Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/453/17-к
10 липня 2018 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Олевського районного суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017060260000376 від 07.07.2017 року, по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН: НОМЕР_2 , уродженця с.Андріївка Олевського району Житомирської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, на утриманні має одну неповнолітню дитину 2016 року народження, працюючого майстром Юрівського лісництва ДП «Олевське лісове господарство», не інваліда, не депутата, військовозобов'язаного, не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.122 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків в матеріалах кримінального провадження відсутній, уродженця та жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, не інваліда, не депутата, військовозобов'язаного, не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.122 КК України,
з участю сторін
кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7
захисників: ОСОБА_8 , ОСОБА_9
обвинувачених: ОСОБА_3
ОСОБА_4
07 липня 2017 року, об 02 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння і знаходячись у громадському місці - на вулиці Сергія Шепетька в с.Сущани Олевського району Житомирської області, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку, ігноруючи суспільні правила поведінки, безпричинно з хуліганських спонукань, з мотивів явної неповаги до суспільства, яке проявилося у відкрито вираженому нехтуванні загальнолюдськими правилами і нормами моралі, що супроводжувалося особливою зухвалістю, діючи умисно, групою осіб, на ґрунті раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_6 , який виник з приводу втручання його у бійку між ОСОБА_10 , та ОСОБА_3 , стали грубо висловлюватися в адресу ОСОБА_6 , де після чого ОСОБА_3 , не звертаючи на зауваження ОСОБА_6 , безпричинно з хуліганських мотивів застосував фізичне насильство стосовно потерпілого, яке виразилося в нанесенні ОСОБА_6 , одного удару правою рукою стиснутою у кулак в область голови, від якого останній упав на землю, де у свою чергу ОСОБА_4 , було нанесено ряд ударів правою рукою стиснутою у кулак і ногами по різних частинах тіла потерпілого ОСОБА_6 , заподіявши при цьому спільними діями останньому тілесних ушкоджень у вигляді: синців навколоочних ділянок з субкон'юктивальними крововиливами обох очей; синця слизової оболонки лівої щоки; садна волосистої ділянки голови; рани лівої брови; закритого уламкового перелому кісток, перелому передньої стійки гайморової пазухи зліва; гемосинус, які викликали довготривалий розлад здоров'я та відповідно до висновку судово-медичної експертизи за № 152 від 21.09.2017 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Допитаний у судовому засіданні за участю захисника - адвоката ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_3 , після роз'яснення йому судом суті обвинувачення, свою провину у вчинених спільно з ОСОБА_4 , кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296 та ч.1 ст.122 КК України визнав повністю. В ході судового розгляду кримінального провадження надав суду показання, які є послідовними, і повністю підтверджують обставини вчинення злочинів, що викладені в обвинувальному акті, зокрема підтвердив те, що 07.07.2017 року, об 02 годині 00 хвилин, він та ОСОБА_4 , вживши алкогольних напоїв перебували на АДРЕСА_2 , де в цей час зустріли ОСОБА_10 , зі яким у нього виник конфлікт та внаслідок чого між ними виникла бійка, у яку з метою розборонити них втрутився батько ОСОБА_10 , - потерпілий ОСОБА_6 , де він в цей момент, не звертаючи уваги на зауваження останнього наніс ОСОБА_6 , один удар правою рукою стиснутою у кулак в область голови ОСОБА_6 , від якого той упав на землю. Після чого ОСОБА_4 , наносив удари правою рукою стиснутою у кулак та ногами по різним частинам тіла потерпілого ОСОБА_6 , в які саме ділянки тіла і скільки ударів він не пам?ятає, було темно. Просить суд, зважаючи на його вік, вперше вчинив кримінальне правопорушення, повне визнання ним своєї провини у вчинених кримінальних правопорушень не застосовувати до нього при призначенні кримінального покарання за вчинені кримінальні правопорушення сурового виду і міри кримінального покарання та звільнити його від відбування покарання, застосувавши до нього Закон України «Про амністію у 2016 році», оскільки він має на утриманні дитину, якій не виповнилося 18 років. Цивільний позов потерпілого визнає частково, в частині стягнення з нього матеріальної шкоди лише за ліки, які було придбано потерпілим внаслідок їхніх з ОСОБА_4 , протиправних дій та моральну шкоду в меншій сумі, так як вважає, що розмір такої є завищеним.
