 року та копію обмінної карти ОСОБА_3, виданої Донецьким клінічним територіальним об'єднанням Міністерства охорони здоров'я ДНР.
Як вбачається із заяви про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території, подружжя вирішило назвати хлопчика ОСОБА_5, а прізвище його вказати за прізвищем батька - ОСОБА_1. Окрім того, ОСОБА_1 у зазначеній заяві не заперечує, що саме він є батьком вказаної дитини, а його дружина є матір'ю вказаної дитини.
Окрім того, допитаний судом свідок ОСОБА_4 також підтвердила факт того, що 17.04.2018 року у м. Донецьку народився її онук - хлопчик ОСОБА_5, батьками якого є її син та невістка - ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів. Зокрема, належними відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; допустимими за змістом ч.1 ст.78 ЦПК України є докази, одержані в порядку, встановленому законом.
Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватися положеннями ч.2 ст.19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.
Так, у справах проти Туреччини, а також Молдови та Росії, де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення.
Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження особи для реалізації особистих немайнових та майнових прав заявника та дитини, рішення суду повинно ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справи у порядку ст.317 ЦПК України.
Оцінюючи надані суду докази у їх сукупності, в тому числі свідчення свідка, копію медичного свідоцтва про народження №251/319 від 17.04.2018 року та копію обмінної карти ОСОБА_3, які видані Донецьким клінічним територіальним об'єднанням Міністерства охорони здоров'я ДНР, що знаходиться на тимчасово окупованій території України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви про встановлення факту народження особи, оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість заявнику отримати свідоцтво про народження дитини та здійснити його права, пов'язані із встановленням даного факту.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263-265, 268, 315-319 ЦПК України, ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085, постановою Верховної Ради України від 17.03.2015 року №254-VIII, суд
Заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи - Пологівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_3, про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території задовольнити повністю.
Встановити факт народження дитини чоловічої статі, прізвище - ОСОБА_1, власне ім'я - ОСОБА_5, по батькові - Віталійович, дата народження - 17 квітня 2018 року, місце народження - Україна, Донецька область, місто Донецьк, батьком якого є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, зареєстрований за адресою: Україна, АДРЕСА_1, а матір'ю - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянка України, зареєстрована за адресою: Україна, АДРЕСА_2.
Відомості про батьків дитини вказати на підставі актового запису про шлюб №30 від 10 жовтня 2017 року, складеного виконавчим комітетом Воскресенської сільської ради Пологівського району Запорізької області.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Пологівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя: