03 липня 2018 року№ 876/4447/18
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання - Лемцьо І.В.
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року у справі №813/350/18 (суддя Лунь З.І., м.Львів) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, -
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ, ПФУ відповідно) у якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача у не проведенні перерахунку та виплаті пенсії з 01.01.2016 на підставі довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії від 02.05.2017 №91-03648 (далі - Довідка); зобов'язати ГУ провести перерахунок та виплату пенсії із зазначеної дати на підставі Довідки.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року позов задоволено (далі - Рішення). Визнано протиправними дії ГУ у не проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2016 на підставі Довідки. Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016 на підставі Довідки
Апеляційна скарга ГУ за наслідками оскарження Рішення була повернена ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2018 року (а.с.90-91).
20.04.2018 ГУ звернулося до суду першої інстанції із заявою про відстрочення виконання Рішення в якій просило відстрочити виконання такого до 31.03.2019 і розстрочити до 01.01.2020 (далі - Заява; а.с.64-66).
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив заявник який із покликанням на порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву ГУ про відстрочення виконання Рішення.
В доводах апеляційної скарги наводить норми матеріального права та вказує, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що 21.02.2018 Кабінет Міністрів України (далі - КМУ) прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), якою встановлено порядок перерахунку і виплати пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в тому числі і для колишніх працівників міліції, з урахуванням розміру грошового забезпечення поліцейського, визначеного постановою КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», яка набула чинності з 24.02.2018. На підставі вказаної Постанови №103, сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 обчислюється органами ПФУ станом на 01.01.2018 та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з Державного бюджету України. На думку, апелянта така обставина є підставою для відстрочення та розстрочення виконання Рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції, виходив з того, що заявником не надано жодних переконливих доказів на підтвердження наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання Рішення або роблять його неможливим.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) передбачає, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до частини першої статті 378 КАС за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
За змістом частин третьої та четвертої статті 378 КАС підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, проаналізувавши вищенаведені правові норми, можна дійти висновку про те, що підставою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим виконання судового рішення в адміністративній справі.
Судом першої інстанції встановлено, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Таких доказів не надано і під час апеляційного розгляду цієї адміністративної справи.
Посилання заявника на відсутність коштів у Державному бюджеті України на проведення такого перерахунку є безпідставним, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Крім того, суд апеляційної інстанції, звертає увагу на те, що відстрочення та розстрочення виконання рішення суду є правом, а не обов'язком суду.
При цьому, судом першої інстанції правильно звернуто увагу на те, що відповідно до частини п'ятої статті 378 КАС відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, що унеможливлює задоволення заяви про розстрочення до 01.01.2020.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції, погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що визначені статтею 378 КАС правові підстави для відстрочення чи розстрочення виконання Рішення відсутні, а тому у задоволенні заяви ГУ необхідно відмовити.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи наведені вимоги КАС, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу ГУ слід залишити без задоволення
Керуючись статтями 308, 310, 315-316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Я. Качмар
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повний текст складений 9 липня 2018 року.