Провадження № 2/317/591/2018
Справа № 317/601/18
10 липня 2018 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Сакояна Д.І.
при секретарі судового засідання Капто Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У березні 2018 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 26.12.2007 р. у розмірі 5113,49 грн. та судових витрат.
Вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 26.12.2007 р. ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 5050,00 грн. у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. 06.10.2015 р. позичальник ОСОБА_2 помер. Спадкоємцем, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є ОСОБА_1. Станом на дату смерті ОСОБА_2 мав заборгованість за кредитним договором б/н від 26.12.2007 р. у сумі 5113,49 грн., яка складається з наступного: 3762,27 грн. - заборгованість за кредитом; 1201,22 грн. - заборгованість за відсотками, 150,00 грн. - пеня. Дану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача як спадкоємця позичальника.
Відповідачем ОСОБА_1 поданий відзив на позові від 16.04.2018 р. За змістом відзиву відповідач позов не визнає, оскільки жодного відношення до спадкового майна та його обов'язків перед кредитором вона не має, адже шлюб між ними було розірвано 04.10.2013 р. Після розірвання шлюбу спільне проживання та ведення спільного господарства між ними припинилось. Жодного спору про поділ майна або будь-яких обов'язків після розірвання шлюбу не виникало. Оскільки заповіту ОСОБА_2 на її ім'я не залишив, вона не відноситься до переліку осіб, визначених ст.ст. 1261-1265 ЦК України.
У відповіді на відзив ПАТ КБ «Приватбанк» зазначає, що на виконання ч. 2 ст. 1281 ЦК України позивачем 22.02.2016 р. була направлена претензія кредитора до Запорізької районної державної нотаріальної контори. 03.03.2016 р. позивачем отримано відповідь Запорізької районної державної нотаріальної контори про те, що спадкоємці ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались, спадкова справа після його смерті була заведена на підставі претензії ПАТ КБ «Приватбанк». Таким чином, відповідач прийняв спадщину, до якої входять, у тому числі, кредитні зобов'язання померлого позичальника.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, разом з позовом надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У судове засідання 12.06.2018 р. з'явився представник відповідача ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення позову у повному обсязі з мотивів, що викладені у відзиві на позов. У подальшому представник відповідача участі у розгляді справи не брав. 10.07.2018 р. на адресу суду надійшла заява представника відповідача про проведення розгляду справи за його відсутності та відсутності відповідача.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до умов укладеного кредитного договору № б/н від 26.12.2007 р. ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
ПАТ КБ «Приватбанк» є правонаступником прав та обов'язків ЗАТ КБ «Приватбанк», у зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 р. змінено найменування позивача з Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», проведено державну реєстрацію вказаних змін.
Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку.
ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складають між сторонами договір, що підтверджується підписом у заяві.
При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією iз сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до п. 2.1.1.12.6 Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13.
ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку позичальник зобов'язується погашати заборгованість по кредиту, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору.
За змістом п. 2.1.1.12.6.1 Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку у разі виникнення прострочених зобов'язань за борговими зобов'язаннями на суму від 100,00 грн., клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.
ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_2 кредит у розмірі, встановленому договором.
ОСОБА_2 не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, він зобов'язання за вказаним договором не виконав.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 станом на станом на дату смерті банком нараховано заборгованість у розмірі 5113,49 грн., яка складається з наступного: 3762,27 грн. - заборгованість за кредитом; 1201,22 грн. - заборгованість за відсотками; 150,00 грн. - пеня.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.
На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом свідоцтва про смерть від 07.10.2015 р., ОСОБА_2 помер 06.10.2015 р.
З 2005 року та до дня смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідач ОСОБА_1 також була зареєстрована за вищевказаною адресою з 2005 року.
З копії спадкової справи вбачається, що заповіту ОСОБА_2 не залишив.
Із заявою про прийняття спадщини за законом чи із заявою про відмову від спадщини жодна особа не зверталась, а спадкова справа заведена на підставі претензії кредитора - ПАТ КБ «Приватбанк».
За приписами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відомостей про наявність у ОСОБА_2 майна та майнових прав на час смерті матеріали справи не містять.
Статтею 1231 ЦК України передбачено, що до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. До спадкоємця переходить обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя. До спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.
Згідно статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Отже, законодавець ставить в залежність обов'язок спадкоємців боржника щодо сплати боргу за померлого від розміру одержаного ними у спадщину майна після померлого.
У позові ПАТ КБ «Приватбанк» не зазначає до якої саме черги, на його думку, належить відповідач ОСОБА_1, водночас мотивує позов лише спільним проживанням спадкоємця та спадкодавця.
За змістом свідоцтва про розірвання шлюбу серії І-ЖС № 099403, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького районного управління юстиції у Запорізькій області 04.10.2013 р., шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 34 від 04.10.2013 р.
За змістом ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Належних та допустимих доказів на підтвердження факту спільного проживання відповідача із ОСОБА_2 однією сім'єю позивачем не надано.
Спільність реєстрації місць проживання відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є беззаперечним доказом їх постійного проживання однією сім'єю та сама по собі не може свідчити про прийняття відповідачем спадщини після смерті ОСОБА_2
Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із наведеного, відсутність доказів того, що відповідач ОСОБА_1 постійно проживала не менш як п'ять років саме однією сім'єю із спадкодавцем до часу відкриття спадщини, вказує на недоведеність позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк».
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України,-
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (70450, Запорізька область, Запорізький район, с. Кушугум, вул. Леваневського, буд. 174, ІПН НОМЕР_1) про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Апеляційного суду Запорізької області через Запорізький районний суд Запорізької області відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя Д.І. Сакоян