Справа № 826/5155/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Григорович П.О., Каракашьян С.К., Смолій І.В.
05 липня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;
за участю секретаря: Горяінової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2018 року (прийнята в порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Державної фіскальної служби України, треті особи: Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області, Південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області, Лозівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області, Головне управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
У квітні 2017 року, Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - позивач, ПАТ «Укргазвидобування») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України), треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області, Південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області, Лозівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області, Головне управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:
1. визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України у неприйнятті рішення про розстрочення грошових зобов'язань чи відмови у наданні розстрочення у строк, передбачений законодавством України за заявами ПАТ «Укргазвидобування» до:
- Балаклійського відділення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області із заявою (супровідний лист №42-011-492 від 19.01.2017 р.) про розстрочення грошових зобов'язань за грудень 2016р. з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у сумі 446 680 169, 46 грн, строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами; рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату у сумі 4 482 404, 95 грн., строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами;
- Нововодолазького відділення Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області із заявою (супровідний лист №42-011-498 від 19.01.2017 р.) про розстрочення грошових зобов'язань за грудень 2016р. з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у сумі 296 612 813, 44 грн., строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами; рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату у сумі 8 424 976,94 грн., строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами;
- Первомайського відділення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області із заявою (супровідний лист №42-011-499 від 19.01.2017р.) про розстрочення грошових зобов'язань за грудень 2016р. з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у сумі 118 949 574, 36 грн. строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами; рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату у сумі 1 682 763, 51 грн. строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами.
2. визнати протиправною відмову Державної фіскальної служби України у прийнятті рішень про надання розстрочення за заявами ПАТ «Укргазвидобування»;
3. зобов'язати Державну фіскальну службу України прийняти рішення про надання розстрочення за заявами ПАТ «Укргазвидобування».
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у відповідача не було законних підстав для не надання позивачу розстрочення сплати грошових зобов'язань відповідно до поданих заяв та доданих до них документів.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, що полягає у неприйнятті рішення про розстрочення грошових зобов'язань чи відмови у наданні розстрочення у строк, передбачений законодавством України за заявами ПАТ «Укргазвидобування», поданими до:
- Балаклійського відділення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області із заявою (супровідний лист №42-011-492 від 19.01.2017р.) про розстрочення грошових зобов'язань за грудень 2016р. з рентної плати за користування надрами для видобування природнього газу у сумі 446 680 169,46 грн, строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами; рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату у сумі 4 482 404,95 грн., строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами;
- Нововодолазького відділення Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області із заявою (супровідний лист №42-011-498 від 19.01.2017р.) про розстрочення грошових зобов'язань за грудень 2016р. з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у сумі 296 612 813,44 грн., строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами; рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату у сумі 8 424 976,94 грн., строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами;
- Первомайського відділення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області із заявою (супровідний лист №42-011-499 від 19.01.2017р.) про розстрочення грошових зобов'язань за грудень 2016р. з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у сумі 118 949 574,36 грн. строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами; рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату у сумі 1 682 763,51 грн. строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами.
Визнано протиправною відмову Державної фіскальної служби України у прийнятті рішень про надання розстрочення за заявами ПАТ «Укргазвидобування», поданими до
- Балаклійського відділення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області із заявою (супровідний лист №42-011-492 від 19.01.2017р.) про розстрочення грошових зобов'язань за грудень 2016р. з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у сумі 446 680 169,46 грн., строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами; рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату у сумі 4 482 404,95 грн., строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами;
- Нововодолазького відділення Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області із заявою (супровідний лист №42-011-498 від 19.01.2017р.) про розстрочення грошових зобов'язань за грудень 2016р. з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у сумі 296 612 813,44 грн, строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами; рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату у сумі 8 424 976,94 грн., строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами;
- Первомайського відділення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області із заявою (супровідний лист №42-011-499 від 19.01.2017р.) про розстрочення грошових зобов'язань за грудень 2016р. з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у сумі 118 949 574,36 грн. строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами; рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату у сумі 1 682 763,51 грн. строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами.
