1Справа № 335/5849/18 2/335/1725/2018
04 липня 2018 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., при секретарі Тимченко А.В. розглянувши, у порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про надання дозволу на виїзд за кордон малолітньої дитини без згоди та супроводу батька,-
Позивач звернулася до суду з позовом про надання їй дозволу на виїзд малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України без згоди батька дитини ОСОБА_2, який було уточнено, та у якому зазначила, що відповідач по справі є батьком їхнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проте батько не проживає разом з дитиною. Дитина проживає разом з матір'ю та знаходиться на її утриманні. З метою оздоровлення та відпочинку дитини у Польщі, позивач неодноразово зверталась до відповідача про надання дозволу для виїзду сина за кордон, однак останній необґрунтовано та безпідставно згоди не дає.
Посилаючись на викладене, позивач просить суд, дозволити ОСОБА_1, без згоди та супроводу батька, ОСОБА_2, оформити документи для тимчасового виїзду малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, за межі України з 15 липня 2018 року по 01 вересня 2018 року до Польщі та надати дозвіл ОСОБА_1 на тимчасове багаторазове вивезення за кордон сина ОСОБА_3 без згоди батька до досягнення ним шістнадцятирічного віку.
У судове засідання представник позивача - ОСОБА_4 надала суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутності без проведення фіксації судового процесу, уточнені позовні вимоги підтримує, просить задовольнити їх в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
У судове засідання відповідач не з'явився, причину неявки суду не сповістив, про день і час слухання справи повідомлявся завчасно, у встановленому законом порядку.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не сповістив, про день і час слухання справи повідомлявся завчасно, у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням положень ст.ст.223 ч. 4, 280 ЦПК України та думки позивача щодо заочного розгляду справи, викладеної в його заяві, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.
Суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження, виданого Орджонікідзевський відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, серії НОМЕР_1 від 26.07.2011 року, актовий запис № 486 - батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2.
З травня 2017 року сторони подружніх стосунків не підтримують, син проживає разом з позивачкою та перебуває на її повному утриманні, добровільно відповідач матеріальну допомогу в достатньому рівні не надає, у зв'язку з чим позивачка працює у Польщі.
Позивачка направляла відповідачу на адресу його реєстрації та фактичного місця проживання лист із проханням про надання нотаріально посвідченого дозволу на вивезення за кордон їхнього сина, проте відповіді відповідачем надано не було, що підтверджено копією відповідного листа.
На даний час позивачка бажає вивезти сина за межі України, а саме: до Польщі для оздоровлення та відпочинку на короткий термін, без мети постійного проживання.
Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини; на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини; батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці; батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Згідно ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ст. 151 СК батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Стаття 152 СК України передбачає гарантоване право дитини на належне батьківське виховання.
Згідно з ст. 154 СК України батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.
Відповідно до ч. 3 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України" від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ, постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України", Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року № 231 (із змінами).
У відповідності до положень ч. 2 ст. 4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" оформлення проїзного документа дитини проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників. За відсутності згоди одного з батьків, виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволений на підставі рішення суду.
Відповідно до п. 3, 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57, Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) (далі - батьки) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року № 231 (із змінами) визначено зокрема, що виїзд неповнолітніх громадян України за межі території України здійснюється за одним із таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий дітям громадянам України згідно з цими правилами; проїзний документ дитини, виданий відповідно до Правил; паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, у який, відповідно до Правил, записано дитину, яка прямує у його супроводі через державний кордон.
П. 18 цих Правил передбачено, що оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.
З огляду на викладене, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду малолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.
Оскільки у позивачки є складнощі в отриманні згоди відповідача на виїзд сина за кордон, а також беручи до уваги той факт, що судом при розгляді даної справи не встановлено обмежень чи заборон, які унеможливлюють виїзд малолітньої дитини за межі України для тимчасового перебування, суд приходить до висновку про доцільність задоволення позовних вимог в частині надання дозволу ОСОБА_1 без згоди батька - ОСОБА_2, оформити документи для тимчасового виїзду малолітньої дитини ОСОБА_3 за межі України та її тимчасового виїзду з 15.07.2018 року по 01.09.2018 року до Польщі з метою оздоровлення та відпочинку .
Щодо вимоги позивача в частині надання дозволу ОСОБА_1, матері, на тимчасове багаторазове вивезення за кордон сина ОСОБА_3 без згоди батька - ОСОБА_2 до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку та на виготовлення проїзних документів (віз) на виїзд дитини за кордон без згоди батька, то суд вважає, що чинним законодавством передбачено можливість вирішувати питання про надання дозволу виїзду дитини за кордон при умові строкової конкретно визначеної поїздки із зазначенням країни та часу перебування саме на конкретний виїзд дитини за кордон без згоди батька, з визначенням його початку і закінчення та у конкретну країну або країни, у яких перебуватиме дитина протягом одного виїзду.
Таким чином, надання судом дозволу на майбутнє на постійні виїзди дитини за кордон без згоди батька суперечить нормам матеріального права, які визначають рівність прав та обов'язків батьків відносно виховання дітей, і фактично позбавляють батька, який не позбавлений батьківських прав, можливості брати участь у вихованні дитини та можливості спілкування з ним. А тому, суд прийшов до висновку, що у цій частині позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 313 ЦК України, ст. 4 п. 2 Закону України „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"; ст. ст. 150, 154 СК України; ст.ст. 4, 80, 259,263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про надання дозволу на виїзд за кордон малолітньої дитини без згоди та супроводу батька - задовольнити частково.
Надати дозвіл ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, на оформлення документів для тимчасового виїзду малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України з 15 липня 2018 року по 01 вересня 2018 року до Польщі з метою оздоровлення та відпочинку без згоди та супроводу батька ОСОБА_2.
Надати дозвіл ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 на тимчасовій виїзд малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України з 15 липня 2018 року по 01 вересня 2018 року до Польщі з метою оздоровлення та відпочинку без згоди та супроводу батька ОСОБА_2.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 09.07.2018 року
Суддя І.А.Крамаренко