ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
23 травня 2018 року № 826/4173/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., суддів: Григоровича П.О., Смолія І.В. при секретарі судового засідання Борсуковській А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг
до третя особаДержавної регуляторної служби України Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Вона»
провизнання протиправним та скасування розпорядження №36 від 13.02.2017р.,
за участі:
представника позивача - Петрушко М.М.,
представника відповідача - Палига А.В.,
представника третьої особи - Сидор В.Д.
На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 травня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Державної регуляторної служби України (далі по тексту - відповідач), за участі третьої особи, що не заявляє самосійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вона» про визнання протиправним та скасування розпорядження від 13.12.2017р. №36 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування».
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного розпорядження, оскільки при його прийняття відповідач вийшов за межі повноважень та вжив дискреційні повноваження відносно позивача зобов'язавши його скасувати розпорядження про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності ПАТ «СК «Вона».
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача та представник третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав правомірності прийняття оскаржуваного розпорядження.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 13 грудня 2016 року прийнято розпорядження №3098 «Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вона»», яким анульовано ліцензії ПАТ «СК «Вона» на провадження страхової діяльності, що видані розпорядженнями Нацкомфінпослуг від 14.06.2005р. №4189, від 27.10.2005р. №4809, від 30.03.2006р. №5545, від 18.06.2009р. №452 та від 20.05.2010р. №402.
Не погоджуючи з розпорядженням №3098 ПАТ «СК «Вона» 29.12.2016р. звернулась до Експертно-апеляційної ради при Державній регуляторній службі України зі скаргою №1010, в якій просила: визнати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 13 грудня 2016 року №3098 в частині анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності таким, що було прийнято з порушенням вимог законодавства у сфері ліцензування.
13 лютого 2017 року Державна регуляторна служба України керуючись п. 8 ч. 1 ст. 4, ч. 11 ст. 5 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Положенням про Державну регуляторну службу України. Затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2014р. №724, з урахуванням Рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України від 09.02.2017р. №20.2 (протокол №02-17), за результатом розгляду скарги ПАТ «СК «Вона» від 29.12.2016р., яким встановлено порушення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг вимог п 3 ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 9, ч.7 ст. 19 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» при прийнятті розпорядження від 13.12.2016р. №3098, прийняла розпорядження №36 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування», яким зобов'язала позивача усунути порушення вимог п. 3 ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 9, ч. 7 ст. 19 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», скасувавши розпорядження від 13.12.2016р. №3098 про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності ПАТ «СК «Вона» та повідомити Державну регуляторну службу України про виконання цього розпорядження.
Не погоджуючись з оскаржуваним розпорядженням від 13.12.2017р., позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно положень статті 4 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, зокрема, утворює Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування та забезпечує її діяльність; видає розпорядження про усунення порушення законодавства у сфері ліцензування та розпорядження про відхилення або задовільнення апеляцій чи скарг з урахуванням рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.
Розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами - підприємцями.
Постановою Кабінету Міністрів України №724 від 24.12.2014 року, затверджено Положення про Державну регуляторну службу України, згідно пункту 1 якого Державна регуляторна служба України (далі - ДРС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності. ДРС є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.
Пунктом 2 вказаного Положення передбачено, що ДРС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Згідно положень статті 5 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування та діє за регламентом, що затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.
Обов'язками Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування є, зокрема, розгляд апеляцій та інших скарг здобувачів ліцензії, ліцензіатів на дії органу ліцензування або інших заявників щодо порушення законодавства у сфері ліцензування.
Формою роботи Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування є засідання, що проводяться за потреби, але не рідше одного разу на місяць, та є правомочними за присутності не менше, ніж половини членів Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.
Рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування щодо розгляду апеляцій або інших скарг здобувачів ліцензії чи ліцензіатів, проектів нормативно-правових актів та/або пропозицій про запровадження чи скасування ліцензування виду господарської діяльності є обов'язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування у триденний строк з дня ухвалення відповідного рішення Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування і є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про задоволення апеляції або про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.
