Справа № 308/12144/15-к
09 липня 2018 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 , суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород , обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської обл., проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із незакінченою вищою освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК України,-
Встановив:
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015070170000880 від 04.06.2015 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
В ході судового розгляду провадження прокурор у відповідності до вимог ст. 338 КПК України змінив обвинувачення і надав до суду обвинувальний акт затверджений 21.11.2017 року в якому міститься формулювання зміненого обвинувачення у кримінальному провадженні, внесеному в єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015070170000880 від 04.06.2015 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.116 КК України.
Згідно обвинувального акту зі зміненим обвинуваченням, ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що в один із днів другої половини березня 2015 року, точну дату під час слідства встановити не виявилося за можливе, близько 22.00 год. ОСОБА_7 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , разом із ОСОБА_8 , за місцем проживання гр-на ОСОБА_9 , діючи умисно, будучи схильним до психічних розладів, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виник внаслідок тяжкої словесної образи з боку потерпілої в його сторону, яка стала наслідком обвинувачень зі сторони ОСОБА_7 в адресу потерпілої, з приводу крадіжки останньою сигарет, в момент, коли остання сиділа на кріслі, наніс ногою один удар в область обличчя ОСОБА_8 , від чого остання не втрималась у кріслі та впала на підлогу, опинившись у лежачому положенні.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 , перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, не контролюючи свої дії наніс останній серію ударів руками та ногами по різним частинам тулуба, при цьому стрибаючи одночасно обома ногами по голові та тулубу, заподіявши останній тілесні ушкодження, від отримання яких, остання померла на місці.
Після скоєного вбивства, вважаючи ОСОБА_8 мертвою, не повідомивши про це правоохоронні органи, з метою уникнення кримінальної відповідальності та приховування своїх злочинних дій, ОСОБА_7 , загорнув тіло останньої в ковдру, підібрану на місці скоєння злочину, та з використанням належного йому автомобілю марки ««Renault Laguna», реєстраційний номерний знак « НОМЕР_1 », вивіз її з місця скоєння злочину.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акту згідно до вимог статті 337 КПК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті не визнав, заперечив свою причетність до кримінального правопорушення , в якому він обвинувачується за ст. 116 КК України. По суті фактичних обставин справи пояснив, що приблизно у період з 05.03.2015 року до 25.03.2015 року перебував на стаціонарному лікуванні у наркодиспансері та приймав ліки. Що саме відбувалося з ним в тот період часу він не пам'ятає, зазначаючи, що вказаний період життя у нього “ випав”. Вказав, що пам'ятає тільки, що 24.03.2015 року відбулась дорожньо-транспортни пригода з участю автомобіля під його керуванням. З померлою ОСОБА_8 були знайомі приблизно сім років, у них були дружні стосунки та він знав, що у неї є співмешканець. ОСОБА_7 пояснив, що з потерпілою вони бачилися перед тим як він направився на лікування в лікарню .
Так, потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що померла ОСОБА_8 є його донькою. Вказав, що за результатами дослідження ДНК йому відомо, що померла особа є його донькою. Останній раз бачив свою доньку у березні 2014 року. Вказав, що донька розлучилась із чоловіком і поїхала проживати в м. Ужгород. Жодних скарг або нарікань від доньки не чув.
В наступні судові засідання потерпілий не з'являвся, надіслав на адресу суду заяву ( т.1 а.с. 238) в якій просив врахувати його важкий стан здоров'я та скрутне фінансове становище і розглянути кримінальне провадження у його відсутності. Враховуючи, що потерпілий був допитаний в ході судового розгляду, не був свідком вказаних подій, суд, керуючись ст.325 КПК України, ухвалив рішення про продовження проведення судового розгляду за його відсутності.
Потерпілий ОСОБА_10 отримав обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням, надав до суд заяву від 20.12.2017 року про те, що йому зрозуміло суть нового обвинувачення за ст. 116 КК України, зміст ст. 338 КК України йому роз'яснено та зрозуміло, позицію прокуратури підтримує.
Як доказ вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні даного кримінального правопорушення прокурор в судовому засіданні зазначає показання свідків: ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .
