Справа № 344/15869/17
Провадження № 2/344/1794/18
04 червня 2018 року м.Івано-Франківськ Івано-Франківський міський суд, Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді: Островського Л.Є.
секретаря с/з: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, що в м.Івано-Франківську. В вказаній квартирі зареєстрована відповідач ОСОБА_3. Позивач зазначила, що відповідачка прописана у будинку позивача з 1988 року, однак в листопаді 2007 року залишила квартиру АДРЕСА_1, що в м.Івано-Франківську. На даний момент адреси фактичного проживання відповідачки позивачу не відомо. ОСОБА_3 припинила виконувати обов'язки члена сім'ї, які пов'язані з утриманням, оплатою житлового приміщення та оплатою комунальних послуг. Всі ці послуги, в тому числі і за відповідача, оплачувала позивач, а майна яке б належало їй у квартирі немає, що можуть підтвердити свідки. На підставі наведеного просила суд визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщеням в квартирі АДРЕСА_1, що в м.Івано-Франківську.
Позивач в судове засідання не з'явилась, однак подала суду заяву про слухання справи без її участі, просила позов задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час, день та місце судового розгляду повідомлялася належним чином. Заяв про розгляд справи у її відсутності не надходило а відтак, суд вважає за можливе ухвалити рішення по суті спору у відсутності нез'явившихся сторін.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, що в м.Івано-Франківську.
Право приватної власності на вказану квартиру підтверджується копією свідоцтва на право власності від 17.01.1997 року та копією дублікату, що має силу оригіналу договір дарування від 11.02.1999р. ( а.с.6-8).
Також у спірному будинку зареєстрована відповідачка - ОСОБА_3, про що свідчить копія будинкової книги для прописки громадян, що проживають ІНФОРМАЦІЯ_1 що в м.Івано-Франківську ( а.с.12-15) та довідка №02/02-1352 видана ТОВ «Балтія-Сервіс» про зареєстрованих осіб за адресою м.Івано-Франківськ, вул.Франка, 46/2 (а.с. 17).
Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 з 2007 року не проживає в даній квартирі..
Згідно ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа мешкає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно зі ст. 33 Конституції України вільний вибір місця проживання є одним з основних конституційних прав людини.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти і користуватись своєю власністю; право власності є непорушним.
Конституцією України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Права власника житлового будинку /квартири/ визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України з урахуванням ч. 1 ст. 405 Цивільного кодексу України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Цивільним Кодексом України передбачена спеціальна норма для визнання членів сім'ї власника такими, що втратили право користування житловим приміщенням (ч. 2 ст. 405 ЦК України), яка підлягає застосуванню до даних правовідносин.
Згідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Жодних належних та допустимих доказів на спростування вказаних вище обставин, відповідач суду не подала.
Враховуючи вище наведене, оскільки відповідачка не проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, що в м.Івано-Франківську понад строки встановлені законодавством, тому її слід визнати такою, що втратила право на користування житловим приміщенням у вказаній квартирі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», відповідно до ст. 71,72,150,156 ЖК України, ст. ст. 29, 383, 405 ЦК України, ст.ст. 12,13, 81 ЦПК України, керуючись ст.ст. 76, 259, 263, 265, 273 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задоволити.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1, що в м.Івано-Франківську.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Островський Л.Є.