Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
06 липня 2018 р. № 820/2077/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Волошина Д.А.,
за участю секретаря судового засідання - Маргвелані І.Л.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Первухіна А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати незаконними та протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо надання документів, на підставі звернення ОСОБА_1 від 02.07.2017 для перерахунку раніше встановленої пенсії ОСОБА_1 , без зазначення у складі грошового забезпечення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, з яких був сплачений єдиний внесок па загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме: щомісячна винагорода в розмірі 60%; винагорода за участь в антитерористичні операції, матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціальних проблем, індексації, а також грошової допомоги при звільненні;
- визнати незаконними та протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо надання грошового атестату, на підставі звернення ОСОБА_1 від 02.07.2017 для перерахунку раніше встановленої пенсії ОСОБА_1 , в якому вказана вислуга років 30%, що не відповідає дійсності і вимогам наказу МВС України за №638 від 04.07.2014 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам", без урахування попередньої служби у пільговому обчисленні;
- визнати незаконними та протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо надання необґрунтованої відповіді на звернення ОСОБА_1 від 28.11.2017 та виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 по справі №820/1008/17 лише в частині анкетних даних, замінивши ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , а в частині внесення зміни в частині пільгового обчислення вислуги років, відповідно до вимог наказу МВС України за №639 від 04.07.2014 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам" відмовились виконувати зазначене рішення суду;
- визнати незаконними та протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови добровільно виконувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 по справі №820/1008/17;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України надати обґрунтовану відповідь на звернення ОСОБА_1 від 28.11.2017 та надати всі необхідні документи для перерахунку раніше встановленої пенсії, зі змінами, відповідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 по справі №820/1008/17, а саме: довідку про додаткові види грошового забезпечення, з яким було утримано і перерахований єдиний соціальний внесок; довідку про грошове забезпечення за весь час службу з урахуванням всіх нарахувань та утримань; витяг з наказу про виключення із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 зі змінами, та урахуванням попередньої служби; розрахунок вислуги років на пенсію, включаючи як попередню службу в ОВС, строкову службу та службу у військовій частині НОМЕР_1 ; грошовий атестат для перерахунку пенсії, із внесенням змін щодо вислуги років та розміру надбавки за вислугу років, а це 40 %, так-як на день звільнення я мав більш 25 років у пільговому обчисленню;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України надати ОСОБА_1 довідку про розмір виплаченого мені грошового забезпечення за період служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України перед звільненням з липня 2015 по жовтень 2016 року включно з зазначенням в ній окремими рядками спірних виплат, а саме: щомісячна винагорода в розмірі 60%; винагорода за участь в антитерористичні операції, матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціальних проблем, а також грошової допомоги при звільненні, для подальшого перерахунку пенсії, згідно до статті 2 Закону № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
- на відшкодування моральної шкоди стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 100000 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що 02.07.2017 та 28.11.2017 він з письмовою заявою звертався до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, керуючись рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі 820/1008/17 від 21.06.2017, з метою отримання документів, для подальшого надання їх до Головного управління пенсійного фонду України щодо проведення перерахунку раніше встановленої пенсії. Проте, на перше звернення отримав лише грошовий атестат, з неточними даними щодо вислуги років та розміру надбавки за вислугу років ( 30% замість 40%) так-як на час звільнення вислуга років у пільговому обчислені складала більш 25 років, а також отримав довіку про додаткові види грошового забезпечення, однак у зазначену довідку не було внесено зміни щодо розміру премії за серпень 2016 року, згідно зазначеного рішення суду, та до складу грошового забезпечення відповідачем не внесено до довідки додаткових видів грошового забезпечення щомісячну винагороду в розмір 60% від грошового забезпечення, винагороду за участь в АТО, матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально побутових питань, індексацію та одноразову грошову допомогу при звільненні. Позивач вважає такі дії незаконними та звернувся до суду із вказаним позовом.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, надав відзив на позов, згідно якого зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та ґрунтуються на помилкових судженнях позивача, у зв'язку із чим просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Як вбачається із матеріалів справи 02.07.2017 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, відповідно до якої просив надати йому довідку про додаткові види грошового забезпечення, з яких було утримано і перераховано єдиний соціальний внесок, довідку про грошове забезпечення за весь час службу з урахуванням всіх нарахувань і утримань, витяг з наказу про виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 зі змінами та урахуванням попередньої служби, розрахунок вислуги років на пенсію, включаючи як попередню службу в ОВС, строкову службу та службу у військовій частині НОМЕР_1 , грошовий атестат для перерахунку пенсії, із внесенням змін щодо вислуги років (а.с. 219-221).
