09 липня 2018 року
м. Київ
справа №335/9896/17(2-а/335/450/2017)
адміністративне провадження №К/9901/53857/18
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року
за позовом ОСОБА_2
до Запорізького міського центру зайнятості
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Касаційна скарга, що надіслана на адресу суду 14 червня 2018 року, не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а саме до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Скаржником у касаційній скарзі заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Вказане клопотання обгрунтовано тим, що скаржник з 11 травня 2015 року по 01 лютого 2018 року перебувала на обліку в Запорізькому міському центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю у розмірі 554,00 грн. на місяць, що втричі нижче розміру прожиткового мінімуму. У зв'язку з чим нажила боргів перед друзями та знайомими, котрі повертає по сьогоднішній день.
За змістом частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
До клопотання про звільнення від сплати судового збору скаржником не додано жодного доказу, відповідно до якого суд може розглянути відповідне клопотання, зокрема, враховуючи розмір річного доходу позивача за попередній календарний рік.
Сам по собі факт отримання особою допомоги по безробіттю не позбавляє її права та можливості отримувати інші доходи, з яких може бути сплачено судовий збір.
Проте скаржник не надала документів, які б підтвердили розмір її доходу за попередній календарний рік, а також документів, а саме довідки органу доходів і зборів, на підтвердження обставини, що допомога по безробіттю була її єдиним джерелом доходу.
Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 27 лютого 2018 року у справах № П/9901/9/17 та № 9901/11/17.
З огляду на вищенаведене, суд не вбачає за можливе задовольнити клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1600 гривень.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, у даній справі позов містить одну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 1280 гривень (1600х0,4х200%).
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху.
Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення згаданих вище недоліків шляхом подання документа про сплату судового збору в розмірі 1280,00 грн., який підлягає зарахуванню на розрахунковий рахунок 31219207026007, отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102, Судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), номер справи (чи номер касаційного провадження), Верховний Суд.
У випадку неусунення недоліків, касаційна скарга буде повернута скаржнику відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 332 КАС України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 169, 248, 330, 332, 355, 359 КАС України,
1. Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 335/9896/17 (2-а/335/450/2017).
2. Залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року без руху та надати строк для усунення недоліків 10 днів з моменту вручення даної ухвали.
3. Надіслати ОСОБА_2 копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
5. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Я.О. Берназюк