Так, в судовому засіданні був допитаний свідок зі сторони обвинувачення ОСОБА_9 , який суду надав показання про те, що на початку березня 2014 року або 2015 року біля 22 год. прийшов до нього за місцем його проживання , за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_7 з дівчиною. Вони вживали пиво, через деякий час біля 22 год.30 хв. він почув як ОСОБА_7 наніс дівчині тілесні ушкодження, а саме 10 - 15 ударів з приводу того, що дівчина забрала пачку сигарет, яку ОСОБА_7 приніс йому. Оскільки в кімнаті було темно, електроенергія відключена у нього, він дівчину не бачив і не бачив механізм нанесення їй тілесних ушкоджень. Після нанесення жінці тілесних ушкоджень ОСОБА_7 пішов і сказав, що повернеться . Повернувся ОСОБА_7 за нею біля 05 год. ранку. За цей період жінка спочатку лежала, а потім сиділа і чекала. Коли скрипнуло крісло, він здогадався що жінка піднялася з землі і сіла в крісло. Вказав, що декілька разів звертався до жінки, однак вона йому не відповідала так як у неї були вибиті зуби і з тих причин вона не могла розмовляти. Швидку допомогу для жінки не викликав. Коли за нею прийшов ОСОБА_7 , самостійно встати жінка не могла , він її підняв із стула, взяв її під руку і вони разом вийшли з його помешкання. Вказав, що ОСОБА_7 просив надати йому одіяло, для того щоб закрити кров, яка була на голові жінці, та на його прохання він надав йому “ якусь тряпку”. Вказав, що ОСОБА_7 приїхав на автомобілі сірого кольору. Більше після цього випадку ОСОБА_7 до нього не приходив. Окрім того вказав, що під тиском працівників міліції він вказав, що впізнає грязне одіяло та дівчину на фотографії. В органах міліції його не били, фізичний тиск не застосовували.
Так, в судовому засіданні був допитаний свідок зі сторони обвинувачення ОСОБА_11 , яка суду надала показання про те, що знайома з обвинуваченим та знайома була з померлою ОСОБА_8 , так як опікувалась нею. Вказала, що на похоронах свого сина 17.01.2015 року бачила ОСОБА_16 з ОСОБА_17 разом, бачила , як вони спілкувались, бачила, як він підійшов до неї наніс їй удар і схопив за шию. Останній раз бачила ОСОБА_18 04 - 05 березня 2015 року. Зазначила, що вона розшукувала ОСОБА_18 , і в один із днів їй зателефонував обвинувачений ОСОБА_19 , який на її запитання : “ Де ОСОБА_20 ?” відповів : “ що підвозив ОСОБА_18 на автомобілі і висадив її на зупинці з особою на ім'я ОСОБА_17 ”. Зазначила, що у ОСОБА_21 був співмешканець ОСОБА_22 , який бив її та вибив їй зуб.
Так, в судовому засіданні був допитаний свідок зі сторони обвинувачення ОСОБА_12 , який суду надав показання про те, що з померлою вони були знайомі. За спливом часу, він пам'ятає тільки те, що ОСОБА_20 приходила за місцем його проживання і останній раз її бачив в січні 2015 року.
Так, в судовому засіданні був допитаний свідок зі сторони обвинувачення ОСОБА_13 , який суду надав показання про те, що з померлою вони були знайомі. Вказав, що ОСОБА_8 та ОСОБА_23 були співмешканцями. Йому відомо, що навесні 2015 року ОСОБА_23 дзвонив ОСОБА_8 , проте останння не відповідала, а пізніше її телефон був вимкнений. Пройшов певний період часу , ОСОБА_8 так і не повернулася і ОСОБА_23 попросив його відвезти її речі додому батькам. Пам'ятає, що на початку літа 2015 року, в неділю, на прохання ОСОБА_23 відвіз речі ОСОБА_8 додому в с. Вільшанки, а коли повернувся дізнався від дружини про те, що знайшли тіло ОСОБА_8 .
Так, в судовому засіданні був допитаний свідок зі сторони обвинувачення ОСОБА_14 , який суду надав показання про те, що проживає в с. Холмок. З померлою ОСОБА_24 були знайомі, вона теж проживала в с. Холмок, бачив її, як ходила в магазин. Обвинуваченого бачить в судовому засіданні перший раз. Потерпілу ОСОБА_8 він бачив останній раз за два місяці до того як вона зникла.