Розпорядження про задоволення апеляції чи про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування надсилаються відповідному органу ліцензування та здобувачеві ліцензії, ліцензіату чи заявнику протягом трьох робочих днів з дня їх прийняття.
Постановою Кабінету Міністрів України №1669 від 08.11.2000 року, затверджено Положення про експертно-апеляційну раду при Державній службі з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва (далі - Положення №1669).
Пунктом 1 Положення №1669 визначено, що Експертно-апеляційна рада (далі - рада) є постійно діючим колегіальним органом з питань ліцензування при Держпідприємництві.
Згідно пункту 2 Положення №1669 рада у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.
Відповідно до пункту 5 Положення №1669 до компетенції ради належить, зокрема, розгляд заяв, претензій та скарг суб'єктів господарювання на рішення органів ліцензування щодо порушення зазначеними органами законодавства у сфері ліцензування.
Пунктом 10 Положення №1669 встановлено, що за результатами розгляду проектів нормативно-правових актів, пропозицій до них та звернень (апеляцій) радою приймаються рішення, які мають характер експертних висновків.
Згідно з пунктом 11 Положення №1669 рішення ради обов'язкові для розгляду Держпідприємництвом і є підставою для видання ним розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування. Держпідприємництво надсилає розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування органові ліцензування протягом трьох робочих днів з дати його прийняття. Орган ліцензування протягом десяти робочих днів з дати отримання розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування зобов'язаний повідомити Держпідприємництво про його виконання та подати підтвердні документи.
Як встановлено судом, спірне розпорядження винесено відповідачем на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України №20.2 від 09.02.2017р. (протокол №02-17) про задоволення апеляційної скарги ПАТ «СК «Вона» від 29.12.2016р., керуючись статтями 4 та 5 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності".
Тобто спір виник між двома суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері ліцензування видів господарської діяльності. Позивач (як орган ліцензування) вважає неправомірним втручання з боку відповідача (спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності) у його дискреційні повноваження шляхом прийняття розпорядження (щодо якого подано цей позов), яким його (позивача) зобов'язано вчинити дії, що належать до відання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Отже, розпорядження №36 від 13.12.2017 року прийнято на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування (оформлене протоколом) за наслідками розгляду апеляції третьої особи. За Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ДРС як спеціально уповноважений орган у сфері ліцензування наділено компетенцією приймати рішення організаційно-розпорядчого характеру (розпорядження) за наслідками розгляду апеляційних скарг на дії органу ліцензування. Для розгляду таких скарг при ДРС діє Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування, рішення якої є обов'язковими для розгляду ДРС.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що Державна регуляторна служба України при прийнятті оскарженого розпорядження діяла стосовно позивача як орган, якому на підставі закону надано повноваження здійснювати нагляд за додержанням органами державної влади (в тому числі органами ліцензування) законодавства у сфері ліцензування. Тому рішення, прийняті з питань, віднесених Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності" до компетенції Державної регуляторної служби України і її постійно діючого колегіального органу не слід розцінювати як втручання у дискреційні повноваження органу ліцензування.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К/800/37022/16 від 13.06.2017 року.
Окрім того, колегія суддів наголошує, що підставами для визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність такого рішення вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу. При цьому обов'язковою умовою визнання рішення протиправним є також порушення у зв'язку з його винесенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Проте, позивачем не зазначено фактів порушення відповідачем права Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, враховуючи що оскаржуваним розпорядженням не скасовано видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг рішення, а лише зобов'язано вчинити дії.
Отже, відповідач як спеціально уповноважений орган з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності при прийнятті оскарженого розпорядження діяв у межах своїх повноважень, визначених Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".
Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов не підлягає задоволенню.
Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (м. Київ, 01001, вул. Б. Грінченка, 3, код ЄДРПОУ 38062828) відмовити повністю.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст постанови буде виготовлено протягом десяти днів.
Головуючий суддя Є.В. Аблов
Судді: П.О. Григорович
І.В. Смолій