Справа № 175/4192/17
Провадження № 2/175/1578/17
20 червня 2018 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Озерянської Ж.М.
з участю секретаря Іщенко Д.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності, -
В листопаді 2017 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила ухвалити рішення, яким встановити факт проживання однією сім'єю її, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 01.12.2006 року по 09.01.2013 року, а саме до моменту реєстрації шлюбу; визнати спільною сумісною власністю її, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наступні об'єкти: земельну ділянку загальною площею 0,0592 га, кадастровий номер НОМЕР_4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1; легковий автомобіль марки «KIA», модель «SPORTAGE» 2008 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1; туристичне судно з ПВХ тканини «Bark-280» № НОМЕР_9, дата виготовлення 2010 рік; визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на: 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0592 га, кадастровий номер: НОМЕР_4, що розташована за адресою: АДРЕСА_2; 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1; 1/2 частину легкового автомобіля марки «KIA», модель «SPORTAGE» 2008 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1; 1/2 частину туристичного судна з ПВХ тканини «Bark-280» № НОМЕР_9, дата виготовлення 2010 рік.
Адвокат позивачки ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.
Адвокат відповідачки ОСОБА_2 за договором про надання правової допомоги ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, та надав письмовий відзив на позов (а.с.148-150).
Вислухавши пояснення сторін, свідків, повно та всебічно вивчивши матеріали справи, ознайомившись з наданими сторонами доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що з 09 січня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 виданим Виконавчим комітетом Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області 09 січня 2013 року (а.с.17).
ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер чоловік позивачки ОСОБА_3, про що свідчить актовий запис №23 від 23 березня 2017 року в Свідоцтві про смерть серії НОМЕР_6 виданому Дніпровським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.18). Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно: земельну ділянку загальною площею 0,0592 га, кадастровий номер НОМЕР_4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.20); житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.27); легковий автомобіль марки «KIA», модель «SPORTAGE» 2008 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.32); туристичне судно з ПВХ тканини «Bark-280» № НОМЕР_9, дата виготовлення 2010 рік (а.с.33). Заповітів ОСОБА_3І не складав.
Спадкоємцями першої черги після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1 (позивачка по справі), донька від першого шлюбу ОСОБА_2 (відповідачка по справі) та друга донька від першого шлюбу ОСОБА_6, яка в свою чергу відмовилася від належної їй частки спадщини за законом після смерті батька на користь сестри ОСОБА_2 (а.с.83). 29 березня 2017 року позивачка, як спадкоємець першої черги, відповідно до чинного законодавства звернулася до державного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Кобрусєвої Л.В. з заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтв (а.с.72), внаслідок чого була відкрита спадкова справа №138/2017 (а.с.19). 04 квітня 2017 року відповідачка, як спадкоємець першої черги, відповідно до чинного законодавства звернулася до державного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Кобрусєвої Л.В. з заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтв (а.с.82). Однак у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року, ОСОБА_2 було відмовлено, оскільки відсутні документи, що підтверджують право власності спадкодавця на житловий будинок, земельну ділянку, автомобіль та судно, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21 жовтня 2017 року (а.с.94).
Між сторонами виник спір з приводу розподілу спадкового майна після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_3, тому ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом за захистом своїх майнових прав.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно аналізу Верховного Суду України «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року до заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу додаються документи та докази того, що між заявником та іншою особою (померлим) мали місце фактичні шлюбні стосунки (свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із «подружжя», свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Той факт, що позивачка з померлим спадкодавцем перебувала в фактичних шлюбних відносинах та проживала однією сім'єю з 2006 року по день смерті ОСОБА_3 підтверджується зокрема показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, з показань яких встановлено, що ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_3 проживали разом як подружжя з 01 грудня 2006 року, вели спільне господарство, піклувались один про одного, разом проводили вільний час, дозвілля, жоден із них не перебував у зареєстрованому шлюбі, а за період спільного проживання подружжя добудовували житловий будинок, придбали автомобіль і туристичне судно.
З урахуванням наведеного, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про їхню заінтересованість у результаті розгляду справи відсутні, їх показання об'єктивно підтверджуються іншими доказами по справі, зокрема фототаблицями, які містяться в матеріалах справи (а.с.60-70).
Отже, суд вважає факт спільного проживання в період з 2006 по 2013 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 доведеним. За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 в частині вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з 01.12.2006 року по 09.01.2013 року,тобто по день укладення офіційного шлюбу, підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Відповідно до ч. 2 ст. 74 СК України, на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
В правових позиціях постанови Верховного Суду України від 08 червня 2016 року № 6-2253цс15 визначено, що згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, що проживають однією сім'єю, але не перебувають в шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого із подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Враховуючи вищезазначене, а також надані суду докази, приймаючи до уваги показання свідків, суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_1, довела перед судом, що саме внаслідок спільних трудових та грошових затрат її та її чоловіка ОСОБА_3, було зведено будинок, в якому вони проживали та одночасно проводили оздоблювальні роботи, вчиняли необхідні дії для введення будинку в експлуатацію. А твердження відповідачки, що спірний будинок був успадкований її батьком після смерті її матері ОСОБА_12, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 року, спростовується матеріалами спадкової справи №1016/2006 (а.с.229-252). Так, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом виданого Держаним нотаріусом П'ятої дніпропетровської державної нотаріальної контри Кутовою А.Г. 13 березня 2007 року на ім'я ОСОБА_3, останній успадкував спадкове майно, що складається з Транзитного внеску з належними до нього відсотками та компенсаціями у розмірі 276520,05 грн., що знаходяться в Кіровському відділенні «ПриватБанк» м. Дніпропетровська (а.с.245). Окрім цього, ОСОБА_3 успадкував після смерті дружини ОСОБА_14 легковий автомобіль марки «Форд Фокус» державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом виданим Держаним нотаріусом П'ятої дніпропетровської державної нотаріальної контри Кутовою А.Г. 14 березня 2007 року на ім'я ОСОБА_3 (а.с.251). Як вбачається з матеріалів спадкової справи №1016/2006 ОСОБА_3 не отримував свідоцтво про право на спадщину за законом на спірний будинок, і будь-які правовстановлюючі документи на спірний будинок АДРЕСА_3, які свідчать про спільну власність подружжя ОСОБА_3 на будинок, в спадковій справі відсутні.