Так, в судовому засіданні був допитаний свідок зі сторони обвинувачення ОСОБА_15 , який суду надав показання про те, що чоловік на ім'я “ ОСОБА_25 ” дав йому мобільний телефон марки “ Нокія” , який він продав за 50,00 гривень.
Оцінюючи покази свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , колегія суддів приходить до висновку про те, що такі не містять даних про обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення , не підтверджують причетність обвинуваченого ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 116 КК України в якому він обвинувачується , при обставинах викладених у обвинувальному акті, а тому не приймаються судом до уваги як доказ обставин обвинувачення в його межах.
Оцінюючи покази свідка ОСОБА_9 , колегія суддів приходить до висновку про те, що хоча такі і вказують на вчинення обвинуваченим протиправних дій відносно потерпілої ОСОБА_8 , однак не підтверджують перебування обвинуваченого ОСОБА_7 в момент їх вчинення в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок тяжкої образи з боку потерпілого, що є необхідною умовою кваліфікації дій винного за статтею 116 КК України, а відтак не приймаються судом до уваги як доказ обставин обвинувачення в його межах.
Cторона обвинувачення не забезпечила явку інших свідків обвинувачення в судові засідання відповідно до вимог ч.3 ст.23 КПК України, згідно якої : сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом, а вжиті судом неодноразові заходи щодо доставлення приводом в судові засідання свідків не дали позитивного результату. Так, у судовому засіданні прокурором було заявлено про відмову від допиту інших свідків обвинувачення , з тих мотивів, що їх покази не є істотними для вирішення справи і така заява прокурора з урахуванням положень ст.ст. 22, 26 КПК України, якою встановлено, що “сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом” , колегією суддів задоволена.
Прямими доказами винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 , які на переконання сторони обвинувачення вказують на його причетність до вчиненого кримінального правопорушення сторона обвинувачення зазначає наступні докази, які безпосередньо у судовому засіданні дослідженні :
- протокол огляду місця події від 04.06.2015 року із фотознімками, згідно якого було оглянуто місцевість на правому березі л. Латориця в урочищі «Ремета», на відстані 50 м. від польової дороги, що йде від вул. Латарицької в напрямку поля правого берега р. Латориця. Під час огляду виявлено невідомий об'єкт загорнутий в ковдру, який обмотаний 7 раз дротом. Після відкриття ковдри встановлено, що в ковдрі загорнутий труп жіночої статі . Зафіксовано загальна обстановка на місці огляду, місцезнаходження трупу особи жіночої статі, одежа , яка знаходилась на тілі та описано виявлені ушкодження при огляді трупа судово - медичним експертом. Зокрема, згідно вказаного протоколу з місця події вилучались : ковдра, темний (чорний) дріт, червоний дріт, білий дріт (кожний по 1 м.) (т.1 а.с.68-74);
- протокол пред'явлення трупа для впізнання від 12.06.2015 року із фотознімками, під час проведення якого свідок ОСОБА_23 впізнав тіло, яке може належати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його цивільній дружині. (т.1 а.с.75-77);
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.06.2015 року, під час проведення якого у присутності понятих, свідок ОСОБА_9 серед пред'явлених осіб впізнав особу під фото №2 - ОСОБА_8 яка в березні 2015 року разом з ОСОБА_26 була в нього вдома. Особу впізнав за сукупністю ознак: обвал обличчя, формою носа, рота, розрізом та розміром очей, кольором волосся (т.1 а.с.78-81);
- протокол пред'явлення речей для впізнання від 12.06.2015 року із фотознімками, під час проведення якого свідок ОСОБА_9 у присутності понятих вказав на ковдру під № 1, перша по рахунку з ліва на право, як така що належить йому. ОСОБА_9 впізнав річ за згальними ознаками: темно-коричневий колір, візерунчастий малюнок, а саме квіти, короткий ворс, штучне, синтетичне (т.1 а.с.82-86);
- протокол обшуку від 12.06.2015 року проведеного у присутності понятих, на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду, згідно якого було проведено обшук на території дворогосподарства та квартири за місцем фактичного проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3 , під час проведення якого було виявлено: нашарування речовини бурого кольору подібної до крові та предмет подібний до людського зубу, які вилучено та опечатано до спеціальних пакетів ексертної служби . Окрім того, зафіксована загальна обстановка території дворогосподарства та приміщення квартири АДРЕСА_2 , розташування речей предметів (т.1 а.с.87-101);
- висновок експерта Ужгородського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи № 249 від 05.06.2015 року , згідно якого при судово-медичному дослідженні трупа громадянки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 причину смерті встановити не представляється можливим із-за виражених гнильних змін організму, пошкодження м'яких тканин трупа личинками комах та тривалого перебування трупа в воді.
