Справа №: 343/1863/17
Провадження №: 2/0343/65/18
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 липня 2018 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючого судді - Андрусіва І. М.,
за участю: секретаря судового засідання -Височанської О.З.,
представника відповідача- Довжанського В.І.,
адвокатів- Керницького В.М., ОСОБА_1
розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов"язків,-
Представник позивача, звернувшись до суду з даним позовом просить стягнути із ОСОБА_2 на користь ТзОВ "Галицька торгова компанія" суму коштів у розмірі 25324,61 грн. та понесені судові витрати.
В обгрунтування позову покликається на те, що згідно наказу ТзОВ "Галицька торгова компанія" № 300/К від 23.10.2013 року відповідачка прийнята на роботу продавцем продовольчих товарів в магазин № 14 с. Лолин Долинського району Івано-Франківської області. 23 жовтня 2013 року між позивачем та відповідачкою було укладено трудовий договір, відповідно до умов якого остання зобов»язалася виконували роботу, яка визначена посадовою інструкцією та договором про колективну відповідальність.
З метою врегулювання правовідносин між відповідачем як працівником і іншою особою ОСОБА_3, разом із якою виконувалися трудові обов»язки та позивачем, як працедавцем, було укладено Договір про колективну матеріальну відповідальність як з працівником, шо займає посаду безпосередньо пов'язану з збереженням та реалізацією матеріальних цінностей. Працівники спільно виконували обов»язки, покладені на них трудовим договором, а саме: зберігання, продаж ( відпуск ) цінностей. За таких обставин неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного із них, тому із ними було укладено договір про колективну матеріальну відповідальність.
Відповідно до наказу №14/В від 01.03.2017 року позивачем 02.03.2017 року позивачем 02.03.2017 року проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів в магазині №14 в с. Лолин Долинського району.Інвентаризаційною комісією виявлено нестачу в розмірі 50649,23 грн. Оскільки продавців у магазині працювало двоє, відповідальність слід нести солідарно по 25324,61 грн., а тому саме таку суму слід стягнути на користь відповідача з ОСОБА_2 Оскільки в добровільному порядку відповідачка відмовляється сплатити кошти, змушений звернутись до суду з даним позовом.
Адвокат 11.06.2018 року надано письмові пояснення (заперечення на позов), згідно яких позов вважає безпідставним, виходячи з наступного.
В заявленому позові позивачем не надано обґрунтування та доказів протиправної поведінки працівника. Протиправна поведінка працівника - це поведінка працівника, який не виконує чи неналежним чином виконує трудові обов'язки, передбачені приписами норм, трудовими договорами, наказами та розпорядженнями підприємств, установ організацій.
Вважає, що жодного договору про повну матеріальну відповідальність між працівником ОСОБА_2 та ТОВ "Галицька торгова компанія " укладено не було, оскільки завірена підписом та печаткою долучена до позову копія договору про колективну матеріальну відповідальність від 02 січня 2014 року не підписана керівником ТОВ «Галицька торгова компанія» як однією із сторін договору. Хоч ч.2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Таким чином, за відсутності підписаного сторонами договору про колективну матеріальну відповідальність не можливо встановити обсяг матеріальної відповідальності працівника.
Окрім цього, вважає помилковим посилання представника позивача на ст. 1190 ЦК України як на підставу своїх вимог, оскільки дана стаття передбачає майнову відповідальність, а не матеріальну відповідальність працівника, яка врегульована ст. 130 ч.1 КЗпП України.
Позивачем також не надано відповідних належних та достовірних доказів щодо розміру шкоди як однієї з умов настання матеріальної відповідальності працівника.
Інвентаризаційною комісією до початку перевірки фактичної наявності активів не було визначено залишки на дату інвентаризації. Протокол засідання інвентаризаційної комісії ТОВ «Галицька торгова компанія» від 06.03.2017 р., згідно якого за наслідками інвентаризації від 2-3 березня виявлено недостачу в сумі 50649,23 грн. та запропоновано виявлену недостачу в сумі 50649грн. віднести на матеріально-відповідальних осіб - продавців: ОСОБА_2, ОСОБА_4Р,. не є належним та достовірним доказом наявності шкоди та підтвердження розміру матеріальної відповідальності.
Позивачем також не надано перелік товарно-матеріальних цінностей, товару, що обліковувались за матеріально-відповідальними особами, мотивуючи тим, що на підприємстві вівся сумарний, а не кількісний облік ТМЦ (товарно-матеріальних цінностей).
