07 червня 2018 рокусправа № П/811/541/18
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Божко Л.А.
судді: Дурасова Ю.В. Лукманова О.М.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Прокуратури Кіровоградської області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року у справі № П/811/541/18 ., ухвалену суддею Пасічником Ю.П.., в приміщенні Кіровоградського окружного адміністративного суду, повний текст рішення складено 16 березня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Кіровоградської області про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду, -
У лютому 2018 позивач звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Прокуратури Кіровоградської області, в якій позивач просила - стягнути з прокуратури Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі не отриманої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду за період з 06.12.2017 року до моменту винесення рішення по справі.
Рішеннням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року, відповідач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що право позивача презентувати на стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду при поновленні на роботті матеріальний закон пов'язує виключно із виданням роботодавцем відповідного наказу, фактичним допуском незаконно звільненого до роботи. Крім того, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Водночас, судове рішення відносно позивача до виконання через органи державної виконавчої служби не звернуто.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини по справі, колегія суддів, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що що ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури з 19.01.1995 року.
За період роботи працювала на різних посадах, в тому числі з 10.04.2015р. по 08.02.2016р. на посаді начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені прокуратури Кіровоградської області.
Наказом прокурора Кіровоградської області від 22.07.2016 року за №361ц "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" за грубе порушення Закону України "Про прокуратуру", правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора, прокурора відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Кіровоградської області, старшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з займаної посади та органів прокуратури.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду по справі №П/811/636/17 від 15 травня 2017 року, зокрема, поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Кіровоградської області
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що інститут примусового виконання судового рішення застосовується у випадку добровільного не виконання боржником свого обов'язку щодо виконання судового рішення. Обов'язок з добровільного виконання судового рішення про поновлення на роботі не залежить від дій особи, на користь якої винесено таке рішення.
Частиною п'ятою статті 235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Стаття 236 Кодексу законів про працю України, яка стосується затримки виконання рішення, не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання бути поновленим на роботі.
Частиною другою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
При цьому пунктом 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», яким підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.
Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.
При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 Постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 червня 2015 року №21-63а15.
Як вбачається з матеріалів справи, Прокуратурі Кіровоградської області - було відомо про судове рішення у справі П/811/636/17, проте не вжито жодних необхідних заходів для його виконання.
За вказаний період невиконання рішення позивачеві, в порушення вимог статті 236 Кодексу законів про працю України, середній заробіток за час затримки його поновлення на посаді виплачено не було.
За приписами ст.236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Отже, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є встановлений судом факт затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Прокуратури Кіровоградської області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: Л.А. Божко
Суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.М. Лукманова