09 липня 2018 року Чернігів Справа № 825/2174/18
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зайця О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом Заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Добрянської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності Добрянської селищної ради, Ріпкинського району, Чернігівської області, щодо розроблення та затвердження планів інвентаризації та паспортизації об'єкту благоустрою населення (їх частин), а саме спортивного майданчика (міні стадіону), який розташований на території смт. Добрянка, Ріпкинського району, Чернігівської області, по площі Центральна, 8; зобов'язання вчинити дії, спрямовані на розроблення та затвердження планів технічної інвентаризації та паспортизації спортивного майданчика, (міні стадіону), який розташований на території смт. Добрянка, Ріпкинського району, Чернігівської області, по площі Центральна, 8.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що на території смт. Добрянка, Ріпкинського району, Чернігівської області, розміщено спортивний майданчик (міні стадіон). Міністерством України у справах сім'ї, молоді та спорту 01.07.2006 безкоштовно передано на баланс Добрянської селищної ради синтетичну траву Домо Варіо, монтаж синтетичної трави на майданчику, двоє воріт міні- футбольних і гандбольних, загальною вартістю 121390,68 грн. Адреса розташування майданчика: Чернігівська область, Ріпкинський район, смт.Добрянка, пл.Центральна (Леніна), 8. Ріпкинським відділом Чернігівської місцевої прокуратури проведено вивченням стану законності щодо дотримання правил благоустрою смт.Добрянка, Ріпкинського району, Чернігівської області, та виявлено недоліки, а саме не проведено технічну інвентаризацію та паспортизацію спортивного майданчика (міні стадіону) селища, які негативно впливають на організацію належного утримання територій і споруд та можуть призвести до тяжких наслідків або шкоди дітям, які проводять дозвілля та зайняття на стадіоні. Зазначені недоліки, на думку позивача, виникли у зв'язку з бездіяльністю селищної ради.
Ухвалою суду від 04.06.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та надано відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для надіслання відзиву на позов.
Від відповідача надійшли заперечення, у яких зазначено, що на даний час в зв'язку з нехваткою коштів в бюджеті роботи по розробленню та затвердження планів інвентаризації та паспортизації об'єкту благоустрою населення будуть заплановані на наступний рік при формуванні бюджету.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов слід задовольнити, враховуючи таке.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадку та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Згідно з ст. 53 КАС України прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України прокурор, звертаючись до суду, самостійно визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до п. п. 3, 4, 5 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в їх основі завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (зокрема, економічних, соціальних) дій, програм, спрямованих на гарантування її економічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.
Відповідно до пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 прокурори і їх заступники мають право звертатись до суду з позовними заявами в інтересах держави.
Оскільки «інтереси держави - є оціночним поняттям», прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають у чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції.
Загрозою порушення інтересів держави в даному випадку є бездіяльність Добрянської селищної ради, Ріпкинського району, Чернігівської області, що виражається у не затвердженні планів інвентаризації та паспортизації об'єктів благоустрою населення (їх частин), що є компетенцією селищної ради.
Судом встановлено, що на території смт. Добрянка, Ріпкинського району, Чернігівської області, розміщено спортивний майданчик (міні стадіон). Міністерством України у справах сім'ї, молоді та спорту 01.07.2006 безкоштовно передано на баланс Добрянської селищної ради синтетичну траву Домо Варіо, монтаж синтетичної трави на майданчику, двоє воріт міні- футбольних і гандбольних, загальною вартістю 121390,68 грн. Адреса розташування майданчика: Чернігівська область, Ріпкинський район, смт.Добрянка, пл.Центральна (Леніна), 8 (а.с. 16).
Так, Ріпкинським відділом Чернігівської місцевої прокуратури виявлено, що відповідачем не проведено технічну інвентаризацію та паспортизацію спортивного майданчика (міні стадіону) селища.
Відповідно до листа Добрянської селищної ради від 10.05.2018 №22, згідно бухгалтерського обліку основних засобів по селищній раді міні стадіон вартістю 151492,00 грн. (з урахуванням індексації вартості основних засобів станом на 01.05.2018) рахується на балансі селищної ради з четвертого кварталу 2006 року. Плани паспортизації та інвентаризації спортивного майданчика (міні стадіону) селищною радою не затверджувалися (а.с.15).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності, та крім іншого, утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Відповідно до п. а ч.7 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів, створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб), визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.
