10 липня 2018 року справа №805/1039/16-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Казначеєєва Е.Г., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016р. у справі № 805/1039/16-а (головуючий І інстанції Смагар С.В.), яка складена в повному обсязі 05 липня 2016 року у м.Слов'янську Донецької області, за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 березня 2016 року № 0000024000 на суму 85164 грн. 75 коп.,-
ФОП ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, апелянт, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10.03.2016 № 0000024000, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 85 164,75 грн. за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
В обґрунтування позову зазначив, що висновки контролюючого органу, які викладені в акті (довідка) за результатами проведеної фактичної перевірки, про порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є безпідставними.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, скасував податкове повідомлення-рішення від 10 березня 2016 року № 0000024000, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 85 163,75 грн, іншій частині у задоволені позовних вимог відмовив.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що інформація, яка наявна у первинних документах позивача (розрахункові накладні, накладні на переміщення, відомість інвентаризації наявного товару), спростовує висновки контролюючого органу про не ведення підприємцем у встановленому законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій він, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що суд першої інстанції порушив норми статей 69, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого неправильно встановив обставини у справі. Неправильно застосував норми матеріального права, зокрема п.12 ст.3 та ст.6 Закону України від 6 липня 1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ( далі Закон № 265/95-ВР) та безпідставне звільнення відповідача від відповідальності.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємця.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Підприємець подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року у справі № 805/1039/16-а скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року було призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 10 липня 2018 р. об 13:00 год.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року було замінено відповідача - Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на Покровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, включена до ЄДРПОУ за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_2, що підтверджується ліцензією Державної фіскальної служби України Головного управління ДФС у Донецькій області від 3 листопада 2015 року, серія НОМЕР_3.
З 10 по 19 лютого 2016 року відповідачем була проведена фактична перевірка з питань додержання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої було складено акт від 22 лютого 2016 року № 107/05-16-40/НОМЕР_2 (надалі - акт перевірки).
За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення, пунктів 1, 2, 12, 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: розрахункова операція не була проведена через зареєстрований, опломбований, переведений у фіскальний режим роботи РРО та розрахунковий документ, встановленої форми на суму покупки не надався на руки покупцю. Чим порушено пункт 1,2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, невідповідність сум готівкових коштів в сумі 3401 грн. чим порушено пункту 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР. При інвентаризації готівкових коштів встановлено залишок готівки на місці проведення розрахунків в сумі 3401 грн., станом на момент проведення перевірки ненадання дозвільних та реєстраційних документів до перевірки на вимогу перевіряючих, чим порушено статтю 85 Податкового кодексу України., а також встановлено, що в реалізації знаходиться товар, облік якого не ведеться в порядку встановленому законодавством, а саме на торговому об'єкті відсутні накладні, товарно-транзитні накладні, сертифікати відповідності, інші перевірені документи на реалізований товар, зазначений у додатку 3 до акту перевірки на загальну суму 75113 грн. 57 коп., чим порушено пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
За висновками акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рiшення від 10 березня 2016 року № 0000024000, яким позивачу застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за кодом платежу 21080900 на суму 85164 грн. 75 коп. на підставі підпункту 54.3.3 підпункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України, пункту 1 статті 17, статті 20 Закону № 265/95-ВР за порушення пунктів 1, 2, 12, 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за результатами перевірки до спірного повідомлення-рішення, штрафна санкція застосована за порушення пункту 1,2 статті 3 Закону № 265/95-ВР у розмірі 1 грн., та за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку Закону № 265/95-ВР у розмірі 85163 грн. 75 коп.
Позивач не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду за захистом свого порушеного права.
Спірним по справі є правомірність прийняття податкового повідомлення-рiшення від 10 березня 2016 року № 0000024000.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
9 лютого 2016 року відповідачем був складений наказ № 101 про проведення фактичної перевірки позивача, посилання на який вказано у акті перевірки від 22 лютого 2016 року.
Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.
Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Згідно з пунктом 81.2. статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Як убачається з пункту 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
За приписами статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закон № 996-ХІV), зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Згідно з пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. Відповідальність за порушення даної норми передбачена пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, а саме незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового засідання 30 червня 2016 року представником позивача до матеріалів справи надані первинні документи: розрахункові накладні та накладні на переміщення, відомість інвентаризації наявного товару, складених на момент перевірки 10 лютого 2016 року. Суд першої інстанції під час дослідження первинних документів зазначив лише дати накладних без зазначення номеру, суми, хто видав, хто отримав, який саме товар.
Таке дослідження унеможливлює зробити висновок про підтвердження позивачем обліку товарів в повному обсязі.
Крім того, надані до Красноармійської ОДПІ копії накладних та наявні в матеріалах справи дублікати накладних в розділі «заказ» наявні розбіжності, а саме: - № КМ 16-000009681 від 05.02.2016; № КМ 16-000000103 від 02.01.2016; - № КМ 16-000003335 від 15.01.2016. В копіях наданих до Красноармійської ОДПІ вказані ліцензії № 052114107568 строком до 15.02.2016, а в наданому до суду договору № 052115100091 строк його дії 16.08.2016.
Також в накладних наданих до Красноармійської ОДПІ в розділі ПАТ «АТ тютюнова компанія «В.А.Т. - Прилуки» перелік продукції не відповідає переліку у накладних наданих до суду. Крім того, в копіях вищевказаних накладних наданих до суду відмінні підписи особи «Швець Михайло Сергійович» в рядку «Відвантажив», які скріплені печаткою ТК «Мегаполіс-Україна».
Таким чином, наявні в матеріалах справи дублікати накладних, які надані позивачем на підтвердження своїх вимог, не можна вважати первинними документами у розумінні вимог ст. 9 ЗУ № 996-ХІV.
Наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 року за № 481, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 р. за N 1686/24218, затверджено Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність ( далі Порядок № 481) .
Згідно п.1 Порядку № 481 відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не надано до перевірки а також до суду книги обліку доходів і витрат, які б підтверджували наявний облік.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач не підтвердив факт того, що товари, які виявлені під час перевірки податковим органом, були належним чином обліковані відповідно до Закону № 996-ХІV та Порядку № 481.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд апеляційної інстанції вважає, що приймаючи спірне повідомлення-рішення від 10 березня 2016 року № 0000024000 на суму 85164 грн. 75 коп., відповідач діяв відповідно до законодавства в межах наданих повноважень, у відповідності до вимог ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд апеляційної інстанції застосовуючи частину 2 статті 77 КАС України, яка передбачає, що, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, вважає, що з цього приводу податковий орган надав докази в підтвердження правомірності прийняття спірного податкового повідомлення рішення.
Пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статями 309, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі № 805/1039/16-а - задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі № 805/1039/16-а - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 березня 2016 року № 0000024000 на суму 85164 грн. 75 коп.-відмовити.
Повне судове рішення складено та підписано10 липня 2018 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.О.Шишов
Судді І.В. Сіваченко
Е.Г.Казначеєв