Справа № 822/1509/18
іменем України
05 липня 2018 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.
за участі:секретаря судового засідання Литвинюк К.Б. представника позивача: ОСОБА_1, представника відповідача: Данилюка Р.Т.,
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
До суду з адміністративним позовом звернувся позивач до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, викладене у листі від 05.04.2018 року №Л-4426/0-3339/0/95-18 щодо відмови у наданні дозволу ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Рідкодубівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Рідкодубівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26.03.2018 року звернувся до відповідача із заявою про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,00 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Рідкодубівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.
У відповіді від 05.04.2018 року №Л-4426/0-3339/0/95-18 відповідач відмовив у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Рідкодубівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, зазначивши, що згідно укладених меморандумів про співпрацю при здійсненні заходів щодо передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність об'єднаних територіальних громад (ОТГ) між Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області та об'єднаними територіальними громадами від 08.02.2018 року, на території Хмельницького району проводяться роботи по інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з метою їх передачі в комунальну власність об'єднаних територіальних громад (ОТГ) з визначеними в державному земельному кадастрі кадастровими номерами. Позивачу рекомендовано після проведення передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність та реєстрації права комунальної власності об'єднаних територіальних громад (ОТГ), звернутися з відповідним клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених ст.122 Земельного кодексу України.
Позивач вважає, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в наданні ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,00 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Рідкодубівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області суперечить нормам чинного законодавства України та є протиправною.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та письмових поясненнях.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши суду відзив, в якому зазначив, що 02.02.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області було прийнято наказ №19 «Про затвердження Плану-графіку передачі земель об'єднаним територіальним громадам» зі змінами, внесеними наказом Головного управління №44 від 23.03.2018 року. Відповідно до п. 3 Протоколу виробничої наради з керівниками головних управлінь Держгеокадастру в областях, м. Києві, директорами філій ДП «Центр ДЗК» під головуванням в.о. Голови Держгеокадастру Колотіліна O.K. за участі першого заступника Міністра аграрної політики та продовольства України Мартинюка М.П. від 01.02.2018 року №71/3-18-0.25, даним наказом затверджено План-графік передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад на території Хмельницької області до 01.12.2018 року. Згідно даного Плану-графіку термін передачі земельних ділянок Чорноострівській селищній ОТГ на території Хмельницького району передбачена до липня - серпня 2018 року.
Вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області при наданні позивачу оскаржуваного листа повідомлення від 05.04.2018 року №Л-4426/0-3339/0/95-18 діяло у межах та у спосіб передбачений чинним законодавством та не порушило права позивача.
Також вказав, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. Відтак, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність. Просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, приходить до висновків, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
Встановлено, що 26.03.2018 року позивачем подано до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Рідкодубівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.
Разом із заявою як додатки подано: копію паспорту, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, викопіювання з кадастрової карти із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.
У відповіді, оформленій листом від 05.04.2018 року №Л-4426/0-3339/0/95-18 відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2.00 га з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Рідкодубівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, зазначивши, що згідно укладених меморандумів про співпрацю при здійсненні заходів щодо передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність об'єднаних територіальних громад (ОТГ) між Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області та об'єднаними територіальними громадами від 08.02.2018 року, на території Хмельницького району проводяться роботи по інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з метою їх передачі в комунальну власність об'єднаних територіальних громад (ОТГ) з визначеними в державному земельному кадастрі кадастровими номерами. Метою цього Меморандуму є визначення основних вимог та підходів, що застосовуватимуться при здійсненні заходів щодо передачі у комунальну власність об'єднаної територіальної громади земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що розглядаються на засіданнях відповідних об'єднаних територіальних громад з прийняттям рішення згідно з статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаної територіальної громади.
Позивачу рекомендовано після проведення передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність та реєстрації права комунальної власності об'єднаних територіальних громад (ОТГ), звернутися з відповідним клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених ст.122 Земельного кодексу України.
Не погоджуючись із наданою відповіддю позивач звернувся із позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
За змістом Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина 4 статті 13); право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина 2 статті 14).
Стаття 1 Першого протоколу ( 994 - 535 ) "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".
У рішенні Європейського суду з прав людини "Остапенко проти України" Заява N 17341/02) Страсбург, 14 червня 2007 року. Уряд стверджував, що ділянка землі, з приводу якої скаржиться заявник, не може розглядатись як його "власність" у сенсі статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ), оскільки рішення від 4 квітня 2000 року передбачає передачу землі у довгострокове користування, а не у власність. Заявник не погодився. У цьому зв'язку Суд звертає увагу, що Конвенційними інституціями сформовано єдину позицію, згідно з якою "майно" у сенсі статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) може бути як "існуюче майно" (див. справу Van der Mussele v. Belgium, від 23 листопада 1983 року, серія А, N 70, с. 23, п. 48), так і активи, включаючи скарги, в зв'язку з якими заявник може стверджувати, що він має щонайменше "законне сподівання" на те, що вони будуть реалізовані (див., наприклад, рішення Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium, від 20 листопада 1995 року, серія А, N 332, с. 21, п. 31, та Ouzounis and Others v. Greece, N 49144/99, від 18 квітня 2002 року, п. 24).
