09 липня 2018 року № 810/2173/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про оскарження рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить, з урахуванням змісту уточненої позовної заяви, визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2018 № 351-23, та зобов'язати відповідача усунути помилки в облікових даних позивача як платника податків.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувана вимога про сплату боргу є протиправною, оскільки згідно із Індивідуальними відомостями про застраховану особу, виданими Бориспільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, вказаний у ній реєстраційний номер облікової картки платника податків належить іншій особі, а саме - ОСОБА_2 Крім того, в оскаржуваній вимозі відсутні відомості про акт документальної перевірки, не зазначено період створення недоїмки, розрахунок недоїмки. А тому, на думку позивача, вона підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 08.05.2018 відкрито спрощене провадження в даній адміністративній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.06.2018.
До судового засідання прибув позивач, позовні вимоги підтримав.
Відповідач, належно повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, до судового засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення засідання до суду не звертався.
Надав суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що оскаржувана вимога є правомірною, оскільки позивачем не сплачено суму єдиного внеску згідно із вимогами закону, а тому податковим органом надіслано йому вимогу про сплату такої заборгованості.
На підставі частини дев'ятої статті 205, 194 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає у зв'язку з наступним.
ГУ ДФС у Київській області направлено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2018 № Ф-351-23 зі сплати єдиного внеску у сумі 11 490,24 грн. (а.с. 7).
За наслідками адміністративного оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2018 № Ф-351-23, рішенням ДФС України від 12.04.2018 № 5344/К/99-99-11-02-02-25 її залишено без змін, а відповідну скаргу - без задоволення (а.с. 8 - 11).
Вважаючи, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2018 № Ф-351-23 є протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону)
Відповідно до частини першої статті 4 Закону платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно із частиною четвертою статті 8 Закону порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.
Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).
Згідно із вимогами Закону та Інструкції № 449 на платника покладено обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до абз. 3 частини восьмої статті 9 Закону, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Приписами статті 25 Закону та пункту 3 Розділу VI Інструкції Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом (п. 3 Розділу VI Інструкції)
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера «У» (узгоджена вимога).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу (п. 4 Розділу VI Інструкції).
Відповідно до положень пункту 6 Розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: сума боргу (недоїмки) самостійно погашається платником; орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження; вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом (господарським судом); борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону, в порядку, визначеному пунктами 9 - 11 цього розділу; є рішення суду про стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі.
Зі змісту письмового відзиву відповідача на адміністративний позов слідує, що оскаржувана вимога була сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що відповідає положенням Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Зазначене спростовує висновки відповідача про обов'язковість зазначення у вимозі реквізитів акту документальної перевірки.
Вказані доводи відповідача підтверджуються також наданими відповідачем відомостями з такої Інформаційної системи.
При цьому, будь-яких доводів стосовно невірного визначення податковим органом в оскаржуваній вимозі розміру недоїмки, позивачем суду не надано.
Також, не заслуговують на увагу і доводи позивача про невідповідність податкової вимоги вимогам норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з мотивів незазначення у ній періоду створення недоїмки, розрахунку недоїмки, оскільки Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не передбачено зазначення таких реквізитів у вимозі про сплату недоїмки.
Стосовно наданих позивачем фотокопій квитанцій як на підставу відсутності заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску, суд зазначає, що вони не можуть вважатись доказом виконання позивачем вимог закону щодо сплати єдиного соціального внеску, та, відповідно, протиправності оскаржуваної вимоги з огляду на наступне.
Так, зі змісту квитанції від № 58 слідує, що ОСОБА_1 сплачено єдиний соціальний внесок за 2015 рік у сумі 5 293,88 грн. 31.05.2018 (а.с. 31), а отже після надіслання ГУ ДФС у Київській області оскаржуваної вимоги, яка датована 15.02.2018.
Водночас, сплата ОСОБА_1 єдиного соціального внеску за 2016 рік у сумі 3 797,00 грн. згідно із квитанцією від 25.01.2018 № 216 (а.с. 31) відображена у вказаних вище відомостях з Інформаційної системи податкового органу.
Щодо квитанцій від 23.07.2014, 27.11.2014, 23.07.2017, 30.04.2013 (а.с. 32-33) суд зазначає, що позивачем, знову ж таки, не надано суду будь-яких пояснень стосовно обґрунтованості зазначених доказів щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, правильності реквізитів, зазначених в квитанціях.
Також, суд не приймає до уваги твердження позивача про протиправність оскаржуваної вимоги з тих підстав, що у ній вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків іншої особи, а саме - ОСОБА_2, про що свідчать відомості надані Бориспільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.
Так, згідно із наявною в матеріалах фотокопією Довідки про присвоєння ідентифікаційного номера від 02.08.1996 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 належить саме ОСОБА_1.
При цьому, зазначені вище відомості Інформаційної системи податкового органу надані саме стосовно особи з податковим номером НОМЕР_1.
Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На виконання цих вимог позивачем не надано суду належних і достатніх доказів, які б підтверджували обґрунтованість позовних вимог, з одночасним повним та належним обґрунтуванням відповідачем правомірності оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 72 - 78, 241, 244, 246, 255, 257, 262, 293, 295 - 297 КАС України,
У задоволенні адміністративного позову - відмовити
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.