Справа № 826/6257/16 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.
30 травня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", Публічне акціонерне товариство "Омега Банк" про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", Публічне акціонерне товариство "Омега Банк" про визнання протиправним та скасування рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.06.2014 за індексним номером 13778507.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено.
Третя особа - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернулася з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.
Згідно із ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28.08.2007 між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (з 15.10.2007 змінив своє найменування на ПАТ «Сведбанк», а з 28.05.2013 змінив своє найменування на ПАТ «Омега Банк») (далі - банк) та ОСОБА_2 (далі - позичальник) було укладено кредитний договір №2608/0807/71-013, згідно умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 130 000,00 дол. США на строк з 28.08.2007 по 27.08.2027 включно.
З метою забезпечення належного виконання кредитного договору від 28.08.2007 №2608/0807/71-013, між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір від 28.08.2007, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: квартиру АДРЕСА_1
Вказаний договір посвідчено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за №кдз-4180.
Також, 28.08.2007 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. зареєстрована заборона відчуження зазначеного у договорі майна: трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2, до припинення або розірвання іпотечного договору.
25.05.2012 між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, який посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. за реєстровим №1306, 1307.
14.06.2014 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком Сергієм Павловичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 13778507, яким змінено умови обтяження нерухомого майна ОСОБА_2: квартири АДРЕСА_1 а саме, іпотекодержателя з акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» на ПАТ «Дельта Банк».
Вказане стало підставою для звернення позивача з даним адміністартивним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлює Закон України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII (з наступними змінами і доповненнями).
Відповідно до ст.46-1 Закону України «Про нотаріат», нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва має доступ та користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно. Нотаріус є спеціальним суб'єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і який має печатку такого реєстратора.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 1952-IV).
Відповідно до абз. 1 ч.5 ст.3 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.
З 01 січня 2013 року набрали чинності зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у відповідності до яких державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладені функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч.1 ст.9 Закону № 1952-IV).
За приписами ст.15 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття та перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяжень.
Згідно до ч.9 ст.15 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.
Разом з тим, абз. 4 ч. 1 ст. 16 вказаного Закону установлено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, яким вчинено таку дію.
Так, за умовами пункту 11 Іпотечного договору від 28.08.2007, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання Іпотекодавцем основного зобов'язання повністю або частково, у т. ч. якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання (як основного боргу, так і процентів за ним).
При настанні зазначених у першому абзаці цього пункту Договору випадків Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання та зобов'язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі виконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього Договору.
В свою чергу, пунктом 12 Іпотечного договору від 28.08.2007 встановлено, що за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя:
- за рішенням суду;
- у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в п. п. 12.3.1 та 12.3.2 цього пункту договору.
Відповідно до пункту 67 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, для проведення державної реєстрації відступлення прав за іпотечним договором заявник також подає укладений в установленому законом порядку договір, відповідно до якого відбувається відступлення прав.
Для проведення державної реєстрації передачі заставної заявник також подає заставну, на якій виконано передавальний напис (індосамент) її власником.
Згідно із ст.572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Статтею 575 Цивільного кодексу України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
Зазначена норма кореспондується також з приписами статті 1 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV, якою передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частиною 3 статті 24 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.
Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст.ст. 35-37 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Законом України «Про іпотеку» передбачене позасудове врегулювання, яке має відображатися в іпотечному договорі, як застереження про задоволення вимог іпотекодержателя або здійснюватися згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню.
Так, у пункті 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно, не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Отже, Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, чітко визначено перелік необхідних документів для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
Як вбачається зі змісту договору іпотеки від 28.08.2007, даний договір містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
Проте, як було вірно зазначено судом першої інстанції, предметом спору у даній справі є власне питання наявності чи відсутності повноважень для прийняття Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком Сергієм Павловичем оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.06.2014 за індексним номером 13778507.
Так, за приписами абзацу 7 пункту 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженогого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом № 1952-IV.
Із наведеного випливає, що нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора виключно одночасно вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно» від 04.07.2012 №5037-VI статтю 15 Закону № 1952-IV доповнено новою частиною дев'ятою наступного змісту: «Державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії».
Відповідно до пункту 1 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно» від 04.07.2012 №5037-VI, останній набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1 і 3 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2013 року, та абзаців четвертого - шостого підпункту 12 пункту 4 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2014 року (Зазначений закон в частині доповнення частиною дев'ятою Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» набрав чинності 08.08.2012).
Згідно із частиною п'ятою статті 3 Закону № 1952-IV (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), заява про державну реєстрацію прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, який вчиняє таку дію. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.
Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено можливості проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії, пов'язаної із переходом таких прав на об'єкт нерухомості, то нотаріальна дія щодо реєстрації права власності на підставі договору іпотеки за третьою особою мала вчинятися тим нотаріусом, яким посвідчено договір іпотеки.
Вказана правова позиція також відображена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.04.2016 №К/800/10620/16.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції, приватний нотаріус Київського нотаріального округу Морозова С.В., якою було посвідчено вищезазначений договір іпотеки, на даний час здійснює свою діяльність, що підтверджують відомості Єдиного реєстру нотаріусів.
За приписами пункту 5-5 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема, заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.
Оскільки станом на момент укладення договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. за реєстровим №1306, 1307, була відсутня норма визначена в частині дев'ятій статті 15 Закону № 1952-IV, відносно того, що «державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії», то у відповідача на час виникнення спірних правовідносин були відсутні повноваження для прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.06.2014 за індексним номером 13778507, позаяк останнім не вчинялися нотаріальні дії з нерухомим майном (квартирою), яке виступає предметом іпотеки.
Отже, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані у ній докази, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог даного позову та наявність правових підстав для його задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 34, 243, 250, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,
Залишити апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2018 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Суддя Петрик І.Й.
Суддя Сорочко Є.О.