Водночас при судово-медичному дослідженні трупа громадянки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: переломів кісток лицевого черепа з переходом лінії перелому на основу черепа. Множинних переломів ребер зліва та справа по різних анатомічних лініях з пошкодженням пристінкової плеври та крововиливами в м'які тканини.
Виникли вище вказані тілесні ушкодження внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, стосовно живих осіб згідно п. 2.1.3./6/ “Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень”, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що в момент їх нанесення були небезпечними для життя і без надання кваліфікованої медичної допомоги, при звичайному своєму перебігу можуть закінчитися смертю.
Тілесні ушкодження у вигляді ран в ділянці лівого підребер'я та в ділянці тіла грудини посередині згідно своїх морфологічних характеристик (відсутність крововиливу в м'які тканини) та згідно даних медико-криміналістичного дослідження могли виникнути при пошкодженні личинками мух, не виключено дикими тваринами, при цьому не виключена можливість, що вони можуть бути посмертними.
Враховуючи умови зовнішнього середовища, в якому знаходився труп громадянки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та характер трупних змін, можна припустити, що з часу смерті до судово-медичного дослідження трупа пройшло близько 3-4 місяців.
В момент отримання даних тілесних ушкоджень громадянки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 могла знаходитися як в вертикальному чи близькому до нього положенні так і в горизонтальному чи близькому до нього положенні, найбільш ймовірно була повернута передньою поверхнею тіла до джерела спричинення тілесних ушкоджень.
При судово-медичному дослідженні трупа громадянки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 раневих каналів не виявлено.
Морфологічні особливості виявлених при судово-медичному досліджені громадянки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 тілесних ушкоджень не дають можливості встановити послідовність їх нанесення.
На момент судово-медичного дослідження на тілі трупа гомадянки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 яких-небудь ознак, що дозволяють судити про форму, розмір, масу та спільні і приватні ознаки знаряддя чи предмета, яким заподіяно ушкодження, не виявлено.
Та як при судово-медичному дослідженні в шлунку трупа громадянки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 часток неперетравленої їжі не виявлено, тому судити про те чи вживала потерпіла незадовго до смерті їжу та яку саме не представляється можливим.
При судово-медичному дослідженні трупа громадянки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ознак яких-небудь захворювань, якими могла б хворіти потерпіла виявити не представляється можливим .
При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на тілі не виявлено сліди хірургічних операцій чи які-небудь особливі прикмети (татуювання, пірсинг, тілесні вади).