Допитаний у судовому засіданні за участю захисника - адвоката ОСОБА_9 , обвинувачений ОСОБА_4 , після роз'яснення йому судом суті обвинувачення, свою провину у вчинених спільно з ОСОБА_3 , кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296 та ч.1 ст.122 КК України визнав повністю. В ході судового розгляду кримінального провадження надав суду аналогічні показання, які повністю відповідають показанням наданим суду у судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_3 , підтвердивши при цьому час, місце та обставини вчинених ними спільно кримінальних правопорушень. Ствердив, що саме за таких обставин, які зазначені в обвинувальному акті і підтверджені обвинуваченим ОСОБА_3 , у судовому засіданні вони вчинили інкримінуємі ним у винність злочини.При цьому підтвердив те, що дійсно 07.07.2017 року, об 02 годині 00 хвилин, він та ОСОБА_3 , вживши алкогольних напоїв перебували на АДРЕСА_2 , де в цей час зустріли ОСОБА_10 , зі яким у ОСОБА_3 , виник конфлікт та внаслідок чого між ними виникла бійка, у яку з метою розборонити них втрутився батько ОСОБА_10 , - потерпілий ОСОБА_6 , де ОСОБА_3 , в цей момент, наніс ОСОБА_6 , удар правою рукою стиснутою у кулак в область голови останнього від чого той упав на землю, скільки саме наніс ударів ОСОБА_3 , він сказати не може, було темно. Після чого коли ОСОБА_6 , бризнув йому у вічі газовим балончиком він розізлившись на останнього наніс йому удари правою рукою стиснутою у кулак та ногами коли той перебував на землі по різним частинам тіла потерпілого ОСОБА_6 , в які саме ділянки тіла і скільки ударів він не пам?ятає, було темно. Просить суд, зважаючи на його вік, вперше вчинив кримінальні правопорушення, повне визнання ним своєї провини у вчинених кримінальних правопорушеннях не застосовувати до нього при призначенні кримінального покарання за вчинені кримінальні правопорушення сурового виду і міри кримінального покарання та звільнити його від відбування кримінального покарання з випробуванням, надавши йому іспитовий строк. Цивільний позов потерпілого визнає частково, в частині стягнення з нього матеріальної шкоди лише за ліки, які було придбано потерпілим внаслідок їхніх з ОСОБА_3 , протиправних дій та моральну шкоду в меншій сумі, так як вважає, що розмір такої є завищеним.
Потерпілий ОСОБА_6 , у судовому засіданні надав показання підтвердивши фактичні обставини хуліганських дій щодо нього обвинуваченими ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , і нанесенні йому останніми тілесних ушкоджень за обставин, що наведено у обвинувальному акті та встановлені у судовому засіданні, які мали місце 07.07.2017 року, об 02 годині 00 хвилин, на вулиці Сергія Шепетька в с.Сущани Олевського району Житомирської області. Заявлені позовні вимоги підтримує повністю із підста, які наведені у його позовній заяві, оскільки загальна сума заподіяних йому матеріальних збитків складає 5138.29 грн. Окрім того просить суд стягнути із відповідача моральну (немайнову) шкоду, завдану йому внаслідок хуліганських дій обвинувачених, так як він був в розпачі і жаху, переніс фізичні і душевні страждання внаслідок нанесення йому тілесних ушкоджень, та лікування і неможливості довгий час нормально хаврчуватися і спілкуватися із близькими та друзями, яку він оцінює в 50 000.00 грн. Вважає, що обвинувачені ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , повинні відповісти за свої вчинки і понести за свої протиправні дії відповідне покарання.
