Справа № 825/2088/17 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
23 травня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.
за участю секретаря с/з: Бордунової К.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівської митниці ДФС на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т. - Прилуки" до Чернігівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови, -
Позивач в особі Приватного акціонерного товариства "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т. - Прилуки" звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Чернігівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т. - Прилуки" задоволено повністю.
Визнано протиправними і скасовано рішення Чернігівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів: від 11.08.2017 № UA102180/2017/000035/2, від 15.08.2017 № UA102180/2017/000036/2, від 16.08.2017 № UA102180/2017/000037/2, від 16.08.2017 № UA102180/2017/000038/2, від 17.08.2017 № UA102180/2017/000039/2, від 17.08.2017 № UA102180/2017/000040/2, від 20.09.2017 № UA102180/2017/000042/2 та від 04.10.2017 № UA102180/2017/000046/2.
Визнано протиправними та скасовано Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Чернігівської митниці ДФС: № UA102180/2017/00035, № UA102180/2017/00037, № UA102180/2017/00038, № UA102180/2017/00039, № UA102180/2017/00040, № UA102180/2017/00041, № UA102180/2017/00048 та № UA102180/2017/00052.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та прийнятим на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, а апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т. - Прилуки» (далі - ПрАТ «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т. - Прилуки») є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.03.1993 внесено відповідний запис (а.с. 45-48 Т.3).
10 грудня 2015 року між ПрАТ «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.- Прилуки» (покупець) та Бритіш Американ Тобакко (GLP) Лімітед (продавець) було укладено Контракт № Т01/16-U, за умовами якого продавець продає, а покупець купує тютюн у кількості 20000 тон та асортименті, що зазначається у додатках до даного контракту, які укладаються сторонами та є невід'ємними частинами даного контракту (а.с. 28-35 Т.1).
Відповідно до умов вказаного Контракту, продавець здійснює доставку товару на умовах DDU на склад покупця в Прилуках, визначених в «ІНКОТЕРМС-2000», протягом строку дії даного Контракту. Ціна розуміється на умовах DDU склад покупця в Прилуках. Всі ризики, а саме, але не обмежуючись цим, втрати, пошкодження товару переходять до покупця після прийняття товару на склад покупця у відповідності з умовами DDU «ІНКОТЕРМС-2000». Покупець сплачує 100% вартості доставленого товару шляхом банківського переказу на рахунок продавця протягом 30 днів з кінця місяця, що слідує за місяцем, в якому підтвердження поставки було відправлено, або за згодою сторін оплата за товар може здійснюватись покупцем у формі повної або часткової попередньої оплати на підставі рахунків, наданих Продавцем.
11.08.2017, 15.08.2017, 16.08.2017, 17.08.2017, 18.08.2017, 20.09.2017 та 04.10.2017 ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" з метою митного оформлення товарів, до відповідача були подані наступні митні декларації №№ UA102180/2017/046504, UA102180/2017/046530, UA102180/2017/046539, UA102180/2017/046547, UA102180/2017/046555, UA102180/2017/046556, UA102180/2017/046783, UA102180/2017/046888 (а.с. 42-45, 121-124, 169-170, 198-201 Т.1; 6-10, 36-37, 78-80, 175-177 Т.2).
Митна вартість товару була визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
До вищевказаних митних декларацій позивачем були додані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 10.12.2015 № Т01/16-U з додатками, що супроводжували поставку (у додатках до контракту встановлено вартість кожної партії товару за кг); рахунки-фактури (інвойси), в яких зазначено ідентифікуючі дані товару, вартість його за кг, а також загальна вага та загальна вартість, що підлягає сплаті за товар; ліцензія на право виробництва підакцизних товарів від 21.03.2016 № 225; інші документи, що супроводжували поставку (а.с. 49-88, 126-153, 171-183, 203-228 Т.1; 12-21, 38-61, 84-125, 181-216 Т.2).
11.08.2017, 15.08.2017, 16.08.2017, 17.08.2017, 20.09.2017, 04.10.2017 відповідачем були винесені повідомлення декларанту - ПрАТ «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.- Прилуки», в якому запропоновано надати протягом 10 календарних днів додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару, каталоги специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення (а.с. 89, 154, 184, 229 Т.1; 22, 62, 126, 217 Т.2).
На виконання вищезазначених повідомлень, ПрАТ «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.- Прилуки» з метою підтвердження заявленої митної вартості товару відповідачу були надані додаткові документи, а саме: повідомлення головного бухгалтера щодо відсутності на момент митного оформлення оприбуткування товару та оплати за нього і надання інформації, що підтверджує здійснену раніше оплату контрактної ціни за ідентичним товаром; експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати України від 26.01.2017 № ПК-7, прайс-лист продавця для покупця щодо цін на товар, копії митних декларацій країни-відправлення (а.с. 90-114, 155-163, 185-191, 230-238 Т.1; 23-29, 63-71, 127-167, 218-227 Т.2).
