Іменем України
10 липня 2018 року
Київ
справа №555/2424/15-а
адміністративне провадження №К/9901/19089/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №555/2424/15-а
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року, постановлену суддею Майор Г.І.,
Постановою Березнівського районного суду Рівненської області від 16 березня 2016 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі від 21 вересня 2015 року № 600 про утримання переплати пенсії. Вирішено питання про розподіл судових витрат та витрат на правову допомогу.
Управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області не погоджуючись із вказаним судовим рішенням оскаржило його в апеляційному порядку.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року в порядку ч.4 ст.189 КАС України апеляційну скаргу залишено без руху із наданням 30-ти денного строку для подання доказів на підтвердження обставин щодо наявності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року визнано неповажними, наведені Управлінням Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області, причини пропуску строку апеляційного оскарження постанови Березнівського районного суду Рівненської області від 16 березня 2016 року. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі .
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що особою, яка подала апеляційну скаргу, не зазначено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року, поновивши строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та звільнивши Управління від сплати судового збору.
Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки відсутні підстави для її скасування.
Згідно з ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Як встановлено, ухвалою суду апеляційної інстанції від 9 лютого 2017 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Березнівського районного суду Рівненської області від 16 березня 2016 року, а апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк 30-денний строк з моменту отримання копії ухвали для подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення із зазначенням поважних причин такого пропуску.
На виконання вимог зазначеної ухвали Управлінням Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області подано заяву, в якій Управління в якості поважності причин пропуску строку посилається на те, що ним систематично порушувалося питання про виділення асигнувань для оплати судового збору у 2016 році та зазначалася відповідна суму, на що кошти не виділялися, що підтверджується копією листа №2194/04 від 28.07.2015, копією проекту кошторису на 2016 рік, копією пояснюючої записки до проекту кошторису на 2016 рік, копією орієнтованого розрахунку суми судового збору, копією розрахунку витрат органів ПФУ в Березніському раоні Рівненської області по сплаті судового збору на 2016 рік, копією інформації про стягнення з органів Пенсійного фонду України судових витрат.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції), судовий збір справляється, зокрема, за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами у розмірі - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» у вказаній редакції закріплено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
За змістом частини другої цієї ж статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Комплексний аналіз указаних законодавчих положень дає підстави для таких висновків.
Положення наведених правових норм покликані забезпечити безперешкодний доступ особи до правосуддя, незважаючи на її майновий стан, а також гарантувати право на судовий захист усіх осіб, які такого потребують, але через певні фінансові (матеріальні) фактори, складнощі постійного або тимчасового характеру не можуть оплатити судові витрати повністю або частково у строк та в обсязі, встановлених законодавством.
Разом з тим, названі правові норми Закону України «Про судовий збір» і Кодексу адміністративного судочинства України не мають безумовного, абсолютного характеру і встановлюють певні умови, за наявності яких особа, яка звертається до суду з відповідною заявою чи скаргою, може скористатись можливостями, встановленими цими статтями в частині сплати судового збору.
Звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 88 Кодексу адміністративного судочинства України, та статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Суд звертає увагу, що відсутність коштів у державного органу не є достатньою та беззаперечною підставою для поновлення строків звернення до суду, оскільки строки на апеляційне оскарження автоматично не можуть бути поновленими.
Частиною першою статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Єдиним обґрунтуванням причин пропущення строку є відсутність коштів на сплату судового збору. Проте відсутність коштів на сплату судового збору не є поважною причиною для поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 2854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).
Не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що з 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VII, яким, окрім іншого, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» доповнено п. 18, відповідно до якого Пенсійний фонд України та його органи звільнені від сплати судового збору.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України (у редакції, що діяла на час звернення до апеляційного суду) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Станом на день подання апеляційної скарги (25.03.2016) Управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області не було звільнено від сплати судового збору за подання апеляційних скарг.
За приписами ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, що однозначно розуміється як початок дії закону з моменту набрання ним чинності і припинення з утратою чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У спірних правовідносинах Пенсійний орган звернувся до суду з апеляційною скаргою у період, коли Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VII не набрав чинності.
Отже, Суд не знаходить підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні апеляційним судом рішення, а тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України суд, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області залишити без задоволення.
Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року у справі №555/2424/15-а залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
М.М. Гімон
А.Ю. Бучик ,
Судді Верховного Суду