При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено етиловий спирт в концентрації 1, 32 %. (т.1 а.с.102-109);
- додатковий висновок експерта Ужгородського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи № 249 від 28.09.2015 року, згідно якого при судово-медичному дослідженні трупа громадянки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 з врахуванням даних Висновку експерта №562 від 23.06.2015 року судово- гістологічного дослідження шматочків внутрішніх органів від трупа громадянки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно якого «планктон- в легенях та нирках планктон не виявлено» можна допустити, що смерть ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 наступила до моменту потрапляння тіла у воду (т.1 а.с.110-111);
- висновок експерта Науково - дослідного експертно- криміналістичного центру при ГУМВС України у Львівській області № 10/299 від 13.08.2015 року згідно якого проведено судову молекулярно - генетичну експертизу та встановлено, що ОСОБА_27 може бути біологічною матір'ю особи жіночої генетичної статі , фрагмент кістки трупа якої надано на дослідження ( об'єкт №1) Ймовірність даної події складається 99,99%. У слідах на наданій на дослідження вирізців з килима ( об'єкт №3) виявлено кров людини. Генетичні ознаки слідів крові на виризці з килима ( об'єкт №3) збігаються з генетичними ознаками фрагмента кістки з трупа ( об'єкт №1). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак слідів крові на виризці з килима ( об'єкт №3) та фрагмента кістки з трупа особи жіночої генетичної статі ( об'єкт №1) складає 2,37х10-23. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об'єктах зустрічається не частіше ніж у 1 з 42,1 секстильйонів осіб. ОСОБА_27 може бути біологічною матір'ю особи жіночої генетичної статі сліди крові якої виявлено на взірці з килима ( об'єкт №3). Ймовірність даної події складає 99,99%. На наданому на дослідження фрагменті паркету виявлено сліди крові людини ( об'єкт №4). Генетичні ознаки слідів крові на фрагменті паркету ( об'єкт №4) збігаються з генетичними ознаками фрагмента кістки з трупа ( об'єкт №1). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак слідів крові на фрагменті паркету ( об'єкт №4) та фрагмента кістки з трупа жіночої генетичної статі ( об'єкт №1) складає 2,37 х 10-23. Сукупність генетичних ознак , встановлених у вказаних об'єктах зустрічається не частіше ніж у 1 з 42,1 секстильйонів осіб. ОСОБА_27 може бути біологічною матір'ю особи жіночої генетичної статі сліди крові якої виявлено на фрагменті паркету ( об'єкт №4). Ймовірність даної події складає 99,99%. (т.1 а.с.114-122);
- висновок експерта Закарпатського обласного бюро судово-медичної експертизи № 454 від 17.07.2015 року, згідно якого проведено судово - медичну експертизу речових доказів та встановлено, що у крові та волоссі від трупа невідомої жінки, віком біля 35-45 років, знайденої в р.Латориця, виявлений тільки антиген Н.
Отже, наявність антигена Н і відсутність антигенів А і В дозволяє зробити висновок про те, що кров від тр. невідомої жінки може відноситися до групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО.
У слідах на трьох вирізках килима (об.№№ 1,2,3) та одному відрізку паркета (об.№ 4), вилучених за адресою: АДРЕСА_4 , знайдена кров людини.
При визначенні групової належності крові за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО у об.№№ 1-4 на речових доказах виявлений тільки антиген Н.
Отже, кров у слідах на речових доказах може походити від особи з групою крові О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, в тому числі від невідомої жінки, віком біля 35-45 років.
У слідах на трьох відрізках паркету(об.№№ 5,6,7), кров не знайдена (т.1 а.с.114-133);
- протокол слідчого експерименту від 12.06.2015 року згідно якого слідчим проведено слідчий експеримент за участі понятих, свідка ОСОБА_9 12 червня 2015 року, в ході якого свідок відтворив всі обставини та умови скоєння ОСОБА_7 вбивства невідомої свідку жінки . Під час слідчої дії здійснювалась відеофіксація даної слідчої дії відеокамерою марки «Samsung» на міні DV касету “ panasonic” ( т.1 а.с. 134-135). Разом із тим за клопотаннням сторін кримінального провадження не проведено демонстрацію відеозапису даної слідчої дії;
- постанова про визнання речовими доказами від 13.06.2015 року, згідно якої вилучені в ході огляду місця події від 04.06.2015 року та в ході проведення обшуку від 12.06.2015 року проведеного за адресою: м. Ужгород, вул. Бачинського, 9/3, речі визнано речовими доказами та передано на зберігання в камеру зберігання речових доказів Ужгородського РВ УМВС . ( а.с. 142-144);
- висновок експерта обласної психіатричної лікарні м. Берегово судово-психіатричної експертизи № 136 від 16.07.2015 року, згідно якого ОСОБА_7 , 1980 року народження, психічним захворюванням не страждав і не страждає ним в теперішній час, а виявляє ознаки емоційно-нестійкого розладу особистості, імпульсивний тип, ускладнений синдромом залежності від вживання алкоголю та психоактивних речовин. Інкриміноване йому діяння скоїв у стані простого звичайного алкогольного сп'яніння, коли міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Тимчасовий психічний розлад у даному випадку виключається повністю, оскільки дії його були послідовні, цілеспрямовані із збереженням адекватного мовного контакту. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. (т.1 а.с.137-141);
Окрім зазначених доказів , стороною обвинувачення до суду також надані матеріали , які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_7 , серед яких , зокрема, долучено копії виписок - епікризів із історії хвороб № 290 та № 288 на імя пацієнта ОСОБА_28 , який проходив курс лікування в Закарпатському обласному наркологічному диспансері, а також лист Закарпатського обласного наркологічного диспансера від 20.07.2015 року № 449 , згідно з яким ОСОБА_7 під час госпіталізації надав анкетні дані ОСОБА_28 . Разом з тим , суд не приймає до уваги вказані відомості, оскільки стороною обвинувачення не підтверджено факт належності виписок - епікризів із історії хвороб № 290 та № 288 саме ОСОБА_7 .