Зобов'язано Державну фіскальну службу України повторно розглянути заяви позивача про надання розстрочення грошових зобов'язань та прийняти рішення, відповідно до п.3.1 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 574, за наслідками розгляду заяв, поданих до:
- Балаклійського відділення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області із заявою (супровідний лист №42-011-492 від 19.01.2017р.) про розстрочення грошових зобов'язань за грудень 2016р. з рентної плати за користування надрами для видобування природнього газу у сумі 446 680 169,46 грн, строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами; рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату у сумі 4 482 404, 95 грн., строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами;
- Нововодолазького відділення Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області із заявою (супровідний лист №42-011-498 від 19.01.2017р.) про розстрочення грошових зобов'язань за грудень 2016р. з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у сумі 296 612 813,44 грн, строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами; рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату у сумі 8 424 976,94 грн., строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами;4.3. Первомайського відділення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області із заявою (супровідний лист №42-011-499 від 19.01.2017р.) про розстрочення грошових зобов'язань за грудень 2016р. з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у сумі 118 949 574,36 грн. строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами; рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату у сумі 1 682 763,51 грн. строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами.
В решті позову - відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Державною фіскальною службою України, Головним управлінням ДФС у Харківській області подано апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що 19.01.2017р. Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування», керуючись ст. 100 Податкового кодексу України звернулось до:
- Балаклійського відділення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області із заявою (супровідний лист №42-011-492 від 19.01.2017р.) про розстрочення грошових зобов'язань за грудень 2016р. з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у сумі 446 680 169,46 грн, строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами; рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату у сумі 4 482 404,95 грн., строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами;
- Нововодолазького відділення Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області із заявою (супровідний лист №42-011-498 від 19.01.2017р.) про розстрочення грошових зобов'язань за грудень 2016р. з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у сумі 296 612 813,44 грн, строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами; рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату у сумі 8 424 976,94 грн., строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами;
- Первомайського відділення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області із заявою (супровідний лист №42-011-499 від 19.01.2017р.) про розстрочення грошових зобов'язань за грудень 2016р. з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у сумі 118 949 574,36 грн. строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами; рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату у сумі 1 682 763,51 грн. строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами.
Крім того, позивач повідомив про необхідність отримання розстрочення наведених вище грошових зобов'язань Головне управління ДФС у Харківській області (лист № 42-011-472 від 19.01.2017р.) та Відповідача (лист № 42-011-470 від 19.01.2017р.).
27 березня 2017 року позивачем отримано лист Державної фіскальної служби України від 22.03.2017 №6903/7/99-99-17-04-17, в якому зазначено про те, що оскільки за даними інформаційної системи органів ДФС грошові зобов'язання платником сплачені в повному обсязі, порушене питання щодо розстрочення сплати грошових зобов'язань втратило чинність.
За таких обставин, не отримавши позитивного рішення про розстрочення сплати грошових зобов'язань, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.
Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо прийняття рішення контролюючим органом про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно пп. 20.1.29 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до п. 100.1 ст. 100 ПК України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.
Пунктом 100.2 ст. 100 ПК України передбачено, що платник податків має право звернутись до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з п. 100.4 ст. 100 ПК України підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
Пунктом 100.13 ст. 100 ПК України визначено, що порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Таким порядком є Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затверджений Наказ Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 574 (надалі - Порядок №574).
Пунктом 2.1. Порядку №574 передбачено, що розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) можуть надавати в межах повноважень за кожним окремим випадком: Міністерство доходів і зборів України - без обмежень суми; головні управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників - на суму не більше 3 млн. гривень; державні податкові інспекції, спеціалізовані державні податкові інспекції - на суму не більше 300 тис. гривень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 p. № 160 було утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р. № 236, Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
За змістом п.3.1. Положення №574 для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу) з письмовою заявою (додаток 1).
Згідно пункту 3.2 Розділу III Порядку, за результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу доходів і зборів протягом 30 календарних днів з дати подання заяви: приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), яке оформляється на бланку відповідного органу доходів і зборів (додаток 2); відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій формі за відсутності підстав, наведених у пункті 3.1 цього розділу, та при недотриманні обов'язкових вимог, визначених цим Порядком.
При цьому, п. 3.2 Порядку визначено, що у разі якщо рішення про розстрочення (відстрочення) приймається органом доходів і зборів вищого рівня, орган доходів і зборів за місцем обліку платника податків або за місцем обліку його грошових зобов'язань (податкового боргу) протягом 10 календарних днів розглядає заяву платника, здійснює аналіз його фінансового стану та формує відповідний висновок про можливість надання розстрочення (відстрочення), який разом з копіями документів, доданих платником до заяви, надсилає на адресу органу доходів і зборів вищого рівня. У такому самому порядку здійснюється розгляд заяви платника податків у випадку, якщо рішення приймається Міністерством доходів і зборів України. При цьому Міністерством доходів і зборів України рішення приймається протягом 10 календарних днів.