Таким чином, ТОВ «Галицька торгова компанія» здійснюючи розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, зобов'язана застосовувати реєстратори розрахункових операцій, проводити розрахункові операції через РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг), обліку їх кількості. А тому посилання позивача на те, що ТзОВ "Галицька торгова компанія» за весь період роботи магазину, де працювала ОСОБА_2 вівся сумарний облік, а не кількісний облік переданих для реалізації товарів», є очевидним порушенням ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Порядоку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги).
На підставі викладеного, а також того, що відсутні допустимі та достовірні докази переліку товарно-матеріальних цінностей, що обліковувались за матеріально-відповідальними особами, стверджувати про наявність вини ОСОБА_2 в утворенні недостачі не має правових підстав, а тому у задоволенні позову просить відмовити.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, зіславшись на викладені в позовній заяві обставини. Просив його задовольнити.
Адвокат та представник відповідачки в судовому засіданні позов не визнали, у його задоволенні просили відмовити з підстав, вказаних у запереченні.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
У відповідності до п.4 ч.1 ст. 232 КЗпП трудові спори за заявами власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації розглядаються безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах.
Згідно з ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть повну матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, зокрема, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 КЗпП України укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому на зберігання, а також коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
З матеріалів спраіви та в судовому засіданні встановлено, що згідно наказу №300/К від 23.10.2013 року ОСОБА_2 з 23.10.2013 року прийнято на роботу продавцем продовольчих товарів в магазині №14 с. Лолин Долинського району та звільнено 10.03.2017 року (а.с.3,83).
Посада продавця продовольчих товарів передбачена спеціальним переліком, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року №447/24 «Про затвердження Переліку посад і робіт, що заміщуються або що виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також Типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність»
02.01.2014 року з метою забезпечення товарно-матеріальтних цінностей та грошових коштів магазину №14 "Плай 1" с. Лолин, ТзОВ "Галицька торгова компанія" між ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та керівником ОСОБА_6 був украдений договір про колективну матеріальну відповідальність (а.с.4)
Відповідності до п.5 ч.1 ст.134 КЗпП України працівник несе повну матеріальну відповідальність, коли шкода завдана недостачею.
Роботодавець вправі притягнути працівника до матеріальної відповідальності, коли є юридичні факти (умови), вичерпний перелік яких містить ст. 130 КЗпП 1) порушення працівником трудових обов"язків; 2) наявність прямої дійсної шкоди; 3) причиновий зв"язок між порушенням і шкодою; 4) вина працівника.
Відсутність хоча б одного з перелічених фактів унеможливлює притягнення працівника до матеріальної відповідальності.
У відповідності до ст. 131 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов'язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.
Згідно інвентаризаційного опису товарів в магазині № 14 с. Лолин (розписки) від 01.04.2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до початку проверення інвентаризації дали розписку, що всі розхідні і прихідні документи на товарно-мареріальні цінності здані в бухгалтерію, всі товарно-матеріальні цінності, які поступили на їхню відповідальність, оприбутковані, а вибулі списані на витрати. Прийняли матеріально-відповідальні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Всього по опису фактична наявність товарів на суму 102167, 19 грн. (а.с. 93-94).
01.03.2017 року директором ТзОВ "Галицька торгова компанія "видано наказ №14/В про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів в магазині №14 за адресою с. Лолин (а.с. 6)
Згідно протоколу засідання інвентаризаційної комісії ТзОВ "Галицька торгова компанія " від 06.03.2017 року було виявлено недостачу в сумі 50649,23 грн., відшкодування якої покладено на матеріально-відповідальних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Відповідачка відмовилась від ознайомлення з даним протоколом, про що свідчить відповідний запис, в переліку присутніх її прізвища немає (а.с.7).
Наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11 серпня 1994 року затверджено Інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків (далі- Інструкція), якою передбачено, що під час документального оформлення інвентаризації повинно бути виконано наступне: складаються акти, які візуються головою комісії із зазначенням в них конкретних залишків майна до інвентаризації; матеріально-відповідальна особа надає розписку комісії про здачу до початку інвентаризації до бухгалтерії всіх документів; комісія визначає вартість майна та складає акти за встановленими формами; складається звіряльна відомість, яка повинна бути підписана головою, членами комісії та матеріально-відповідальною особою. Після інвентаризації, в разі необхідності, складається Акт контрольної перевірки інвентаризації, яка проводиться з участю матеріально-відповідальної особи та до відкриття складу чи приміщення, в якому проводилась інвентаризація.
