09 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/3437/18
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сапіги В.П.,
суддів: Довгої О.І., Матковоської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії з 01 січня 2016 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, провести перерахунок пенсії та виплату різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за довідкою УМВС України в Тернопільській області від 22.05.2017 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, починаючи з 01.01.2016 в розмірі 90% від грошового забезпечення.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2016 року як пенсіонеру органів внутрішніх справ згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статтями 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», на підставі наданої довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Тернопільській області про грошове забезпечення від 22.05.2017 № 136 для перерахунку пенсій з урахуванням грошового забезпечення поліцейських. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01 січня 2016 року як пенсіонеру органів внутрішніх справ згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статтями 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою КМУ від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», на підставі наданої довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Тернопільській області про грошове забезпечення від 22.05.2017 № 136 для перерахунку пенсій з урахуванням грошового забезпечення поліцейських. В зобов'язанні ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити перерахунок і виплату пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позову, вважаю в цій частині висновки суду безпідставними, прийнятими з порушенням норм матеріального права, його оскаржив ОСОБА_1, подавши апеляційну скаргу.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року у справі № 819/305/18 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про здійснення перерахунку і виплати пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення скасовано та прийнято в ній постанову, якою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року на підставі наданої довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Тернопільській області про грошове забезпечення від 22.05.2017 № 136 для перерахунку пенсій з урахуванням грошового забезпечення поліцейських в розмірі 90 відсотків. В решті рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року у справі № 819/305/18 залишено без змін.
04 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського апеляційного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якому вирішити питання щодо розподілу понесених судових витрат.
Відповідно до частини 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення, в якому вирішити питання щодо розподілу понесених судових витрат, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що така заява підлягає задоволенню.
За змістом частин першої та другої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 надано роз'яснення щодо застосування норм Кодексу адміністративного судочинства України щодо ухвалення додаткового судового рішення.
Так, за правилами Кодексу адміністративного судочинства України суд будь-якої інстанції може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу лише у випадках, передбачених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.
Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Як видно з матеріалів справи, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги скасовано та прийнято в ній постанову, якою задоволено позовну вимогу про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з урахуванням грошового забезпечення поліцейських в розмірі 90 відсотків.
Ураховуючи те, що при розгляді апеляційної скарги судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про необхідність постановлення додаткової постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні апеляційної скарги було сплачено судовий збір в розмірі 1057,20 грн, що підтверджується квитанцією №23 від 16.04.2018 (а.с. 45).
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1057,20 грн підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України.
На підставі наведеного та керуючись статтями 139, 243, 252 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (адреса: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1057 (однієї тисячі п'ятдесят сім) гривень 20 копійок.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. П. Сапіга
судді О. І. Довга
З. М. Матковська
Повне судове рішення складено 09.07.2018.