На підставі вище викладеного, колегія суддів звертає увагу на те, що рішення про розстрочення або про відмову в розстроченні грошових зобов'язань за заявами ПАТ «Укргазвидобування» від 19.01.2017 р., що були отримані контролюючим органом 23.01.2017р. (про що свідчать підписи та штемпель на копіях супровідних листів до заяв), мало бути прийняте керівником (його заступником чи уповноваженою особою) Державної фіскальної служби України протягом 30 календарних днів із дати подання вказаних заяв, тобто до 21.02.2017р.
Однак, всупереч вищевказаним нормам, відповідач, у встановлений строк, не прийняв ані рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань, ані рішення про відмову в розстроченні.
Колегія суддів зазначає, що лише 22 березня 2017, тобто більш ніж через місяць після граничної дати на прийняття рішення, ДФС України було складено лист про втрату актуальності щодо вирішення питання про розстрочення сплати грошових зобов'язань Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про наявність в рамках спірних правовідносин протиправної бездіяльності Державної фіскальної служби України, що полягає у неприйнятті рішення про розстрочення грошових зобов'язань чи відмови у наданні розстрочення у передбачений строк за заявами ПАТ «Укргазвидобування».
На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною відмови Державної фіскальної служби України у прийнятті рішень про надання розстрочення за заявами ПАТ «Укргазвидобування», колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.3.2 Порядку №574, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, наділений компетенцією на прийняття одного з двох можливих рішень за результатами розгляду заяви платника податків про розстрочення сплати грошових зобов'язань, а саме: 1) або прийняття рішення про власне розстрочення сплати грошових зобов'язань; 2) або про відмову в розстроченні сплати грошових зобов'язань.
Прийняття іншого рішення, з урахуванням вимог ч.2 ст.19 Конституції України, не передбачено.
При цьому, виключно рішення про розстрочення грошових зобов'язань має відповідати формі, визначеній в Додатку 2 до Порядку №574.
Окремої обов'язкової форми для рішення про відмову в розстроченні грошових зобов'язань, Порядком №574 не передбачено, з урахуванням чого таке рішення приймається контролюючим органом в довільній формі.
Враховуючи те, що лист ДФС України від 22.03.2017 № 6903/7/99-99-17-04-17 не містить в собі інформації про надання позивачу розстрочення сплати грошових зобов'язань, не відповідає формі Додатку 2 до Порядку №574 та містить в собі думку В.о. Голови ДФС М.В. Продан про втрату актуальності питанням щодо розстрочення грошових зобов'язань позивача, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про те, що даний лист фактично є відмовою суб'єкта владних повноважень в наданні розстрочення сплати грошових зобов'язань.
Щодо обґрунтованості відмови суб'єкта владних повноважень в наданні розстрочення сплати грошових зобов'язань, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3.1 Розділу III Порядку № 574, для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу) з письмовою заявою (додаток 1), в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо зазначаються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув.
До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з: переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин; аналізу фінансового стану; графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум; розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.
Підставою для розстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин», а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
Колегія суддів звертає увагу на посилання позивача, а саме на те, що не було надано жодної оцінки контролюючим органом під час складення листа від 22.03.2017, та зазначає наступне.
Так, підставою для звернення з заявами про розстрочення сплати грошових зобов'язань, була загроза виникнення неплатоспроможності заявника в разі своєчасної та в повному обсязі сплати ним грошового зобов'язання або погашення податкового боргу в повному обсязі (п. 2 розділу 1 переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, затвердженого постановою КМУ №1235), на доказ чого до заяв було додано копії форми 1 Баланс за 9 місяців 2016 року, копію форми 2 Звіт про фінансові результати за 9 місяців 2016р та аналіз фінансового стану підприємства на 10 аркушах.
Разом з тим, відповідач, не прийнявши рішення про розстрочення грошових зобов'язань та надіславши позивачу лист від 22.03.2017 р. №6903/7/99-99-17-04-17, фактично відмовив у Позивачу у наданні розстрочення грошових зобов'язань із посиланням про те, що «порушене питання втратило актуальність.».
Пунктом 3.2. Порядку №574 встановлено, що за результатами розгляду керівник органу доходів і зборів відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій формі за відсутності підстав, наведених у пункті 3.1 цього розділу, та при недотриманні обов'язкових вимог, визначених цим Порядком.
Відповідач, не вказав жодних підстав для відмови у наданні розстрочення грошових зобов'язань, які були б передбачені чинним Податковим кодексом України та Порядком №574.
Згідно з п. 100.11 ПК України, розстрочення, відстрочення грошового зобов'язання чи податкового боргу надається окремо за кожним податком і збором.
