1Справа № 335/2010/18 2/335/1107/2018
14 червня 2018 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Шалагінової А.В.,
за участю секретаря судового засідання Войтович Г.В.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
27 лютого 2018 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням заяви про їх збільшення) зазначала, що з 19 серпня 2011 р. вона перебуває в зареєстрованому шлюбі із відповідачем. Від шлюбу у сторін 20 березня 2012 р. народилась донька ОСОБА_4. Шлюбні відносини між сторонами припинені з червня 2016 р. з причин нехтування відповідачем сімейними цінностями, зловживання ним спиртними напоями, у зв'язку із чим в сім'ї постійно виникали конфлікти, сварки. Між сторонами втрачене почуття любові, поваги та взаєморозуміння. Позивач вважає примирення неможливим. Спору про поділ майна між сторонами немає. Донька проживає із позивачем, перебуває на її повному утриманні. Відповідач не надає допомоги на утримання дитини, хоча дитина за своїм віком та станом здоров'я потребує такої допомоги. Крім того, відповідач не має постійного місця роботи. Натомість, у позивача є ще одна дитина від попереднього шлюбу, позивач не працює, перебуває на обліку в центрі зайнятості. Рухоме та нерухоме майно в позивача відсутнє. Своєю чергою, відповідач не має на утриманні дітей або непрацездатних осіб, за станом здоров'я скарг не має, а також має у власності нерухоме майно.
З наведених підстав просила позов задовольнити, розірвати шлюб між сторонами, змінити її прізвище на дошлюбне «Савочкіна», стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі 3 800 грн. щомісяця, починаючи стягнення з лютого 2018 р. до досягнення дитиною повноліття, тобто до 20.03.2030, стягнути на її користь судові витрати зі сплати судового збору в сумі 704,80 грн. (а.с. 23-28).
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2018 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провести в порядку загального позовного провадження, розпочато у справі підготовче провадження та призначено підготовче судове засідання на 07.05.2018, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи (а.с. 19).
У встановлені судом строки від учасників справи не надходили заяви по суті справи.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2018 р. прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 14 червня 2018 р.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити з підстав, викладених у ньому. При цьому, позивач категорично заперечувала проти надання строку на примирення, зазначивши, що тривалий час вони із відповідачем проживають окремо з червня 2017 р., між ними склалися неприязні стосунки, а тому просила не надавати їм строк для примирення.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що він має намір примиритися із позивачем. Крім того, вказав, що він вчиняв спроби для примирення, однак безрезультатно. Підтвердив, що з його боку дійсно мали факти зловживання алкогольними та наркотичними засобами, але він пройшов лікування. Також вказав, що допомагав матеріально позивачці до січня 2018 р., сплачував за дитячий садочок для дитини. Вказав, що наразі він проживає із батьками, батько хворіє, а також має кредит, мати не працює. Просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
Так, відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького обласного управління юстиції, актовий запис № 677, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 19 серпня 2011 р. (а.с. 4).
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження видане 29 березня 2012 р. Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 232). Дитина проживає з позивачем.
Шлюбні відносини між сторонами припинені з червня 2017 р. з причин відсутності взаєморозуміння, постійних сварок, внаслідок чого між ними втрачено почуття любові та поваги. Майнового спору між сторонами немає, до примирення не прагнуть. З вказаних підстав суд вважає, що сім'я розпалася остаточно і не може бути збережена.
Відповідно до ст.ст. 110-112 Сімейного кодексу України (далі - СК України) позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.
Відповідно до ст. 109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Судом було встановлено, що причиною припинення шлюбно-сімейних відносин являється те, що між сторонами відсутнє взаєморозуміння. Сім'я розпалася та існує формально. Оскільки подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, а також інтересам неповнолітньої дитини, шлюб підлягає розірванню.
При цьому, суд з урахуванням пояснень сторін та обставин, встановлених в судовому засіданні, вважає недоцільним надання сторонам строку для примирення.