З'ясовуючи обставини вчинених обвинуваченими: ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296 та ч.1 ст.122 КК України, судом також було досліджено протоколи слідчих дій та інші долучені до матеріалів кримінального провадження докази, зокрема:
- протокол проведення слідчого експерименту від 20.10.2017 року та фототаблицю до нього, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_6 , по АДРЕСА_2 , який розповів і показав, де саме обвинувачені ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , вчиняли хуліганські дії щодо нього і наносили йому удари по різним частинам його тіла та як саме він вдарився головою об стіну, (а.с.75-79);
- висновоки експерта № 152 від 21.09.2017 та № 217 від 13.10.2017 року, відповідно до яких у ОСОБА_6 , виявлені тілесні ушкодження у вигляді: синців навколоочних ділянок з субкон'юктивальними крововиливами обох очей; синця слизової оболонки лівої щоки; садна волосистої ділянки голови; рани лівої брови; закритого уламкового перелому кісток, перелому передньої стійки гайморової пазухи зліва; гемосинус, та по ступеню тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що викликали довготривалий розлад здоров'я, (а.с.80-83);
- протокол проведення слідчого експерименту від 08.10.2017 року та фототаблицю до нього, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_6 , у приміщенні СВ Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області (м.Олевськ вул.Святовоздвиженська, 2 Житомирської області), який розповів і показав, як саме обвинувачені ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , вчиняли хуліганські дії щодо нього та наносили удари заподіявши йому при цьому тілесних ушкоджень, (а.с.84-88);
- протокол проведення слідчого експерименту від 13.11.2017 року та фототаблицю до нього, проведеного за участю свідка ОСОБА_11 , по АДРЕСА_3 , яка розповіла і показала, де саме обвинувачений ОСОБА_4 , збив з ніг потерпілого ОСОБА_6 , та наносив удари ногами по тілу останнього, (а.с.89-92);
- протокол проведення слідчого експерименту від 13.11.2017 року та фототаблицю до нього, проведеного за участю свідка ОСОБА_12 , по АДРЕСА_3 , яка розповіла і показала, де саме обвинувачений ОСОБА_3 , наносив удари потерпілому ОСОБА_6 , (а.с.93-95);
- інші письмові докази, що характеризують особи обвинувачених ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , (а.с.57-74).
Таким чином, суд допитавши обвинувачених, потерпілого, його представника, дослідивши матеріали кримінального провадження та матеріали, що характеризують особи обвинувачених ОСОБА_3 , і ОСОБА_4 , в їх сукупності, вважає, що винність обвинувачених ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованих ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296 та ч.1 ст.122 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, повністю доведеною.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , суд кваліфікує за:
ч.2 ст.296 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, вчинене проти громадського порядку та моральності, що виразилося у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб;
ч.1 ст.122 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, вчинене проти життя та здоров'я особи, що виразилося в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров?я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 , суд кваліфікує за:
ч.2 ст.296 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, вчинене проти громадського порядку та моральності, що виразилося у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб;
ч.1 ст.122 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, вчинене проти життя та здоров'я особи, що виразилося в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров?я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.
Призначаючи покарання обвинуваченим: ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , у відповідності до ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, обставини вчинення таких правопорушень, їх тяжкість, ступінь здійснення злочинних намірів, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинувачених, особи винних, їх вік та їхнє ставлення до вчинених кримінальних правопорушень.
Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлено.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України, судом визнаються, як вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлено.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України, судом визнаються, як вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Так відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.
У судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_3 , - адвокатом ОСОБА_8 , заявлено клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 , від відбування покарання на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, № 1810-VІІІ, оскільки ОСОБА_3 , на момент вчинення злочинів, і на день набрання чинності цим Законом має дитину, якій не виповнилося 18 років та не позбавлений батьківських прав щодо неї.
Клопотання захисника, обвинувачений ОСОБА_3 , підтримав, і не заперечує проти застосування щодо нього амністії.
Прокурор висловила думку про задоволення клопотання відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .
Потерпілий ОСОБА_6 , та його представник - адвокат ОСОБА_7 , стосовно клопотання захисника - адвоката ОСОБА_8 , про застосування амністії відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , не заперечують.