14 липня 2017 року відповідачем надано відповідь ОСОБА_1 , а також на його вимогу надано довідку від 14.07.2017 № 0789 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, грошовий атестат від 14.07.2017 № 79.
Судом встановлено, що 28.11.2017 ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача із заявою, відповідно до якої просив не затримувати добровільне виконання судового рішення по справі № 820/1008/17, просив надати обґрунтовану відповідь щодо кожного питання, викладеного у запиті та щодо виконання рішення суду, а також просив надати довідку про додаткові види грошового забезпечення, з яких було утримано і перераховано єдиний соціальний внесок, довідку про грошове забезпечення за весь час службу з урахуванням всіх нарахувань і утримань, витяг з наказу про виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 зі змінами та урахуванням попередньої служби, розрахунок вислуги років на пенсію, включаючи як попередню службу в ОВС, строкову службу та службу у військовій частині НОМЕР_1 , грошовий атестат для перерахунку пенсії, із внесенням змін щодо вислуги років та розміру надбавки за вислугу років, що складає 40 %, оскільки на день звільнення позивач мав більше 25 років у пільговому обчисленні (а.с. 18-20).
05 січня 2018 року відповідачем направлено ОСОБА_1 лист, яким повідомлено про те, що його заява прийнята до розгляду та звернення буде розглянуто до 20 січня 2018 року.
19 січня 2018 року командиром військової частини НОМЕР_1 надано відповідь позивачу, у якій зазначено, що рішення суду буде виконано після надання заявником виконавчого листа по справі № 820/1008/17 (а.с. 27).
Не погоджуючись із вказаними діями відповідача позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Щодо позовних вимог в частині визнання незаконними та протиправними дій військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо надання документів, на підставі звернення ОСОБА_1 від 02.07.2017 для перерахунку раніше встановленої пенсії ОСОБА_1 , без зазначення у складі грошового забезпечення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, з яких був сплачений єдиний внесок па загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме: щомісячна винагорода в розмірі 60%; винагорода за участь в антитерористичні операції, матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціальних проблем, індексації, а також грошової допомоги при звільненні суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно з положеннями частин першої, третьої статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Статтею 19 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Так, судом встановлено, що при зверненні 02.07.2017 ОСОБА_1 просив надати йому довідку про додаткові види грошового забезпечення, з яких було утримано і перераховано єдиний соціальний внесок, довідку про грошове забезпечення за весь час службу з урахуванням всіх нарахувань і утримань, витяг з наказу про виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 зі змінами та урахуванням попередньої служби, розрахунок вислуги років на пенсію, включаючи як попередню службу в ОВС, строкову службу та службу у військовій частині НОМЕР_1 , грошовий атестат для перерахунку пенсії, із внесенням змін щодо вислуги років.
Поряд із тим, відповідачем надано ОСОБА_1 лише довідку від 14.07.2017 № 0789 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та грошовий атестат від 14.07.2017 № 79.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з частиною третьою статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Статтею 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
За вимогами частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова № 1294) упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців.
Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.
Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).
Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою № 1294 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329).
Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).
Зазначеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункти 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).