Якщо сума грошового зобов'язання чи податкового боргу, заявлена до розстрочення, відстрочення, становить 1 мільйон гривень і більше, розстрочення, відстрочення надається лише за умови: передачі у податкову заставу майна платника податків, балансова вартість якого дорівнює або перевищує заявлену до розстрочення, відстрочення суму грошового зобов'язання, - у разі розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань; перебування у податковій заставі майна платника податків, балансова вартість якого дорівнює або перевищує заявлену до розстрочення, відстрочення суму податкового боргу, - у разі розстрочення, відстрочення податкового боргу.
Строки сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки можуть бути перенесені шляхом прийняття окремого рішення та внесення відповідних змін до договорів розстрочення, відстрочення.
На виконання зазначеної норми, 30.01.2017 ПАТ «Укргазвидобування» було надано майно (в податкову заставу) під розстрочення податкових зобов'язань за грудень 2016 р.:
- Балаклійському відділенню Ізюмської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області на суму 451 197 526,07 грн. (лист від 27.01.2017р. №42-011-790);
- Нововодолазькому відділенню Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області на суму 305 428 818,24 грн. (лист від 27.01.2017р. №42-011-796);
- Первомайському відділенню Лозівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області на суму 120 632 395,52 грн. (лист від 27.01.2017р. №42-011-797).
На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ «Укргазвидобування» 19.01.2017 р. було подано вищевказані заяви про розстрочення грошових зобов'язань у відповідності до вимог ст. 100 ПК України та п. 3.1 Порядку №574 із додаванням необхідних документів для прийняття рішення про розстрочення грошових зобов'язань.
Однак, контролюючим органом виключно з підстав «втрати питанням актуальності», внаслідок сплати позивачем грошових зобов'язань, вказані документи не були прийняті до уваги та не були оцінені на предмет їх відповідності зазначеним вище вимогам ПК України та Порядку №574.
Посилання контролюючого органу на те, що прийняття рішення про розстрочення грошових зобов'язань, які є погашеними, не передбачено нормами податкового законодавства, судом відхиляються, адже прийняття рішення про розстрочення грошових зобов'язань ставиться в залежність виключно від наявності підстав, визначених п.3.1 Порядку №574, а не від наявності факту справи боргу.
При цьому, посадовою особою контролюючого органу, відповідальною за складення заперечень та пояснень, не прийнято до уваги те, що подання заяви про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) не припиняє сплату платником податку грошового зобов'язання (податкового боргу) до дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення) (п.1.8 Порядку), внаслідок чого, навіть у випадку сплати заявником податкових зобов'язань, втім з порушенням строків такої сплати, за умови прийняття рішення про розстрочення сплати грошових зобов'язань в порядку та у строки, визначені вказаними вище нормами, штрафні санкцій до суб'єкта господарювання за порушення строків сплати грошових зобов'язань, застосовані не будуть.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності відмови ДФС України у прийнятті рішень про надання розстрочення сплати грошових зобов'язань за заявами позивача, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Державну фіскальну службу України прийняти рішення про надання розстрочення за заявами «Укргазвидобування», колегія суддів зазначає наступне.
Так, зазначені вище вимоги задоволенню не підлягають, як такі, що, в даному випадку, є передчасним втручанням в дискреційні повноваження відповідача, адже контролюючим органом не виконано вимог п.3.1 Порядку в частині прийняття обґрунтованого рішення щодо розстрочення або відмови в розстроченні грошових зобов'язань за наслідками подання позивачем відповідних заяв з доданими до них документами.
В той же час, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням того, що фактично предмет спору у цій справі пов'язаний з протиправною бездіяльністю ДФС щодо розгляду заяв позивача про надання розстрочення сплати грошових зобов'язань, з метою повного, всебічного захисту прав позивача, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Державну фіскальну службу України повторно розглянути заяви позивача про надання розстрочення грошових зобов'язань та прийняти рішення, відповідно до п.3.1 Порядку №574.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Щодо вимоги Головного управління ДФС у Харківській області про повернення надміру сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Так, на виконання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2018 року Головним управлінням ДФС у Харківській області, відповідно до платіжного доручення №1235 від 27.04.2018 року, сплачено суму судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 7 200, 00 грн.
Проте, відповідно до платіжного доручення №1328 від 11.05.2018 року, помилково сплачено суму судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 7 200, 00 грн.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про повернення надміру сплаченого судового збору, відповідно до платіжного доручення №1328 від 11.05.2018 року, у розмірі 7 200, 00 грн. та стягнення означених коштів з Державного бюджету України на користь Головного управління ДФС у Харківській області.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2018 року - без змін.
Повернути надміру сплачену суму судового збору шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, р/р 35217069089585, МФО банку 820172), у розмірі 7 200 (семи тисяч двохсот) гривень 00 копійок.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
(Повний текст виготовлено - 10 липня 2018 року).
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак,
Н.М. Троян