Разом з тим, 11.08.2017, 15.08.2017, 16.08.2017, 17.08.2017, 20.09.2017 та 04.10.2017 відповідачем були винесені повідомлення про причини, за яких заявлена митна вартість не може бути визнана - надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та не дають можливості здійснити розрахунки на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню (а.с. 115, 164, 192, 239 Т.1; 30, 71, 168, 228 Т.2).
Крім того, посадовою особою відповідача з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, наявної у митного органу, та обміну наявною інформацією на ідентичні, аналогічні (подібні) товари, було проведено консультацію з уповноваженою на декларування особою, за результатами якої встановлено, що рівень митної вартості «Жилка необробленого тютюну, типу «Вірджинія», трубовогневої сушки, країни походження - Китай» становить 0,98 долар США/кг (митна декларація від 20.10.2016 № 102040000/2016/047108).
11.08.2017, 15.08.2017, 16.08.2017, 17.08.2017, 20.09.2017, 04.10.2017 Чернігівською митницею Державної фіскальної служби були винесені наступні рішення про коригування митної вартості товарів №№ UA102180/2017/000035/2, UA102180/2017/000036/2, UA102180/2017/000037/2, UA102180/2017/000038/2, UA102180/2017/000039/2, UA102180/2017/000040/2, UA102180/2017/000042/2 та UA102180/2017/000046/2 (а.с. 116-117, 165-166, 193-194 т.1; 1-2, 31-32, 72-73, 169-170 Т.2).
Обставинами прийняття відповідачем вищевказаних рішень є:
- наявний у електронному виді прайс-лист виданий не виробником товару, а стороною зовнішньоекономічного договору (контракту) - Бритіш Американ Тобакко (GLP) Лімітед. За даними, що заявляє декларант у ДМВ сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) пов'язані між собою, перевірити документально по відсутність впливу взаємозв'язку на ціну не є можливим. Також, прайс-лист не містить інформації щодо календарного року виготовлення тютюнової сировини, ступеня обробки та повної назви товару, що, у свою чергу, унеможливлює ідентифікацію однойменних товарів в інших, поданих до митного оформлення документах;
- наявні у електронному виді декларації відправника не містять усіх складових митної вартості відповідно до заявлених декларантом умов поставки;
-наявний у електронному виді експертний висновок від 26.01.2017 № ПК-7 ґрунтується виключно на даних прайс-листа, а тому не дає змоги в повній мірі проаналізувати ціноутворення товарів, що імпортуються на митну територію України, щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та перевірити достовірність заявленої митної вартості товарів. Висновок не містить посилань щодо використаних джерел отримання інформації, включаючи і джерела Інтернет ресурсів, вартісних показників сировинних матеріалів, виробничих витрат та інших вартісних складових на задекларований товар. Також, даний висновок не містить інформації щодо календарного року виготовлення тютюнової сировини, ступеня обробки та повної назви товару, що, у свою чергу, унеможливлює ідентифікацію однойменних товарів в інших, поданих до митного оформлення документах».
Крім того, відповідачем також були прийняті картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№ UA102180/2017/00032, UA102180/2017/00043, UA102180/2017/00049, UA102180/2017/00050, UA102180/2017/00051, якими позивачу відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття відповідачем митних декларацій (а.с. 118-120, 167-168, 195-197 Т.1; 3-5, 33-35, 74-77, 171-174 Т.2).
Вважаючи оскаржувані рішення відповідача та картки відмови протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України), Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Аналогічна вимога до змісту картки відмови міститься в п. 7.1., 7.2. "Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 631 (далі - Порядок № 631), де зазначено, що картка відмови складається для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
Тобто карта відмови, як завершальне рішення митного оформлення має бути вмотивованим та містити вичерпні вимоги для визнання митної вартості за основним методом.
Як свідчать матеріали даної справи, картки відмови Чернігівської митниці ДФС за №№ UA102180/2017/00032, UA102180/2017/00043, UA102180/2017/00049, UA102180/2017/00050, UA102180/2017/00051 не відповідають приписам ст. 256 МК України та Порядку № 631, оскільки не є вмотивованими, позаяк не містять обґрунтування причин відмови в митному оформленні, а саме, відповідач не зазначив, які саме вартісні показники складових митної вартості по товару є непідтвердженими, та які відомості про митну вартість товару є неповними та не містять роз'яснення вимог, виконання яких могло б забезпечити можливість прийняття митних декларацій за заявленим методом визначення митної вартості, а саме: не вказано з посиланням на відповідні норми закону, які відомості про митну вартість підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та в яких документах містяться, а також які саме вартісні показники складових митної вартості та якими документами мають підтверджуватись за вимогами закону.
Дані порушення вказують на необґрунтоване та формальне прийняття відповідачем Карток відмови у митному оформленні, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.
Згідно із ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За приписами ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 2 статті 53 МК України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5-6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Згідно із ч.1 ст. 54 МК України органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль наявності в поданих декларантом або уповноваженою ним особою документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 1 ч.2 ст. 54 МК України).
Таким чином, орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості.
При цьому, митний контроль та митне оформлення як складові митної процедури є частиною адміністративних процедур із провадження справи декларанта щодо пропуску його товарів через митний кордон України. Факт відхилення рівня задекларованої митної вартості від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не стосується обставин справи, оскільки це стосується фактів, які були зафіксовані під час провадження справ щодо інших товарів. Факт відхилення рівня митної вартості є лише приводом для вчинення певних адміністративних процедур, проте сам собою не є доказом у справі, у якій провадяться адміністративні (митні) процедури.
Отже, правові акти суб'єкта владних повноважень, в тому числі процедурне рішення митного органу про витребування додаткових документів, може бути ухвалене ґрунтуючись лише на доказах у справі, а такими доказами передусім є документи, додані до вантажної митної декларації.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
При цьому, висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.
Так, твердження відповідача про те, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, саме собою не може бути підставою для витребування додаткових документів, оскільки цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів, позаяк виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч. 3 ст. 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
Відповідно до ст. 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Одним із принципів здійснення державної митної справи є такий принцип, як додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб (п.7 ч.1 ст. 8 МК України). У контексті процедури перевірки заявленої митної вартості під час митного контролю та митного оформлення згаданий принцип, на думку колегії суддів, означає обов'язок органу доходів і зборів вживати заходів щодо забезпечення інтересів декларанта, зокрема інтересу бути обізнаним із попередньою оцінкою, даною органом доходів і зборів доказам у справі (тобто документам, доданим до вантажної митної декларації). Це означає, що орган доходів і зборів повинен довести до відома декларанта таку свою оцінку з тим, щоб декларант міг сформувати власну правову позицію і стратегію її відстоювання у конкретній митній процедурі.
Вказане також узгоджується з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 52 МК України, відповідного до якого декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації. В свою чергу, орган доходів і зборів повинен створити умови щодо реалізації цього права, тобто доводити до відома декларанта або уповноваженої ним особи те, яка саме інформація потребує уточнення.
Так, Верховний Суд України у постанові від 31.03.2015 (справа № 21-127а15), надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, зазначив: "…Аналіз ч. 3 ст. 53 МК України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів".
При цьому, необхідно виходити з принципу законності, закріпленого у ст. 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення, відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. Висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
У свою чергу, декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.
Наведене дозволяє дійти висновку про те, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить саме на органі доходів і зборів.
Як уже зазначалося, підставою для коригування митної вартості зокрема стало те, що декларантом було заявлено неповні відомості про митну вартість товару, що підтверджують числові значення складових митної вартості та документально не підтверджено вартісні показники складових митної вартості по товару.
Відповідно до ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Проте у спірних рішеннях не міститься інформації, які саме складові митної вартості були відсутні чи не підтверджені позивачем. Отже, відсутність у рішеннях про коригування митної вартості інформації про те, які саме складові митної вартості товару не були вказані позивачем і як вони впливають на неможливість визначення правильності заявленої ним митної вартості, з урахуванням умов поставок товару за Контрактом, суперечить вимогам ст. 55 МК України.
При цьому, як свідчать матеріали даної справи, позивачем для митного оформлення товару були надані всі необхідн документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Так, показник ціни товару чітко відображений у наданих позивачем додатках до Контракту і інвойсах, а вказана ціна включає в себе вартість витрат на транспортування товару, які згідно з умовами поставки несе саме постачальник (продавець) товару. Жодних посилань на те, що саме ці документи містять розбіжності, неповні та/або недостовірні відомості, чи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відповідачем не надано.
Відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Зауваження до додаткових документів, на які відповідач посилається як на свідчення неналежного підтвердження складових митної вартості, не відносяться ані до документів, що повинні містити складові митної вартості, ані до числових значень та відомостей про ціну товару. Виключний перелік документів, що підтверджують митну вартість товарів визначено ч. 2 ст. 53 МК України. До таких документів не відноситься прайс-лист, митні декларації країни відправлення та експертний висновок про контрактну вартість товару.
