10 липня 2018 року справа №812/1583/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:судді-доповідача Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В. , Гайдара А.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 р. у справі № 812/1583/17 (головуючий І інстанції Ірметова О.В.), повний текст рішення складений 19 січня 2018 року у м.Слов'янську, за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з податку на додану вартість,-
01 листопада 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, яким просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 130186,25 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ФОП ОСОБА_2 перебуває на обліку у Новоайдарському відділенні Слов'яносербської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області як платник податків з 07.11.2003 №1, знаходиться на загальній системі оподаткування.
ФОП ОСОБА_2 не сплачені узгодженні податкові зобов'язання у сумі 130186,25 грн., які складаються з донарахованих сум основного зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 104149,00 грн. (виникли у зв'язку з не сплатою узгоджених податкових зобов'язань) та донарахованих штрафних санкцій (виникли в результаті заниження податку на додану вартість у розмірі 26037,25 грн.). Зазначена сума визначена у податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2014 № 0000011700.
Також в позові зазначено, що оскарження податкового повідомлення-рішення від 14.01.2014 № 0000011700 було предметом розгляду Луганським окружним адміністративним судом. Внаслідок такого розгляду була прийнята постанова від 07.04.2016 по справі №820/17126/14 за результатами якої було відмовлено ФОП ОСОБА_2 у повному обсязі. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У відповідності до вимог п.59.1 ст.59 ПК України відповідачу особисто було вручено податкову вимогу форми «Ф» від 05.05.2017 №128-17.
З урахуванням вищевикладеного позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.
Стягнув з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість з податку на додану вартість на загальну суму 130186,25 грн., з яких 104149,00 грн. є основним боргом та 26037,25 грн. є фінансовими санкціями.
Суд першої інстанції обґрунтовуючи рішення дійшов висновку, що грошове зобов'язання, визначене у податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2014 № 0000011700, є узгодженим. Тому вимога про стягненя такого грошового зобов'язання підлягає задоволенню.
Крім того суд першої інстанції не прийняв до уваги надані ФОП ОСОБА_2 уточнюючі податкові деклараціі про майновий стан і доходи за 2011 рік, з огляду на те, що питання правомірності прийняття податкового-повідомлення рішення було предметом судового розгляду та судами першої та апеляційної інстанції у задоволенні позову ФОП ОСОБА_2 було відмовлено.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ГУ ДФС у Луганській області щодо стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості з податку на додану вартість на загальну суму 130186,25 грн.
З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою у якій зазначив, що відповідно до вимог пункту 50.1 ст.50 ПК України він мав право після отримання повідомлення і копії наказу про проведення планової документальної перевірки, але до фактичного початку перевірки, подати уточнюючі декларації, що ним і було зроблено.
Згідно звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій обсяг виручки від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік склав 315652,35 грн, але ні в Акті, ні під час розгляду справи Луганським окружним адміністративним судом з незрозумілих причин не було дослідженно питання стосовно з'ясування причин відсутності посилань та наявності уточнених податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2011 та 2012 роки.
ОСОБА_2 зазначає, що в Акті перевірки зроблений висновок, що він як фізична особа-підприємець підлягав обов'язковій реєстрації як платник ПДВ до 10 січня 2012 року. При розгляді справи № 820/17126/14 та у прийнятому рішенні Луганскього окружного адміністративного суду є посилання, що на його адресу Старобільською ОДПІ був надісланий лист від 27.12.2013 року № 1573/8/17 про необхідність реєстрації як платника ПДВ. Проте підтвердження повідомлення такого листа відповідачем не надано.
Крім того в апеляційній скарзі зазначено, що відповідно ч.4 ст.78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру тому ОСОБА_2 вважає, що при розгляді цієї справи суд мав право не сприймати як обов'язкове рішення суду по справі № 820/17126/14.
Також судом першої інстанції не було з'ясовано чому та з яких причин не подавалися уточнюючі податкові декларації.
При цьому суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку що уточнюючі податкові декларації не спростовують факт отримання ОСОБА_2 у період з 01.01.212р. по 30.09.2013р. загальної суми виручки у розмірі 520752грн. та заниження податку на додану вартість у розмірі 104149грн.
Крім того, суд першої інстанції порушив норми процесуального права. Так було безпідставно відкрито провадження по справі за відсутності доказів про надіслання позивачем адміністративного позиву а також суд першої інстанції не надав вичерпну оцінку всім фактичним обставинам по справі.
Вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2, зареєстрований як фізична особа - підприємець (РНОКПП НОМЕР_2) 04.11.2003 Новоайдарською районною державною адміністрацією Луганської області за № 23710170000000309. 12.05.2005 позивача взято на податковий облік Старобільською ОДПІ (Новоайдарське відділення). (а.с.7, 8-10).
Новоайдарським відділенням Старобільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області проведено документальну планову перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо: своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 листопада 2010 року по 31 жовтня 2013 року; дотримання законодавства щодо укладання трудового договору; оформлення трудових відносин з працівниками; правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2013 року. Результати такої перевірки оформлені актом від 13.12.2013 №72/17-НОМЕР_2 (а.с.14-49).
За результатами проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, а саме ст.181, п.184.3 ст.183 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) у перевіряємому періоді на загальну суму 130 186,25 грн.
На підставі акту перевірки від 13.12.2013 № 72/17-НОМЕР_2 Новоайдарським відділенням Старобільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області винесено податкове повідомлення - рішення від 14.01.2014 № 0000011700, яким нараховано суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 104149,00 грн., за штрафними санкціями у розмірі 26037,25 грн. (а.с.50).