Судом було вжито передбачені законом заходи для допиту усіх свідків, зазначених стороною обвинувачення, а також досліджені всі докази надані cторонами кримінального провадження.
Заслухавши покази обвинуваченого, який своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ст. 116 КК України не визнав, показання свідків, перевіривши надані стороною обвинувачення кожний доказ окремо з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, колегія суддів вважає, що обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ст. 116 КК України слід визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправдати.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
Згідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтею 86 КПК України зазначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Відповідно до диспозиції статті 116 КК України та роз'яснень, які містяться у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи», суб'єктивна сторона вбивства, відповідальність за яке передбачена цією статтею, характеризується не лише умислом,а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідною умовою кваліфікації дій винного за зазначеною статтею є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого. Насильство може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень або побоїв, незаконне позбавлення волі тощо), так і психічним (наприклад, погроза завдати фізичної, моральної чи майнової шкоди). До тяжкої образи слід відносити явно непристойну поведінку потерпілого, що особливо принижує гідність чи ганьбить честь винного або близьких йому осіб.
Наведене свідчить про те, що розмежування умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині (частина перша статті 115 КК) від умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання (стаття 116 КК), здійснюється як за об'єктивною, так і суб'єктивною стороною цих злочинів, зокрема, встановленням таких особливостей, характерних для злочину, передбаченого статтею 116 КК України, як те, що суспільно небезпечне діяння особи спровоковане протизаконним насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого; що суб'єктивна сторона складу цього злочину характеризується особливим емоційним станом суб'єкта - його душевним хвилюванням, яке значною мірою знижує його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними, а умисел на позбавлення життя потерпілого виникає раптово і реалізується негайно.
Стан сильного душевного хвилювання, про який йдеться у статті 116 КК України, - це стан фізіологічного афекту, що являє собою короткочасну інтенсивну емоцію, домінуючу у свідомості людини, котра значною мірою (хоча і не повністю) втрачає контроль над своїми діямиі здатність керувати ними.
В той же час таких обставин судом не встановлено.
Колегія суддів також вважає, що у ході судового розгляду не встановлено наявності обставин, із яким законодавець повязує виникнення стану сильного душевного хвилювання і стороною обвинувачення не надано достатньо доказів, які б поза розумним сумнівом могли підтвердити наявність таких обставин.
Для вирішення питання про те, чи діяння вчинене у стані фізіологічного афекту, слід призначати судово-психіатричну експертизу.
На підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.116 КК України стороною обвинувачення були надані докази, які безпосередньо дослідженні у судовому засіданні , які на думку сторони обвинувачення доказують подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим слід зазначити, що перебування ОСОБА_7 у момент вчинення злочину у стані фізіологічного афекту не підтверджено об'єктивними судово-психіатричними даними.
Даних про перебування або неперебування обвинуваченого у стані фізіологічного афекту, а також дослідження експертом відповідного питання, зазначений висновок не містить.
Так, відповідно до висновку експерта обласної психіатричної лікарні м. Берегово за наслідками проведення судово-психіатричної експертизи № 136 від 16.07.2015 року ОСОБА_7 психічним захворюванням не страждав і не страждає ним в теперішній час, а виявляє ознаки емоційно-нестійкого розладу особистості, імпульсивний тип, ускладнений синдромом залежності від вживання алкоголю та психоактивних речовин. Вчинив інкриміноване йому діяння у стані простого звичайного алкогольного сп'яніння, коли міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Тимчасовий психічний розлад у даному випадку виключається повністю, оскільки дії його були послідовні, цілеспрямовані із збереженням адекватного мовного контакту. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. (т.1 а.с.137-141);
Наведене cпростовує наявність у обвинуваченого в момент вчинення протиправних дій щодо потерпілої стану сильного душевного хвилювання.