Згідно ч.6,7 ст.118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до п.2,3, ст.123 Кодексу, надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, позивач звернувся до відповідача із заявою з додатками про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,00 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Рідкодубівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області
Таким чином, позивачем було дотримано вимоги ч.6 ст.118 Земельного кодексу України.
Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області за результатами розгляду заяви позивача надало відповідь, оформлену листом від 05.04.2018 року №Л-4426/0-3339/0/95-18, яким позивачу повідомлено, згідно укладених меморандумів про співпрацю при здійсненні заходів щодо передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність об'єднаних територіальних громад (ОТГ) між Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області та об'єднаними територіальними громадами від 08.02.2018 року, на території Хмельницького району проводяться роботи по інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з метою їх передачі в комунальну власність об'єднаних територіальних громад (ОТГ) з визначеними в державному земельному кадастрі кадастровими номерами.
ОСОБА_3 рекомендовано після проведення передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність та реєстрації права комунальної власності об'єднаних територіальних громад (ОТГ), звернутися з відповідним клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених ст.122 Земельного кодексу України.
Суд зазначає, що меморандум про співпрацю при здійсненні заходів щодо передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність об'єднаних територіальних громад (ОТГ) між Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області та об'єднаними територіальними громадами від 08.02.2018 року, на який посилається Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності у користування громадянам, а лише затверджує роботи по інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з метою їх передачі в комунальну власність об'єднаних територіальних громад (OTГ) з визначеними в державному земельному кадастрі кадастровими номерами.
Вказане обгрунтування відповідача при наданні відмови позивачу в надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на думку суду, не відповідає вимогам закону, яким передбачено, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Також, в даному випадку, відповідачем вказані вимоги законодавства не дотримані, оскільки чіткої відповіді на подану позивачем заяву, де конкретно ставилось питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Рідкодубівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, позивачу не надано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не вирішив питання за результатом звернення позивача згідно з вимогами статті 118 ЗК України.
У рішенні від 20.10.2011 року у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland"). На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Lelas v. Croatia" і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Oneryildiz v. Turkey", та "Beyeler v. Italy").
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Lelas v. Croatia").
З урахуванням частини 7 статті 118 Земельного кодексу України за наявності відповідних підстав, відповідач як орган державної влади приймає рішення про відмову щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Таке рішення відповідач не приймав.
Тому, відмовивши позивачу щодо надання дозволу без прийняття відповідного наказу відповідач порушив порядок надання таких дозволів, визначений статтею 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В процесі судового розгляду спору, відповідач не довів правомірність дій щодо відмови, викладеної у листі від 05.04.2018 року №Л-4426/0-3339/0/95-18, тому суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
У частині 7 статті 118 Земельного кодексу України наведено два варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою: 1) надати дозвіл; 2) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.
Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області визначений Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 (далі - Положення № 333).
За змістом пункту 8 Положення № 333 Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Згідно з пунктом 10 Положенням № 333 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.
Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, тому такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.
Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд клопотання, свідчить про те, що цей орган не прийняв жодного рішення з тих, які він повинен ухвалити за законом.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 820/4436/17 (К/9901/47011/18).
В рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
На цій підставі, суд перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо відмови у наданні ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за межами населених пунктів Рідкодубівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Рідкодубівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, суд зазначає наступне.
Відповідно до Рекомендацій №R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 р. термін "дискреційне повноваження" означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.
Таким чином, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з'ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Суд наголошує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах особи.
Відтак, суд вважає, що вимогу позивача про зобов'язання відповідача надати дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Рідкодубівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, слід залишити без задоволення.
Проте з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, при розгляді даної адміністративної справи суд прийшов до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, шляхом зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 та вирішити питання про надання або про відмову у наданні дозволу ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за межами населених пунктів Рідкодубівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.
У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Враховуючи зазначене, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що наявні всі підстави для часткового задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, на користь позивача слід присудити 352,40 грн. судового збору.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо відмови у наданні ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за межами населених пунктів Рідкодубівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, оформлену листом від 05.04.2018 року № Л-4426/0-3339/0/95-18.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 та вирішити питання про надання або про відмову у наданні дозволу ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за межами населених пунктів Рідкодубівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 352,40грн. (триста п'ятдесят дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.
Позивач: ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1).
Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (вул. Інститутська, 4/1, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ - 39767479).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 09 липня 2018 року
Головуючий суддя П.М. Майстер