До об'єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування та прибудинкові території (п. 1, 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»). Елементами (частинами) об'єктів благоустрою є обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків (п. 8 ч. 1 ст. 21 Закону).
Пунктом 5 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані проводити згідно з планами, затвердженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, інвентаризацію та паспортизацію закріплених за ними об'єктів благоустрою (їх частин), що здійснюються у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до пп. 5 п. 3 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.04.2014 № 197, одним із основних завдань Мінрегіонбуду є розроблення державної стратегії регіонального розвитку, щорічних планів заходів щодо її реалізації, здійснення методологічного керівництва та координації діяльності з підготовки регіональних стратегій розвитку.
Згідно з п. 1.2., 1.3, 1.4, 1.5 Інструкції з проведення технічної інвентаризації та паспортизації об'єктів благоустрою населених пунктів, затвердженої наказом Мінрегіонбуду від 29.10.2012 № 550, Інструкція визначає порядок проведення робіт з технічної інвентаризації та паспортизації парків (гідропарків, лугопарків, лісопарків, парків культури та відпочинку, парків - пам'яток садово-паркового мистецтва, спортивних, дитячих, історичних, національних, меморіальних та інших), рекреаційних зон, садів, скверів та майданчиків, пам'яток культурної та історичної спадщини, майданів, площ, бульварів, проспектів, вулиць, доріг, провулків, узвозів, проїздів, пішохідних та велосипедних доріжок, пляжів, кладовищ, інших територій загального користування; прибудинкових територій; територій будівель та споруд інженерного захисту територій; територій підприємств, установ, організацій та закріплених за ними територій на умовах договору, а також інших об'єктів благоустрою в межах населеного пункту (крім земельних ділянок, на яких розташовано вказані об'єкти).
Паспортизація об'єктів благоустрою - складання технічних паспортів об'єктів благоустрою за результатами їх інвентаризації; технічна інвентаризація об'єктів благоустрою - сукупність заходів з обстеження, спрямованих на підтвердження наявності об'єктів нерухомого майна, елементів благоустрою та оцінку їх технічного стану, а також наявності інженерних мереж на об'єкті благоустрою.
Технічна інвентаризація та паспортизація об'єктів благоустрою проводяться власником, балансоутримувачем або виконавцем на підставі договору із замовником або самостійно.
Технічна інвентаризація об'єктів благоустрою може бути плановою або позаплановою. Планова технічна інвентаризація повинна проводитись згідно з планами, затвердженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Статтею 6 п.2 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що держава гарантує дитині право на охорону здоров'я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров'я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.
В Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Україною 27.02.1991, держави-учасниці Конвенції зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Таким чином, ураховуючи викладене, бездіяльність відповідача щодо не затвердження відповідного плану інвентаризації, призводить до порушення у свою чергу покладених на нього обов'язків проводити згідно з планами, затвердженими органами місцевого самоврядування, інвентаризацію та паспортизацію закріплених за ними об'єктів благоустрою, зокрема, спортивного майданчика, розташованого на території смт.Добрянка, Ріпкинського району, Чернігівської області, а також порушує передбачені положення ст.ст. 3, 27 Конституції України, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 31 Конвенції про права дитини Генеральної асамблеї ООН, права дітей селища на життя, охорону здоров'я, безпечні умови життя і здорового розвитку, отримання можливостей для культурної і творчої діяльності, дозвілля і відпочинку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Добрянської селищної ради, Ріпкинського району, Чернігівської області, щодо розроблення та затвердження планів інвентаризації та паспортизації об'єкту благоустрою населення (їх частин), а саме спортивного майданчика (міні стадіону), який розташований на території смт. Добрянка, Ріпкинського району, Чернігівської області, по площі Центральна, 8.
Зобов'язати Добрянську селищну раду, Ріпкинського району, Чернігівської області вчинити дії, спрямовані на розроблення та затвердження планів технічної інвентаризації та паспортизації спортивного майданчика, (міні стадіону), який розташований на території смт. Добрянка, Ріпкинського району, Чернігівської області, по площі Центральна, 8.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 09 липня 2018 року.
Суддя О.В. Заяць