А тому враховуючи положення ч. 1 ст. 62 СК України суд приходить до висновку про те, що є фактичні та правові підстави для визнання домоволодіння АДРЕСА_4 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя: ОСОБА_3 та ОСОБА_1.
Окрім цього, судом встановлено, що спірне рухоме та не рухоме майно, а саме: земельна ділянка загальною площею 0,0592 га, кадастровий номер НОМЕР_4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7 від 26 листопада 2009 року, легковий автомобіль марки «KIA», модель «SPORTAGE» 2008 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 придбаний 16 жовтня 2008 року, та придбане 07 липня 2011 року туристичне судно з ПВХ тканини «Bark-280» № НОМЕР_9, виготовлене 2010 року також є об'єктами права спільної сумісної власності подружжя: ОСОБА_3 та ОСОБА_1, оскільки було придбане за часи спільного сумісного проживання подружжя без реєстрації шлюбу.
Відповідно до ст. 63 СК України, чоловік та дружина мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, їх частки визнаються рівними.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, також передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 370 ЦК України та ст. 70 СК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України.
Окрім цього, згідно Правової позиції Верховного Суду України, висловленої в Постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року № 6-2710цс15, виходячи зі ст. 30 ЗК України 1992 року, при переході права власності на будівлю і споруди разом з цими об'єктами переходить і право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення, у разі будівництва подружжям на земельній ділянці будівель і споруд право власності на земельну ділянку відповідно виникає й в учасників спільної власності на ці будівлі та споруди. Аналогічне право в учасників спільної власності на будівлі і споруди виникає при приватизації земельних ділянок, на яких останні знаходяться. Такі самі норми містяться в нині чинних ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналізуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що на момент смерті ОСОБА_3, самому померлому та його дружині ОСОБА_1 (позивачці по справі), належало кожному право власності по 1/2 частці спірного спадкового майна. Інші учасники справи не спростували презумпцію рівності часток у праві спільної сумісної власності подружжя, встановлену положеннями ч. 1 ст. 70 СК України та ч. 2 ст. 370 ЦК України, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на майно, а саме: 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0592 га, кадастровий номер: НОМЕР_4, що розташована за адресою: АДРЕСА_2; 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1; 1/2 частину легкового автомобіля марки «KIA», модель «SPORTAGE» 2008 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1; 1/2 частину туристичного судна з ПВХ тканини «Bark-280» № НОМЕР_9, дата виготовлення 2010 рік, яке було набуте нею під час шлюбу з ОСОБА_3.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача повинно бути стягнено сплачений судовий збір в сумі 1386 грн. 41 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. 368, 370, 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, ст. 60, 61, 62, 70, 74 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 141, 206, 264, 265, 280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності - задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01.12.2006 року по 09.01.2013 року, а саме до моменту реєстрації шлюбу.
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 наступні об'єкти: земельну ділянку загальною площею 0,0592 га, кадастровий номер НОМЕР_4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1; легковий автомобіль марки «KIA», модель «SPORTAGE» 2008 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1; туристичне судно з ПВХ тканини «Bark-280» № НОМЕР_9, дата виготовлення 2010 рік.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3, паспорт серії НОМЕР_8 виданий Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 22 грудня 1995 року, право власності на:
1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0592 га, кадастровий номер: НОМЕР_4, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7 від 26 листопада 2009 року;
1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: будинок літ. А, загальною площею 84,9 кв.м., житловою площею 54,5 кв.м., що складається з: коридор загальною площею 7,8 кв.м., вітальня загальною площею 25 кв.м., кухня 15,2 кв.м., вбиральня 1,2 кв.м., ванна загальною площею 6,2 кв.м., кімната загальною площею 11,3 кв.м., кімната загальною площею 18,2 кв.м., тераса літ. а загальною площею 5,5 кв.м., ганок загальною площею 3 кв.м., огорожа № 1, хвіртка № 2, ворота № 3, огорожа № 4, замощення № 5;
1/2 частину легкового автомобіля марки «KIA», модель «SPORTAGE» 2008 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1;
1/2 частину туристичного судна з ПВХ тканини «Bark-280» № НОМЕР_9, дата виготовлення 2010 рік.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1386 грн. 41 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Озерянська Ж.М.