Отже, допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (з наступними змінами) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду (далі - винагорода) для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Згідно зі статтею 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до заробітної плати для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Зі змісту вищенаведених норм вбачається, що єдиною умовою для включення відповідних виплат до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з розміру якого обчислюється пенсія, є сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.
Положеннями пункту 1.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка затверджена наказом Міноборони від 11.06.2008 року № 260, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 № 638/15329, встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.
Вищезазначене узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20.10.2015 року у справі №21-2942а15 та від 06.02.2018 по справі № 761/28228/15-а.
Відповідно до пункту 17 статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", військовослужбовці підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Частиною 2 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених, зокрема, у пункті 17 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що військовослужбовці підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, тому мають сплачувати страхові внески та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з суми сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відповідно до законодавства України.
Отже, щомісячна винагорода та винагорода за безпосередню участь у антитерористичній операції, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не повного надання документів, на підставі звернення ОСОБА_1 для перерахунку раніше встановленої пенсії ОСОБА_1 , а саме без зазначення у складі грошового забезпечення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, з яких був сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме: щомісячна винагорода в розмірі 60%; винагорода за участь в антитерористичні операції, матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціальних проблем, індексації є неправомірними.
Поряд із тим, суд зазначає, що при виплаті грошової допомоги при звільненні єдиний внесок не сплачується, а тому грошова допомога при звільненні не зазначається у складі грошового забезпечення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині визнання незаконними та протиправними дій військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо надання документів, на підставі звернення ОСОБА_1 від 02.07.2017 для перерахунку раніше встановленої пенсії ОСОБА_1 , без зазначення у складі грошового забезпечення грошової допомоги при звільненні задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог в частині визнання незаконними та протиправними дій військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо надання необґрунтованої відповіді на звернення ОСОБА_1 від 28.11.2017 суд зазначає наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що 28.11.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою, відповідно до якої просив не затримувати добровільне виконання судового рішення по справі № 820/1008/17, просив надати обґрунтовану відповідь щодо кожного питання, викладеного у запиті та щодо виконання рішення суду, а також просив надати довідку про додаткові види грошового забезпечення, з яких було утримано і перераховано єдиний соціальний внесок, довідку про грошове забезпечення за весь час службу з урахуванням всіх нарахувань і утримань, витяг з наказу про виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 зі змінами та урахуванням попередньої служби, розрахунок вислуги років на пенсію, включаючи як попередню службу в ОВС, строкову службу та службу у військовій частині НОМЕР_1 , грошовий атестат для перерахунку пенсії, із внесенням змін щодо вислуги років та розміру надбавки за вислугу років, що складає 40 %, оскільки на день звільнення позивач мав більше 25 років у пільговому обчисленні.
Поряд із тим, листом 19 січня 2018 року командиром військової частини НОМЕР_1 надано відповідь позивачу, проте в порушення вимог Закону України "Про звернення громадян" вказана відповідь є не повною, оскільки відповідачем не надано витребувані ОСОБА_1 документи та взагалі нічого не вказано стосовно зазначених документів.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконними та протиправними дій військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо надання необґрунтованої відповіді на звернення ОСОБА_1 від 28.11.2017 підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що відповідачем фактично не було надано відповідь на звернення ОСОБА_1 від 28.11.2017 по суті викладених питань, суд приходить до висновку, з метою захисту порушених прав позивача про необхідність зобов'язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та надати обґрунтовану відповідь на звернення від 28.11.2017.
Позовні вимоги в частині визнання незаконними та протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо надання грошового атестату, на підставі звернення ОСОБА_1 від 02.07.2017 для перерахунку раніше встановленої пенсії ОСОБА_1 , в якому вказана вислуга років 30%, що не відповідає дійсності і вимогам наказу МВС України за №638 від 04.07.2014 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам", без урахування попередньої служби у пільговому обчисленні суд вважає необгрунтованими, оскільки 02.07.2017 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою та просив надати йому грошовий атестат для перерахунку пенсії, із внесенням змін щодо вислуги років, судом встановлено, що 14.07.2017 відповідачем надано ОСОБА_1 грошовий атестат від 14.07.2017 № 79. При цьому рішення суду на яке посилається позивач, як на підставу для надання грошового атестату на момент звернення із заявою не набрало законної сили.
