Справа №: 343/721/18
Провадження №: 1-кп/0343/92/18
09 липня 2018 року м. Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
представника потерпілої адвоката - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Івано-Франківської області матеріали кримінального провадження № 12018090160000149 від 04.03.2018 року про обвинувачення:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Болехів, Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, працюючого заступником директора АТГ «Дружба», розлученого, на утриманні має неповнолітню дитину, несудимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України,-
обвинувачений ОСОБА_6 , 04.03.2018 року близько 01:00 години ОСОБА_6 , перебуваючи біля будинку № 30, що по вулиці Грушевського, в м.Долина, Івано-Франківської області, зустрів свою колишню дружину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительку АДРЕСА_2 яка поверталася додому, з якою перебуває у неприязних відносинах, що склалися між ними на протязі тривалого часу. Побачивши свою колишню дружину ОСОБА_7 , у ОСОБА_6 виник умисел спрямований на спричинення їй тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , ОСОБА_6 нічого не пояснюючи, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, схопив її за волосся, та почав наносити удари руками по обличчю, від яких остання впала на землю. Незважаючи на це, ОСОБА_6 , продовжив наносити ОСОБА_7 удари ногами по тулубу. Скориставшись тим, що ОСОБА_8 відпустив її, ОСОБА_7 , піднявшись із землі, та з метою самозахисту почала втікати в напрямку перукарні «Гламур» де в той час перебували її знайомі, однак ОСОБА_6 наздогнавши її, знову почав наносити удари руками та ногами по голові та тулубу ОСОБА_7 .
Внаслідок протиправних дій, ОСОБА_6 , спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку; перелому кісток носа без зміщення і без порушення функції носового дихання; садна в ділянці волосистої частини голови справа; садна, синців з травматичним набряком м'яких тканин в ділянці обличчя; синець в лівій клубовій ділянці.
Згідно висновку судово-медичного експерта № 36 від 04.04.2018 року закрита черепно-мозкова травма зі струсом головного мозку; перелом кісток носа без зміщення і без порушення функції носового дихання відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, а садна в ділянці волосистої частини голови справа; садна, синців з травматичним набряком м'яких тканин в ділянці обличчя; синець в лівій клубовій ділянці інші ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, умисні дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні та заявлений цивільний позов визнав. У вчиненому щиро розкаюється, просив суворо не карати.
Так як обвинувачений в судовому засіданні свою вину визнав повністю та дав суду показання, аналогічні пред'явленому обвинуваченню, які відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, за згодою всіх учасників судового розгляду і у відповідності до вимог ч.3 ст. 349 КПК України, суд обмежив обсяг досліджуваних доказів в даному кримінальному провадженні, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого, сумнівів у добровільності та істинності позиції якого в суду немає, потерпілої та дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого.
Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не прибула, від неї поступила заява про розгляд справи у її відсутності, за участі її представника адвоката ОСОБА_5 .
Представник потерпілої ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_5 в судовому засідання вказав, що міру покарання обвинуваченому призначати на розсуд суду.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкриміноване, доведена повністю.
Виходячи з вимог ст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.2 ст.125 КК України є правильною, оскільки він вчинив умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами покарання» (із змінами станом на 6 листопада 2009 р.) при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно п.3 вказаної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
У відповідності до ст.12 КК України злочин, скоєний обвинуваченим ОСОБА_6 є злочином невеликої тяжкості.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 є щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 судом не встановлено.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, при яких його вчинено та особу обвинуваченого. Зокрема те, що ОСОБА_6 щиро розкаявся у вчиненому, раніше не судимий, на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, працевлаштований, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину, по місцю проживання характеризується посередньо, а тому суд дійшов висновку, що достатнім обвинуваченому буде покарання у виді штрафу в межах санкції ч.2 ст.125 КК України, оскільки його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.
Згідно вимог ч.5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
Прокурором Долинського відділу калуської місцевої прокуратури ОСОБА_3 в інтересах держави в особі фінансового управління Долинської РДА заявлено цивільний позов до ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченого 6 727,81 грн. - коштів, які були затрачені на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_7 в Долинській ЦРЛ.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
У п.п. 3 - 6 Постанови від 7 липня 1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» Пленум ВСУ роз'яснив судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній. Якщо потерпілий на час розгляду справи продовжує стаціонарно лікуватися, витрачені на його лікування кошти стягуються з засудженого по день постановлення вироку. Витрати на подальше лікування потерпілого можуть бути стягнуті з засудженого в порядку цивільного судочинства. Відшкодуванню підлягають тільки кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого в лікарні, госпіталі, диспансері чи в іншому стаціонарному лікувальному закладі. Всі інші витрати (наприклад, пов'язані з наданням потерпілому швидкої або невідкладної медичної допомоги, на амбулаторне лікування тощо) не відшкодовуються. Звернути увагу судів на те, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування.
Довідкою Долинської ЦРЛ від 24.04.2018 року № 555/01-20/18 підтверджено розрахунок витрат на лікування ОСОБА_7 .
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, суд вважає, що цивільний позов прокурора Долинського відділу калуської місцевої прокуратури ОСОБА_3 в інтересах держави в особі фінансового управління Долинської РДА підлягає до задоволення.
Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні обвинуваченому не обирався.
Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст. 128-129,368-370, 371, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.
Призначити ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.125 КК України у вигляді штрафу у розмірі 80 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 360 грн.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь фінансового управління Долинської РДА кошти в сумі 6727,81 (шість тисяч сімсот двадцять сім гривень вісімдесят одну копійку) гривень, які були затрачені на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_7 в Долинській ЦРЛ.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя: