Справа № 761/42286/17 Суддя (судді) першої інстанції: Піхур О.В.
30 травня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 01 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд зобов'язати відповідача направити на розгляд Міністерству оборони України подані ним документи для прийняття рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, інвалідність (третя група) настала внаслідок поранення (контузії) і захворювання, так пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 01 березня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 01 березня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.
Згідно із ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Святошинському районному у м. Києві військовому комісаріаті, з 06 червня 1984 року по 15 листопада 1984 року приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, що підтверджується довідкою від 03.10.2017 року №03/31 (а.с. 16).
За даними довідки МСЕК серії АВ № 0646146 від 06.10.2016 року, позивачу з 04.10.2016 року була встановлена третя група інвалідності. Причиною інвалідності зазначено поранення, контузія, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с 14).
Згідно Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, оформлене протоколом №3823 від 06.09.2016 року вбачається наявність множинних вогнепальних осколкових поранень голови, обох рук, правої ноги (контузія головного мозку 1985р.), що підтверджується висновком спеціаліста в галузі СМЕ Київського міського бюро СМЕ №6/в від 16.03.2012 року, які в подальшому призвели до розвитку: стійких залишкових явищ перенесеної контузії у вигляді посттравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІI-ІIІ ст., з вираженим цефалгічним, церебростенічним синдромами, вегето-судинною дисфункцією, вираженим лікворо-гіпертензивним синдромом, частими (2-3 рази на тиждень) судинними кризами та інтелектуально- мнестичним зниженням, прогресуючого перебігу. Стійких наслідків перенесених ГПМК (2000, 2006 рр.) по типу ішемії в басейні лівої СМА та вертебро-базилярному басейні у вигляді бульбарного синдрому, помірного центрального тетрапарезу з порушенням функції ходьби, вираженого вестибуло-атактичного синдрому. ІХС. Дифузного кардіосклерозу, варикозної хвороби судин нижніх кінцівок, що підтверджується медичними документами - поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 14-15)
09.10.2017 року позивач звернувся до Київського міського військового комісаріату з проханням направити його заяву та пакет документів до Міністерства оборони України для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності.
Листом Київського міського військового комісаріату від 18.10.2017 року № ВСЗ/1929 позивачу було повідомлено, що оскільки первинне встановлення 3 групи інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії комісією МСЕК отримав 04.10.2016р., тобто до набрання чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», то права на виплату одноразової грошової допомоги згідно постанови КМУ від 25.12.2013 №975 він не має.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністартивним позовом за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону № 2011-XII).
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно частини першої статті 16 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
За змістом частини другої статті 16 зазначеного Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності військовослужбовцю виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Отже, право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.
Відповідно до підпункту «б» пункту 1 статті 162 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
За приписами частин другої, шостої та дев'ятої статті 163 вказаного Закону, у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядку №975).
Пунктом 11 вказаного Порядку визначено перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу.
Відповідно до пункту 13 Порядку №975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Згідно пункту 12 Порядку №975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Так, з метою виконання Міністром оборони України положень статті 162 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, наказом Міністерства оборони України «Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби» від 12.04.2007 № 168 (далі - Наказ) була призначена постійно діюча комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. До складу даної комісії входить заступник Міністра оборони України та 8 керівників структурних підрозділів Міністерства оборони України.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах саме на Міністерство оборони України, як головного розпорядника коштів, покладено власне обов'язок щодо прийняття рішення про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги позивача у зв'язку із встановленням останньому інвалідності III групи, а відтак оскільки Порядком №975 визначена процедура щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, то суд першої інстанції правомірно зобов'язав Київський міський військовий комісаріат направити на розгляд Міністерству оборони України документи щодо оформлення позивачу одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, інвалідність третьої групи якого настала внаслідок поранення (контузії) і захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Вказана правова позиція також відображена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року, яка була ухвалена у справі № 825/3364/15-а.
Отже, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані у ній докази, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог даного позову та наявність правових підстав для його задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 34, 243, 250, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,
Залишити апеляційну скаргу Київського міського військового комісаріату без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 01 березня 2018 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Суддя Петрик І.Й.
Суддя Сорочко Є.О.