Вищевказані інвентаризаційний опис та протокол, подані представником позивача не містять відповідних реквізитів та інформації щодо проведеної інвентаризації. Так не встановлено кількість та вартість товару в інвентаризаційному описі, які мають знаходитьсь в магазині відповідно до фінансових документів, не зазначено фактична наявність товару та його ціна. З даних документів також незрозумілим є період, за який проводилась інвентаризація. Жодних актів, в тому числі прийому-передачі товарно-матерівльних цінностей, передбачених вказаною вище Інструкцією, представником позивача долучено не було.
Зважаючи на викладене за відсутності даних про належне проведення інвентаризації матеріально-технічних цінностей в магазині №14 с. Лолин, складений протокол від 06.03.2017 року, який не підписала відповідачка у зв"язку з не визнанням своєї вини та покладенням на неї відшкодування недостачі у розмірі 25324,61 грн., не може свідчити про завдання позивачу збитків, в тому числі на суму 50 649,23 грн.
Посилання представника позивача про те, що ОСОБА_4 як матеріально відповідальна особа сплатила 25324,62 грн. половину виявленої недостачі, що підтверджує вину ОСОБА_2 у завданих позивачу збитків, суд вважає безпідставним. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 зазначив, що на робочій зміні ОСОБА_4 часто порушувався графік роботи, магазин був відчинений довше, ніж мав би працювати, осіб, які зловживають алкоголем, часто бачили в техприміщенні складу магазину, де вони гучно та весело проводили час, не завжди ОСОБА_4 правильно давала здачу від придбаного товару. Натомість, ОСОБА_2 була сумлінним працівником, дотримувалась графіку роботи та трудового розпорядку.
Із роз'яснень, викладених в ч. 2 п. 3 постанови Пленуму Верховного ОСОБА_5 України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», вбачається, що суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.
Таким чином, в судовому засіданні не встановлено, а позивачем не доведено фактів наявності прямої дійсної шкоди, порушення відповідачкою трудових обов"язків, в чому саме вони полягали, причинового зв"язку між порушенням і шкодою, вини працівника, зокрема того, що шкоду у вигляді недостачі товарів заподіяно позивачу саме винними неправомірними діями відповідачки внаслідок невиконання чи неналежного виконання нею без поважних причин своїх трудових обов"язків. Окрім цього, не доведено, що позивачем були створені всі необхіні умови, які забезпечували схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними, однак саме винні протиправні дії відповідачки призвели до їх розтрати. Позивач не довів ступінь вини відповідачки у заподіянні торговій компанії шкоди ,зіславшись на те,що продавців у магазині двоє і відповідальність несуть солідарно. Також на думку суду помилковим є посилання представника позивача на ст.ст.1166, 1190 ЦК України як на підставу своїх вимог, оскільки дані статті передбачають загальні підстави відповідальності за майнову шкоду та солідарної відповідальності, а не матеріальну відповідальність працівника, яка врегульована ст. 130 ч.1 КЗпП України.
Враховуючи вищевикладене та обставини справи суд приходить до висновку, що сам по собі протокол проведеної інвентаризації, який не відповідає вимогам Інструкції, без надання позивачем облікових фінансових документів необхідних для підтвердження визначення нестачі ввіреного відповідачу товару відповідно до норм ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не може бути підставою для стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди, розмір якої не доведений під час вирішення спору.
З огляду на викладене у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст.141 ЦПК, з позивача необхідно стягнути на користь відповідачки 2200,00 грн. за надані послуги з правової допомоги згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №05/12.02.2018 року та акту розрахунку оплати за надані послуги з правової допомоги (а.с.42-43, 88-89).
На підставі викладеного, ст.ст. 130, 131,134, 135-2, 232 КЗпП, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 265, п.6 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов"язків, - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" на користь ОСОБА_2 2200,00 грн. судових витрат за надані послуги з правової допомоги адвокатом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія", місце реєстрації м. Долина, вул. Торгова,6 Івано-Франківської області, код: 34535868.
Відповідач: ОСОБА_2, місце реєстрації с. Лолин, Долинського району Івано-Франківської області, ІПН:НОМЕР_1.
Суддя Долинського районного суду І.М.Андрусів
Повне судове рішення складено: 09.07.2018 року