Отже, визначаючи міру і вид покарання обвинуваченим: ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , суд враховує також і те, що вони вперше притягаються до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти життя та здоров?я особи і громадського порядку та моральності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебувають, вчинили кримінальні правопорушення, які у відповідності до ст.12 КК України є злочинами середньої тяжкості, позитивні характеристики по місцю навчання, проживання та ОСОБА_3 , по місцю роботи, перебування у останнього на утриманні неповнолітньої дитини 2016 року народження (а.с.59), і з врахуванням визнання своєї провини у вчинених кримінальних правопорушеннях, надання показів у судовому засіданні щодо обставин вчинених ними кримінальних правопорушень, де показання обвинувачених були логічними, послідовними і незміненими, наслідки які настали від вчинених, кримінальних правопорушень, а також разом із конкретними обставинами справи, що наведені вище, наявністю обтяжуючих обставин, надає підстави суду вважати, що обинувачені: ОСОБА_3 , і ОСОБА_4 , не є суспільно-небезпечними особами, а це істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого, з врахуванням особи винних, думки потерпілого, його представника, захисників та процесуального прокурора щодо застосування до обвинувачених кримінального покарання, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про можливість застосування до ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , ст.75 КК України і на підставі викладеного обрання їм покарання пов?язаного з позбавленням волі на певний строк, в межах санкцій частин статтей, за якими вони притягаються до кримінальної відповідальності та на підставі ст.75 КК України звільнення обвинувачених: ОСОБА_3 , і ОСОБА_4 , від відбування покарання з випробуванням, встановивши ним іспитовий строк і поклавши на обвинувачених передбачені ч.1 п.п.1, 2 ст.76 КК України обов'язки.
Зазначений вид і міра кримінального покарання на думку суду є справедливою, необхідною і цілком достатньою для виправлення обвинувачених: ОСОБА_3 , і ОСОБА_4 , та попередження вчинення нових злочинів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Разом із тим, відповідно до п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, № 1810-VІІІ, який набрав чинності 07.09.2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, підлягають особи, які не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, № 1810-VІІІ, який набрав чинності 07.09.2017 року питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їхніх захисників чи законних представників.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 , вчинив умисні злочини середньої тяжкості, передбачені ч.2 ст.296 та ч.1 ст.122 КК України, 07 липня 2017 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році», від 22.12.2016 року, № 1810-VІІІ, який набрав чинності 07.09.2017 року. На момент вчинення кримінальних правопорушень, і на час розгляду провадження у суді не позбавлений батьківських прав та має одну дитину, якій не виповнилося 18 років, надав свою усну згоду у судовому засіданні на застосування акту амністії, суд приходить до висновку про наявність підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 , від відбування покарання на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
По кримінальному провадженню заявлено цивільний позов ОСОБА_6 , у порядку ст.128 КПК України до обвинувачених: ОСОБА_3 , і ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної обвинуваченими внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, який просить суд стягнути з обвинувачених на його користь понесену внаслідок протиправних дій останніх матеріальну шкоду в сумі 5138.29 грн., та моральну шкоду в сумі 50 000.00 грн.
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу.
Так, внаслідок протиправних дій обвинувачених ОСОБА_3 , і ОСОБА_4 , завдано шкоди здоров'ю потерпілого ОСОБА_6 . Таким чином, сума матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню, і яку було понесено фактично потерпілим для закупівлі ліків під час його лікування, згідно поданих фіксальних чеків становить 3538.93 грн., що підтверджується фіксальними чеками (а.с.35-41). Суд не приймає як доказ понесених витрат на пальне, оскільки із деяких фіксальних чеків вбачається, що було відпущено пальне в один день по два рази, та не надано до суду належних і допустимих доказів стосовно придбання пального для поїздки до лікувального закладу у м.Житомир та перебування там на стаціонарному/амбулаторному лікуванні, що потягло за собою такі витрати. Крім того суд не приймає до уваги квітанцію до прибуткового касового ордеру № 2103 від 19.07.2017 року, оскільки суму, яку було сплачено потерпілим у розмірі 50.00 грн., є благодійним внеском, який потерпілий сплатив у добровільному порядку і за таких обставин не вважається понесеною матеріальною шкодою.
Приписами частини 1 статті 1195 ЦК України визначено, що фізична особа, яка завдала шкоду ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому витрати на придбання ліків.
Внаслідок чого, обвинувачених, в силу статті 1195 ЦК України виникає обов'язок відшкодувати потерпілому матеріальну шкоду.