Позивачем було оскаржено вищевказане податкове повідомлення- рішення.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року по справі № 820/17126/14 позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 про скасування податкового повідомлення - рішення від 14.01.2014 № 0000011700 було відмовлено (а.с. 60-67).
Зазначена постанова Луганського окружного адміністративного суду була залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 (а.с.68-77).
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 15.05.2017 касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 на судові рішення судів першої та апеляційної інстанції повернуто скаржнику.
18 травня 2017 року на адресу ФОП ОСОБА_2 було надіслано вимогу форми «Ф» від 05.05.2017 №128-17, в якій зазначено, що загальна сума податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням станом на 04.05.2017 становить 130876,52 грн, у тому числі за основним платежем 104707,76 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафи) у розмірі 26037,25 грн.
Зазначена податкова вимога отримана ОСОБА_2 19.06.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.11).
Спірним по справі є питання правомірності стягнення з ФОП ОСОБА_2 податкової заборгованості, визначеної у податковій вимозі форми «Ф» від 05.05.2017 №128-17.
Відповідно до п.п.19-1. 1.2 п.19-1.1 ст.19 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Згідно з п.п.19-1.1.45 п.19-1.1 ст.19 Податкового кодексу України звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.
З аналізу зазначених норм убачається, що Головне управління ДФС у Луганській області уповноважений контролювати своєчасність сплати податків, зборів та звертатися до суду з питань стягнень податкової заборгованості.
Статтею 54 Податкового кодексу України визначено підстави, з яких контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.
Зокрема, п.п. 54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України визначена така підстава, як дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з абз. 4 п.58.16 ст.58 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
У пункті 57.3 статті 57 Податкового кодексу України зазначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України 59.1 у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Пунктом 60.1 ст.60 Податкового кодексу України визначені підстави, з яких податкове повідомлення-рішення або вимога вважається відкликаними, зокрема :
- сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;
- контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу;
- контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;
- рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;
- рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Відповідно до п.60.5 ст.60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Статтею 87 Податкового кодексу України встановлені джерела сплати грошового зобов'язання або погашення податкового боргу платника податків.
Так, відповідно до п.87.11 цієї статті орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
З аналізу зазначених норм вбачається, що податковий орган має право звернутися до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи тільки за узгодженими податковими повідомленнями-рішеннями та надіслання платнику податків вимоги.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року по справі № 820/17126/14 встановлено правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 14.01.2014 № 0000011700, яким нараховано суму грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 104149,00 грн. та штрафні санкції у сумі 26037,25 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджується з Луганським окружним адміністративним судом, який дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 14.01.2014 № 0000011700, яким нараховано суму грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 104149,00 грн., за штрафними санкціями у сумі 26037,25 грн., вважається узгодженим з моменту набрання законної сили судового рішення, а саме з 07.09.2016. Тому враховуючи, що у визначений законом строк - 10 днів, ФОП ОСОБА_2 не сплатив узгоджене податкове зобов'язання, визначене у податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2014 № 0000011700, податковий орган правомірно сформував вимогу форми «Ф» від 05.05.2017 №128-17 про сплату податкового боргу. Зазначена вимога ФОП ОСОБА_2 не була оскаржена та податковий борг сплачений не був.
При таких обставинах суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість вимог Головного управління ДФС у Луганській області щодо стягнення з ФОП ОСОБА_2 податкового боргу за податковим повідомленням-рішення від 14.01.2014 № 0000011700.
Суд апеляційної інстанції також погоджується з судом першої інстанції, який не прийняв до уваги посилання відповідача як на доказ протиправності винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення від 14.01.2014 № 0000011700, подання ним 23 листопада 2013 року уточнюючих податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2011, 2012 роки, оскільки податкове повідомлення-рішення від 14.01.2014 № 0000011700 було предметом судового розгляду а тому визначені ним грошові зобов'язання є узгодженими.
До подібних висновків дійшов Верховний суд в постанові від 08 червня 2018, справа №813/4060/15 в якій зазначив, що узгоджена сума податкового зобов'язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення Інспекцією податкової вимоги та відсутність доказів добровільної сплати відповідачем визначеної у ній суми боргу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості, яка є предметом розгляду даної справи.
Суд апеляційної інстанції враховуючи, що грошове зобов'язання є узгодженим вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо необхідності врахування уточнених податкових декларацій, з'ясування причин відсутності посилань та наявність уточнених податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2011 та 2012 роки, з'ясування наявності підтвердження факту надіслання на його адресу листа від 27.12.2013 року № 1573/8/17 про необхідність реєстрації як платника ПДВ.
Щодо застосування ч.4 ст.78 КАС України, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач неправильно трактує зазначену норму, посилаючись на те, що суд першої інстанції мав право спростувати обставини, які були встановлені при розгляді в іншій адміністративній справі.
Так, частина 4 ст.78 КАС України навпаки передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позову ГУ ДФС у Луганській області щодо стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості з податку на додану вартість на загальну суму 130186,25 грн. (сто тридцять тисяч сто вісімдесят шість грн.. 25 коп.), з яких 104149,00 грн. є основним боргом та 26037,25 грн. фінансовими санкціями.
Щодо доводу апеляційної скарги стосовно не надання доказу вручення позовної заяви відповідачу, суд апеляційної інстанції зазначає, що частиною 2 статті 200 КАС України (в редакції чинній станом дату подачі позовної заяви до суду - 01 листопада 2017 року), не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Подібна норма закріплена в КАС України (в редакції чинній станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції) а саме, в абзаці другому, другої частини статті 316 КАС України передбачено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.
Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 р. у справі № 812/1583/17 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 р. у справі № 812/1583/17 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено та підписано 10 липня 2018 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.О.Шишов
Судді І.В. Сіваченко
А.В.Гайдар