Встановлення обставин перебування особи у стані фізіологічного афекту потребують спеціальних знань у галузі судової психіатрії, і суд не вправі перебирати на себе функцію експерта, що є неприпустимим.
Водночас, колегія суддів констатує, що сторони кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 332 КПК України клопотань про призначення додаткової або повторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_7 в ході судового розгляду справи не заявляли.
Встановлені судом фактичні обставини не підтверджують того, що дії обвинуваченого щодо ОСОБА_8 виникли внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого щодо обвинуваченого, були раптовими та зумовленими його безпосередньою реакцією на дії потерпілої, тобто відбувались без розриву в часі між обставинами, які викликали у нього стан емоційного напруження і подальшим вбивством.
Не встановлено у ході судового провадження будь-якої тяжкої образи обвинуваченого із боку потерпілої, у своїх показаннях обвинувачений не указував щодо будь-яких образ щодо нього із боку потерпілої, оскільки взагалі заперечував свою причетність до вчиненого.
Проте, стороною обвинувачення не надано достатньо доказів, які б поза розумним сумнівом могли свідчити про те, що ОСОБА_7 вчинив умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок тяжкої образи з боку потерпілого.
Наведене у своїй сукупності указує на відсутність у обвинуваченого в момент вбивства потерпілої стану сильного душевного хвилювання у звязку із чим його дії не можуть кваліфікуватися за ст. 116 КК України.
Разом з тим , колегія суддів вважає за небхідне зазначити, що відповідно до висновку експерта обласної психіатричної лікарні м. Берегово за наслідками проведення судово-психіатричної експертизи № 136 від 16.07.2015 року ОСОБА_7 вчинив інкриміноване йому діяння у стані простого звичайного алкогольного сп'яніння, коли міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Так, згідно ст. 21 КК України особа, яка вчинила злочин у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, підлягає кримінальній відповідальності.
Інтоксикація організму алкоголем зачіпає центральну нервову систему людини, впливаючи на її свідомість і волю, ускладнюючи процеси мислення та ослаблюючи самоконтроль. Однак, у п'яного зберігається контакт з оточуючим середовищем, його дії є мотивованими. В основі сприйняття ним ситуації лежать реальні факти, а не мареннєві переживання, як це має місце у психічно хворого. Не втрачаючи зв'язку з дійсністю, особа усвідомлює свої вчинки, їх суспільне значення і є спроможною керувати ними навіть у тяжкій стадії сп'яніння. Отже, п'яний не перебуває у стані неосудності.
Суд вважає, що вживаючи алкоголь, ОСОБА_7 усвідомлював, що він порушує нормальний стан своєї психіки, здатний передбачати можливі наслідки стану алкогольного сп'яніння в розрізі його поведінки, а саме, - зниження порогу добропорядності, терпіння, відчуття справедливості, терпіння до зовнішніх подразників, (неправильна, на його думку поведінка загиблої особи, - ОСОБА_8 , незадоволення своїм станом в суспільстві), тощо, але свідомо припускав чи навіть прагнув до настання стану сп'яніння, причому, добровільне входження в стан сп'яніння супроводжується лише усвідомленням можливості вчинення аморального поступку чи протиправного діяння, зокрема, злочину.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що стан алкогольного сп'яніння не є ознакою неосудності, а навпаки, такий стан може врахуватись судом при призначенні покарання, як обтяжуюча вину обставина.
Колегією суддів при цьому враховано приписи статті 337 КПК України , якою передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, враховуючи те, що суд маєправо вийти за межі висунуто обвинувачення, зазначеного обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його права та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
Оцінюючи докази сторони обвинувачення у їх сукупності суд приходить до висновку, що такі не містять даних про обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення , не доводять, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_7 є склад кримінального правопорушення передбаченого ст. 116 КК України в якому він обвинувачується при обставинах, викладених в обвинувальному акті та не підтверджують його винуватість .