Заперечуючи проти вимог даного позову, відповідач зокрема вказує на те, що прайс-лист не містить календарного року виготовлення тютюну, ступеня обробки та повної назви товару, що унеможливлює ідентифікацію однойменних товарів інших, поданих до митного оформлення документах.
Проте, оскільки повний опис товару та одиниця виміру визначені саме в Контракті, інвойсах та наданому прайс-листі, що в свою чергу є достатнім для ідентифікації товару, доводи відповідача у даному випадку колегія суддів знаходить безпідставними. Крім того, кожна партія має індивідуальне маркування, а тому відсутність в прайс-листі повної назви товару та календарного року виготовлення тютюнової сировини не впливає на ідентифікацію товару. При цьому, ідентифікація документа з оцінюваним товаром здійснюється на підставі взаємного зв'язку доказів та документів у сукупності.
Таким чином, відсутність у прайс-листі такої інформації як "календарний рік виготовлення тютюнової сировини" не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації товару та підставою коригування митної вартості, адже ідентифікація може бути проведена на основі інших документів та прайс-листа в сукупності.
Разом з тим, жодним нормативно-правовим актом України не встановлено вимог до змісту та форми прайс-листа постачальника. Порядок складання іноземними суб'єктами документів в іноземних державах та вимоги щодо форми та змісту таких документів визначаються законодавством відповідної іноземної держави. Прайс-лист виробника товару не має імперативного характеру та не є документом, що підтверджує митну вартість товару, і за наявності його у декларанта може прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості.
Прайс-лист виробника товару виступає в якості документу, що підтверджує митну вартість товару лише за наявності розбіжностей, неповноти відомостей чи неточностей в основних документах.
Щодо інших зауважень, які зазначені в спірних рішеннях Чернігівської митниці ДФС, зокрема до форми та змісту митних декларацій країни відправлення та експертного висновку, то вони не можуть враховуватись як критерій наявності чи відсутності розбіжностей у документах, поданих для підтвердження митної вартості.
Стосовно зауважень відповідача в частині митних декларацій країни відправлення, колегія суддів зазначає наступне.
Так, в своїх запереченнх відповідач вказав на те, що копії митних декларацій країни відправлення містили не всю інформацію про товари.
Однак, згідно положень МК України митна декларація країни відправлення товару не є основним документом, що підтверджує чи визначає митну вартість товару та подається декларантом для підтвердження митної вартості за запитом митного органу лише за її наявності. Форма і зміст такого документу не встановлені законодавством України. Враховуючи, що такий документ складається експортером відповідно до вимог іноземного права та перевіряється митним органом країни експорту, відсутність будь-яких відомостей у цьому документі не може бути підставою неможливості визначення митної вартості за ціною договору.
Що стосується тверджень відповідача про неможливість прийняття експертного висновку, то такий висновок, на думку колегії суддів, не містить інформації щодо використаних джерел інтернет ресурсів, вартісних показників сировинних матеріалів, виробничих витрат та інших вартісних складових на задекларований товар та не дає можливість перевірити ціноутворення товарів, що імпортуються на митну територію України. Крім того, відповідач не наводить нормативно-правовий акт, яким встановлено зазначені вимоги до експертного висновку. Разом з тим, така підстава коригування митної вартості як зауваження до експертного висновку, що не стосуються відомостей про митну вартість, чинним законодавством не передбачена.
Посилання відповідача на відсутність серед наданих позивачем документів прайс-листа виробника товару та відмова митного органу від прийняття експертного висновку, як на підставу правильності визначення митної вартості товару, на думку колегії суддів, не може бути обґрунтованою підставою для відмови у застосуванні першого (основного) методу визначення митної вартості товару, оскільки Чернігівська митниця ДФС не довела, що надані до митного оформлення документи згідно з ч. 2 ст. 53 МК України містять розбіжності, неповну та/або недостовірну інформацію, містять ознаки підробки, або не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за другорядними методами, в тому числі резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, відповідач повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
В свою чергу спірні рішення відповідача містять лише загальний вид товару та країну походження. Хоча товар одного виду, що імпортується позивачем, має індивідуальне маркування, до якого закладено інформацію про характеристики та властивості партії товару, на підставі чого встановлюється ціна для кожної такої категорії товару на певний період часу поставок. Тобто, незважаючи на однакову назву та країну походження товару, ціни на товар відрізняються, зокрема, в залежності від характеристик партії, а також загальної ваги та часу поставки товару, що також не було враховано відповідачем.