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Позивач при реєстрації шлюбу змінювала прізвище, та просила суд відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Таким чином, суд вважає встановленим, що позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини, і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права неповнолітньої дитини, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання, задовольнивши позовні вимоги.
Стосовно позовних вимог про стягнення аліментів суд зазначає наступне.
В судовому засіданні встановлено, що дитина ОСОБА_4 знаходиться на утриманні матері, позивача по даній справі, з нею мешкає, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання дитини № 04-26/5-2438 від 27 лютого 2018 р. (а.с. 9).
Згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України), батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Судом встановлено, що між сторонами немає домовленості відносно утримання неповнолітньої дитини, зокрема, стосовно першочергових витрат на неї.
Позивач на даний момент не працює, перебуває у Запорізькому міському центрі зайнятості на обліку як безробітна, що підтверджується довідкою вказаного Центру № 1477 від 27 квітня 2018 р. (а.с. 40).
Крім того, на утриманні позивача є дитина від попереднього шлюбу ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка має проблеми зі здоров'ям, що підтверджується медичною документацією (а.с. 36-39).
Батьки позивача померли, що підтверджується копіями свідоцтв про смерть ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 43, 44).
З наведених підстав, суд доходить висновку, що позивачеві важко самотужки виховувати та утримувати дитину.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач офіційно не працевлаштований, відтак не має постійного доходу. Проте, відповідач має можливість надавати допомогу на утримання дитини, оскільки не має скарг за станом здоров'я, є особою працездатного віку, має у власності нерухоме майно, а саме 1/7 частину квартири АДРЕСА_1, що підтверджується Інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 45-47). Проте, добровільно допомогу на утримання дитини стабільно не надає.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4
Вирішуючи питання про визначення розміру аліментів суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інше.
Як роз'яснено у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Як встановлено судом, відповідач офіційно не працевлаштований. Доказів стосовно наявності у відповідача на утриманні інших дітей або непрацездатних осіб відповідач суду не надав.
Відповідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» визначено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2018 року - 1492 гривні, з 1 липня - 1559 гривень, з 1 грудня - 1626 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень.
Таким чином, розмір аліментів на дитину станом на час звернення позивача до суду не може бути меншим за 746,00 гривень, а на час розгляду справи - за 930,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Розмір аліментів, визначений позивачем, в сумі 3 800 грн. суд вважає завищеним, оскільки він перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також і розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 1 січня 2018 р. Також, визначаючи розмір аліментів, суд виходить із рівного обов'язку батьків утримувати дитину, зокрема, і нести першочергові витрати на неї.
Отже, враховуючи, що на даний час відповідач не має регулярного доходу, однак має можливість сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів у сумі 2 000 гривень на місяць.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позову ОСОБА_1, а саме в частині розірвання шлюбу та стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору, сплаченого за позовну вимогу про розірвання шлюбу, яка задовольняється судом, в розмірі 704,80 грн. (а.с. 1). Також, враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення аліментів, з відповідача на користь Державного бюджету належить стягнути судовий збір в сумі 704,80 грн.
Керуючись ст.ст. 19, 89, 141, 244-245, 259, 264, 265, 272-273 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_7) ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований 19 серпня 2011 року Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 677 - розірвати.
Після розірвання шлюбу змінити прізвище дружини «Макашова» на дошлюбне прізвище «Савочкіна».
Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_2, аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі - 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок щомісячно, починаючи з 27 лютого 2018 р. і до досягнення дитиною повноліття, тобто до 20 березня 2030 року.
Розмір аліментів підлягає індексації відповідно до закону.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_2, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Скорочене рішення (вступна та резолютивна частини рішення) постановлене у нарадчій кімнаті та проголошене у судовому засіданні 14 червня 2018 р.
Повне судове рішення виготовлене 19 червня 2018 р.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.В. Шалагінова