На переконання колегії суддів, обвинувачення викладене в обвинувальному акті не підтверджується доказами у їх сукупності.
Так, відповідно до вимог ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із статтею 368 КПК України встановлено, що суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити низку питань, до яких зокрема, віднесені питання, чи містять діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення, чи винен обвинувачений у вчиненні цього
кримінального правопорушення.
За змістом ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Згідно ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів.
Згідно ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно ст.91, 92 КПК України, обов'язок доказування події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення покладається на прокурора.
Згідно ст.370 КПК України, судове рішення ухвалюється судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду.
Окрім того, у відповідності до ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.
Судом було вжито передбачені законом заходи для допиту усіх свідків, зазначених стороною обвинувачення.
Інших доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ст. 116 КК України стороною обвинувачення не надано.
У відповідності зі ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються: у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстав для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Однак, на підставі досліджених в судовому засіданні доказів колегія суддів вважає, що в ході судового розгляду стороною обвинувачення не було доведено поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК України.
Клопотань про допит інших свідків та дослідження інших доказів сторона обвинувачення не заявила.
Варто також зазначити, що у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року №5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку " вказано на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.
Якщо висунуті обвинувачення у вчиненні кримінального, карного діяння, то тягар доведення цих звинувачень, тобто обов'язок щодо пошуку, збирання і надання суду доказів вини обвинуваченого, лежить на стороні обвинувачення.
Оцінюючі за своїм внутрішнім переконанням кожний доказ окремо з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, встановивши, що докази, якими сторона обвинувачення обґрунтувала пред'явлене обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 116 КК України не доводять винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 116 КК України, cуд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК України, з мотивів викладених вище.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Коробов проти України» зазначив, що стандартом у кримінальному провадженні має бути доведення винуватості «поза всяким сумнівом», чого у даному кримінальному провадженні прокурором стосовно ОСОБА_7 не здійснено.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.373 КПК України виправдовувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Колегія суддів, враховуючи викладене, враховуючи що всі можливості збирання додаткових доказів вичерпано, а також враховуючи положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини за ст. 17 КПК України, прийшла до висновку, що ОСОБА_7 слід визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст.116 КК України та виправдати його за вказаною статтею обвинувачення.
Цивільний позов по справі - не заявлено.
Процесуальні витрати стягненню з ОСОБА_7 не підлягають у зв'язку з його виправданням.
Запобіжний захід у виді домашнього арешту до вступу вироку в законну силу щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін .
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373-376 КПК України, колегія суддів,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст.116 КК України та виправдати його за вказаною статтею обвинувачення.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін у вигляді домашнього арешту.
Речові докази у кримінальному провадженні :
-покривало темно - коричневого кольору;
-відрізок дроту з ізоляцією червоного кольору довжиною біля 1 м;
-відрізок дроту з ізоляцією чорного кольору довжиною біля 1 м;
-відрізок дроту з ізоляцією білого кольору довжиною біля 1 м;
-обмотку з дроту ізоляцією темно синього кольору, який вилучено та упаковано в спец пакет експертна служба № 1212525;
-жіночий халат з візерунками синього, жовтого, рожевого та голубого кольорів;
-кофту синього кольору v3 чорними гудзиками яку вилучено та упаковано в спец пакет «експертна служба» № 2155423 як об'єкт № 1;
-відрізок килиму, який та упаковано в паперовий конверти, як об'єкт № 2; № 3; № 8, № 9
-дощечки паркету підлоги вилучені та упаковані в спец пакет «експертна служба» № 21554225, як об'єкт№4.
-дощечки паркету підлоги вилучені та упаковані в спец пакети «експертна служба» № 2485301, 2485300, 2155431, 2155422, 2155424 відповідно як об'єкти № 5 ; № 6; № 10; № 11; № 13;
-змив нашарування речовини червоного кольору яку поміщено в чашку петрі як об'єкт № 7, та упаковано в паперовий конверт.
-предмет схожий на зуб людини який поміщено в чашку петрі та упаковано в спец пакет «експертна служба» № 2485297 як об'єкт № 12, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатскій області - залишити на зберігання стороні обвинувачення .
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення .
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2