Щодо позовних вимог в частині виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 по справі №820/1008/17 суд зазначає наступне.
Як випливає зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
Реалізація права на судовий захист здійснюється з використанням законодавчо передбаченого способу захисту, яким є закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
А відтак обраний позивачем спосіб захисту права повинен відповідати змісту порушеного права та характеру його порушення, а також передбачатися законом для конкретного спірного правовідношення.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, наведена міжнародна норма декларує ефективний спосіб захисту, що означає право особи на пред'явлення у суді такої вимоги на захист свого права, яка відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Поряд із тим, в даному випадку обраний позивачем спосіб захисту не відповідає викладеним критеріям.
Так, позивач просить суд визнати незаконними та протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови добровільно виконувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 по справі №820/1008/17.
Зміст заявлених позовних вимог фактично зводиться до зобов'язання відповідачів вчинити необхідні процедурні заходи, спрямовані на відновлення порушеного права позивача на виконання судових рішень по справі №820/1008/17.
Однак, зазначене право позивача вже відновлено за наслідками вирішення спору у справі по справі №820/1008/17 та прийняття рішення Харківським окружним адміністративним судом від 21.06.2017 та Харківським апеляційним адміністративним судом від 16.11.2017, на виконання яких видано виконавчі листи.
Як вбачається зі статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду.
Крім того, обов'язковість судових рішень гарантується статтею 124 Конституції України та практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Суд зазначає, що відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Аналізуючи наведені норми законодавства, суд зазначає, що суд позбавлений можливості повторно приймати рішення щодо зобов'язання вчинити дії, які вирішені судом, в даному випадку в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017, оскільки вказані відносини не створюють окремі публічно-правові відносини, а є предметом їх виконання відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, позовні вимоги в частині виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 по справі №820/1008/17 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Також, суд зазначає, що позовні вимоги в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надати ОСОБА_1 довідку про розмір виплаченого грошового забезпечення за період служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України перед звільненням з липня 2015 по жовтень 2016 року включно з зазначенням в ній окремими рядками спірних виплат, а саме: щомісячна винагорода в розмірі 60%; винагорода за участь в антитерористичні операції, матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціальних проблем, а також грошової допомоги при звільненні, для подальшого перерахунку пенсії, згідно до статті 2 Закону № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", задоволенню нге підлягають, оскільки із матеріалів справи вбачається, що вказана довідка позивачу надана та міститься у матеріалах справи.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди у розмірі 100000 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом статей 23 та 1167 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок душевних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до підпункту 2 частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Таким чином, виходячи з наведених норм матеріального права, суд вважає, що обставинами справи не підтверджено та позивачем не надано належних обґрунтувань, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір заявленої до відшкодування моральної шкоди.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності ((пункт 13 в редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 р. N 5).
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (Абзац 2 пункту 5 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 N 5).
Враховуючи те, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а судом таких фактів при розгляді справи по суті встановлено не було, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 100000 .
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати незаконними та протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо надання документів, на підставі звернення ОСОБА_1 від 02.07.2017 для перерахунку раніше встановленої пенсії ОСОБА_1 , без зазначення у складі грошового забезпечення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, з яких був сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме: щомісячна винагорода в розмірі 60%; винагорода за участь в антитерористичні операції, матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціальних проблем, індексації.
Визнати незаконними та протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо надання необґрунтованої відповіді на звернення ОСОБА_1 від 28.11.2017.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та надати обґрунтовану відповідь на звернення від 28.11.2017.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 10 липня 2018 року.
Суддя Д.А. Волошин