Вирішуючи питання відносно стягнення із обвинувачених: ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , завданої їх протиправними, злочинними діями потерпілому ОСОБА_6 , моральної шкоди, суд вважає що діями обвинувачених: ОСОБА_3 , і ОСОБА_4 , завдано ОСОБА_6 , моральної (немайнової) шкоди, яка виразилась в перенесені останнім психічних та фізичних страждань. Враховуючи характер і тривалість страждань ОСОБА_6 , стан його здоров'я, наслідки (довгий час приймав продукти харчування через катетер у зв'язку із закритим уламковим переломом кісток), істотність вимушених змін в його життєвих стосунках, його вік (57 років), розмір моральної шкоди, яку просить стягнути з обвинувачених, суд з врахуванням всіх обставин у їх сукупності та матеріального положення ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , наявності у ОСОБА_3 , на утриманні одної неповнолітнньої дитини, а ОСОБА_4 , є тимчасово непрацюючим, співрозмірність нанесеної моральної шкоди, причини її виникнення та завдання, кількість нанесених ударів, вважає, що позов ОСОБА_6 , в частині стягнення моральної шкоди підлягає до задоволення частково, в сумі 40 000.00 грн., з врахуванням доведеності розміру спричиненої моральної шкоди.
Відповідно до положень ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Статтею 1167 ЦК України встановлено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду і зазначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно до ст.1177 ЦК України слідує, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 81 ЦПК України крім того покладено обов'язок доказування і подання доказів сторонами. Із зазначеної статті слідує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Процесуальні витрати та речові докази по кримінальному провадженню відсутні. Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжні заходи, не застосовувалися.
На підставі наведеного та, керуючись ст.ст.8, 21, 55, 63, 129 Конституції України, ст.ст.95, 61, 62, 127-129, 314-318, 337, 368, 370, 373-376, 392, 393, 395 КПК України, ст.ст.12, 50, 51, 63, 65-67, 75, 76, ч.1 ст.122, ч.2 ст.296 КК України, п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, № 1810-VІІІ, який набрав чинності 07.09.2017 року та ст.ст. 16, 22, 23, 1167, 1177, 1195 ЦК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 та ч.2 ст.296 КК України і призначити йому покарання за:
- ч.1 ст.122 КК України у виді двох років позбавлення волі;
- ч.2 ст.296 КК України у виді трьох років позбавлення волі.
У відповідності до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з випробуванням із встановленням йому трьох років іспитового строку, поклавши на обвинуваченого передбачені ст.76 КК України обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання за ч.1 ст.122 та ч.2 ст.296 КК України на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, № 1810-VІІІ, який набрав чинності 07.09.2017 року.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 та ч.2 ст.296 КК України і призначити йому покарання за:
- ч.1 ст.122 КК України у виді двох років позбавлення волі;
- ч.2 ст.296 КК України у виді трьох років позбавлення волі.
У відповідності до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з випробуванням із встановленням йому трьох років іспитового строку, поклавши на обвинуваченого передбачені ст.76 КК України обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Цивільний позов задовольнити частково - стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН: НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків в матеріалах кримінального провадження відсутній, ( АДРЕСА_4 ) на користь потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ( АДРЕСА_5 ) 3538 (три тисячі п'ятсот тридцять вісім) грн., 93 коп., завданої матеріальної шкоди та 40 000 (сорок тисяч) грн., 00 коп., завданої моральної шкоди, а всього на загальну суму 43 538 (сорок три тисячі п'ятсот тридцять вісім) грн., 93 коп., у дольовому порядку, тобто по 21 769 (двадцять одна тисяча сімсот шістдесят дев'ят) грн., 46 коп., з кожного. В решті позову відмовити за безпідставністю.
Матеріали кримінального провадження № 12017060260000376 - залишити при обвинувальному акті, з подальшим їх зберіганні при кримінальному провадженні № 287/453/17-к.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскарженим до Апеляційного суду Житомирської області, через Олевський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення а обвинуваченими ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим: ОСОБА_3 , і ОСОБА_4 , та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати у суді.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1