У спірних рішеннях відповідач зазначив лише про неможливість застосування інших другорядних методів визначення митної вартості, посилаючись на відсутність відповідної інформації.
Проте орган доходів і зборів повинен не лише зазначити обставину відсутності у нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а й навести цінову інформацію з Єдиної автоматизованої інформаційної системи про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень ст. 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.
Таким чином, при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів, але оскаржувані рішення не містять такої конкретизації, що в свою вказує на неналежну обґрунтованість відповідачем прийнятих ним рішень.
Що стосується доводів відповідача про те, що при декларуванні товару позивачем не було надано митному органу документального підтвердження наявності або відсутності впливу взаємозв'язку сторін зовнішньоекономічного контракту на ціну митного товару, келегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ч.12 ст. 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Отже, за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у ч.12 ст. 58 МК України, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
Крім того, обов'язок доведення того, що пов'язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, покладено саме на орган доходів і зборів.
Водночас, відповідачем не доведено той факт, що пов'язаність між продавцем та покупцем вплинула саме на митну вартість задекларованого позивачем товару, тому слід вважати, що взаємовідносини, зазначені у ч.12 ст. 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Вказане узгоджується також з положенням п. 14 ст. 58 МК України, де передбачено, що у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Отже, за відсутності при перевірці заявленої митної вартості обґрунтувань з боку митного органу щодо впливу взаємозв'язку на ціну товару, відсутні перешкоди для застосування першого методу визначення митної вартості при пов'язаності продавця з покупцем.
Посилання відповідача на ч. 18 ст. 58 МК України, як на підставу правомірності спірних рішень стосовно того, що позивач мав за своєю ініціативою підтвердити відсутність впливу взаємозв'язку на ціну товару при продажу між пов'язаними особами, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки положення ч.18 ст. 58 у взаємозв'язку з іншими положеннями ст. 58 МК України слід розуміти так, що за наявності у митного органу сумнівів щодо впливу взаємозв'язку на ціну товарів, митний орган повинен витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 4 ст. 53 МК України, розглянути обставини продажу, відповідно до вимог ч.12 ст. 58 МК України та надати декларанту письмові обґрунтування щодо такого впливу (ч. 13 ст. 58 МК України), а декларант в свою чергу має право надати відповіді та докази відсутності впливу взаємозв'язку (ч. 15 ст. 58 МК України).
Проте, відповідач не обґрунтував, чому саме при митному оформленні товару ним не було вжито передбачених законом заходів для встановлення наявності чи відсутності впливу такого взаємозв'язку на ціну товару.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Тобто, положенням ч. 4 ст. 53 МК України чітко визначено можливість здійснення митним органом відповідних дій для перевірки наявності або відсутності впливу пов'язаності та надання декларанту право відповіді.
В свою чергу доказів, які б підтвердили, що відповідачем вчинялись такі дії, матеріали даної справи не містять, що не дає підстав вважати, що взаємозв'язок вплинув на ціну товару. Отже, колегія суддів знаходить безпідставними твердження відповідача про те, що при митному оформленні було неможливо перевірити відсутність впливу пов'язаності.
Крім того, як свідчать матеріали даної справи, джерелом інформації для прийняття спірних рішень відповідач використав цінову інформацію з його внутрішньої бази за фактами попередніх митних оформлень позивачем ідентичних та подібних товарів, а саме: МД № 102040000/2016/047108 від 20.10.2016.
Тобто, реальною та єдиною підставою для коригування відповідачем митної вартості товарів позивача стала інформація про вищий рівень раніше визнаних (визначених) відповідачем митних вартостей подібного товару.
Проте розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
Нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості раніше оформленого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Незважаючи на однакову назву та країну походження товару, ціни, зокрема, відрізняються в залежності від маркування, в номер якого закладено інформацію про характеристики та властивості товару.
Крім того, така підстава як наявність відомостей про вищу ціну митних оформлень аналогічного товару, не відповідає положенням ч. 3 ст. 53 МК України та ч. 1 ст. 55 МК України, а тому сама по собі не наділяє митний орган правом коригування заявленої митної вартості.
Отже, факт наявності в автоматизованій системі митного органу інформації, що подібний товар розмитнювався раніше за вищою вартістю, не є достатньою підставою для відмови в оформлення товарів за основним методом визначення митної вартості.
Вказана правова позиція також відображена у постановах Верховного Суду від 31.03.2015 року (справа № 21-127а15) і від 30.06.2015 року (справа № 21-591а15).
Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог даного позову та наявність правових підстав для його задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 34, 243, 250, 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,
Залишити апеляційну скаргу Чернігівської митниці ДФС без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Суддя Петрик І.Й.
Суддя Сорочко Є.О.