26 червня 2018 рокусправа № 804/5907/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Шлай А.В.
судді: Прокопчук Т.С. Круговий О.О.
за участю секретаря судового засідання: Горшков В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року в адміністративній справі № 804/5907/16 (суддя Сидоренко Д.В.), ухвалену в місті Дніпрі в порядку письмового провадження, за позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005672201, прийнятого 23.08.2016 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 195043,50 грн., з яких 130029 грн. - основний платіж та 64014,50 грн. - штрафні санкції.
В обґрунтування у позивачем зазначалось про невідповідність висновків Акту перевірки від 28.07.2016 р. за №391/04-36-14-01-07/36495890 щодо недійсності правовідносин з контрагентами (ТОВ «Оксамит-ЮА», ТОВ «Оіл-Прес» та ТОВ «Інтервенто») дійсним обставинам, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-№0005672201 від 23.08.2016 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за податковим зобов'язанням на 108979 грн. та за штрафними санкціями на 54489,50 грн.
Позивачем на рішення суду першої інстанції подана апеляційна скарга про його скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову у повному обсязі. Скаржник стверджує, що суд першої інстанції не вказав, у чому саме полягає невідповідність чинному законодавству наданих до перевірки документів, оскільки господарські операції між позивачем та ТОВ «Інтервенто» підтверджені належним чином оформленими документами.
Відзив на апеляційну скаргу, у встановлений ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року строк, від відповідача не надходив.
У судове засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, до суду уповноважених представників не направили, про причини неприбуття не повідомили.
Відповідно до честини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини:
В період з 09.03.2016 року по 21.07.2016 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Компанія «Ваговимірювальні системи» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року. За результатами перевірки 28.07.2016 року складено Акт перевірки за № 391/04-36-14-01-07/36495890, у висновку якого зазначено про встановлення наступних порушень: 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 84633 грн. - за 2014 рік; п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 130029 грн., в тому числі: березень 2014 року - 17164 грн., квітень 2014 року - 24083 грн., травень 2014 року - 66702 грн., липень 2014 року - 21050 грн., вересень 2014 року - 1030 грн. На підставі Акта перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0005672201 від 23.08.2016 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за податковим зобов'язанням на 130029 грн., за штрафними санкціями - 65014,50 грн.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Компанія «Ваговимірювальні системи» та ТОВ «Інтервенто» (постачальник) за відповідними договорами, враховуючи обставини, встановлені ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.07.2016 року у справі №202/4801/16-к, провадження №1-кп/0202/366/2016.
Колегія судді зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, застосувавши до них положення Податкового кодексу України (ПК України).
Стаття 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час формування позивачем податкового кредиту) визначає право, підстави та умови формування платниками податку податкового кредиту.
Згідно пункту 198.1 право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку (пункт 198.2).
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).
Стаття 200 Податкового кодексу України визначає порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Пунктом 200.4 передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ( в редакції станом на 31.12.2014 року) передбачалось, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і
зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;
Колегія суддів зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, не дозволяє формувати дані податкового обліку навіть незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.
В матеріалах справи наявна копія ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у кримінальній справі №202/4801/16-к (1-кп/0202/366/2016) від 29 липня 2016 року (набрала законної сили 08.08.2016 року), якою закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 та звільнено його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за вчинення злочину, передбаченого ст. 28 ч. 2, ст.. 205 ч. 1 КК України (а.с. 161-162). Згідно зазначеної ухвали суду, ОСОБА_1 взяв участь у створенні ТОВ «Інтервенто» без мети здійснення господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб. Підозрюваний ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 28 ч. 2, ст.. 205 ч. 1 КК України.
Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрали законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишатись неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, виписані контрагентами, фіктивність господарської діяльності яких встановлена в межах кримінального провадження, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.
За результатами досліджених колегією суддів письмових доказів, наявних в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що надані позивачем первинні документи є неналежними, оскільки підписані від імені особи, яка значилась як директор ТОВ «Інтервенто», проте фактично фінансово-господарською діяльністю не займався, адміністративно-розпорядчі функції керівника підприємств не виконував, відтак, господарські операції з таким товариством не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи» - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року в адміністративній справі № 804/5907/16 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 26 червня 2018 року і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 09 липня 2018 року.
Головуючий суддя: А.В. Шлай
Суддя: Т.С. Прокопчук
Суддя: О.О. Круговий