Апеляційний суд Житомирської області
Справа №282/670/17 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.2 ст. 199 КК України Доповідач ОСОБА_2
03 липня 2018 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого: ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Бердичівської місцевої прокуратур Житомирської області ОСОБА_9 на вирок Любарського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2018 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Арциз Одеської області та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого: 09.03.2011 року Тарутинським районним судом за ч.4 ст.296 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік
визнано у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.199 КК України, і призначено йому покарання за цим Законом із застосуванням ст.77 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням і встановлено йому іспитовий строк тривалістю 2 роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки.
Відповідно до ст.76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Підстав для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 судом не встановлено.
Стягнуто з ОСОБА_7 в дохід держави витрати пов'язані з проведенням судово-технічних експертиз в сумі 4359 грн. 06 коп.
Речовими доказами по справі, після набрання вироком суду законної сили вирішено розпорядитися наступним чином:
- паперову купюру ИИ7702040 з ознаками підробки; частини паперових купюр з номерами ЛИ273046, ИИ7702040, ВИ2055766; паперовий згорток листка в лінію з надписом; проїзні документи на м'я ОСОБА_10 НОМЕР_1 та Маврова Сергія ДК№ НОМЕР_2 по маршруту Одеса - Жмеринка, поліетиленовий пакет з побутовою хімією, медичні препарати: упаковка «Нокспрей», 3 пакети «ТайлолХол», 2 упаковки «Фастум гель», 3 пакетики «Комбі грип», 1 рулон медичного еластичного бинта, 1 упаковка «Віта-супрадин», 1 упаковка «Реліф-куванс», лікарські засоби «ТІВОРТІН», які знаходяться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів Любарського ВП - вирішено знищити;
- мобільний телефон марки «Sumsung» іmеі: НОМЕР_3 , із сім картою мобільного оператора ТОВ «Лайфселл», які знаходяться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів Любарського ВП - вирішено конфіскувати в дохід держави;
- рюкзак з одягом: джинси синього кольору, кофта червоного кольору, штани чорного кольору, джинсова куртка темного кольору, дитячі іграшки: коробка з фарбою «RAINBOW», іграшковий пістолет «М37-15», які знаходяться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів Любарського ВП вирішено повернути власнику - ОСОБА_7 ;
- реєстраційні документи на автомобіль: поліс №АК1357161; автомобіль марки «ТОYОТА» сірого кольору з реєстраційним номером НОМЕР_4 , які знаходяться на зберіганні у Любарському ВП - повернути власнику - ОСОБА_11 ;
- касовий чек про покупку ліків комунальної установи Любарської центральної районної аптеки №57, купюру номіналом 500 гривень серії ИИ7702040, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження - вирішено залишити в ньому;
- купюри номіналом 100 доларів США серії LF15048062К; номіналом 1 долар США серії F92896258N, В53859016В, L80492321U, G03284179D, В86587012J, В51839775J, L24584325А, F09195778Р, купюри номіналом 1 гривня - ПЗ665580, ТВ1725851, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження - вирішено конфіскувати в дохід держави;
- дисконтні картки в кількості 5 шт., банківська картка ПАБ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 , гаманець чорного кольору, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження - вирішено повернути власнику ОСОБА_7 .
Згідно вироку суду у невстановлений слідством час, у невстановленому місці та за невстановлених обставин, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, придбали і в подальшому зберігали при собі невстановлену кількість банкнот номіналом 500 гривень, достовірно знаючи, що вони є підробленими.
Так, 27 лютого 2017 року близько 11 години, перебуваючи в смт.Любар Житомирської області, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, на автомобілі TOYOTA Corolla, д.н.з. НОМЕР_4 , з метою збуту підробленої Національної валюти України, під'їхали до приміщення кіоску торгової марки «Руден», розташованого неподалік будинку культури, по вул.Незалежності в смт.Любар Житомирської області. Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 , підійшов до приміщення вказаного вище кіоску та розраховуючись за придбаний товар, збув, передавши продавцеві ОСОБА_12 , підроблену банкноту номіналом 500 гривень серії ИИ №7702040, яка є грошовим знаком Національного банку України та відповідає аналогічним, які знаходяться в офіційному обігу на території України, в обмін на 1 стакан напою кави «Американо».
Після цього, 27.02.2017 року близько 12 години, обвинувачений, продовжуючи свої злочинні дії, перебуваючи в смт.Любар Житомирської області, діючи за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, з метою збуту підробленої Національної валюти України, підійшов до приміщення кіоску торгової марки «Руден», розташованого біля будинку культури, по вул.Незалежності в смт.Любар Житомирської області та розраховуючись за придбаний товар, повторно збув, передавши продавцеві ОСОБА_12 , підроблену банкноту номіналом 500 гривень серії ИИ №7702040, яка є грошовим знаком Національного банку України та відповідає аналогічним, які знаходяться в офіційному обігу на території України, в обмін на коробку печива торгової марки «Руден».
Цього ж дня, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, знаходячись в смт.Любар Житомирської області, на автомобілі TOYOTA Corolla д.н.з. НОМЕР_4 під'їхали до комунальної установи Любарської центральної районної аптеки №57, що по вул.Незалежності,48 в смт.Любар Житомирської області, де реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи в приміщенні даної аптеки, о 13 годині 46 хвилин, повторно збув, передавши фармацевту ОСОБА_13 підроблену банкноту номіналом 500 гривень серії ИИ №7702040, яка є грошовим знаком Національного банку України та відповідає аналогічним, які знаходяться в офіційному обігу на території України, в обмін на біологічно активні добавки та противірусні засоби.
Близько 14 годин 20 хвилин, в цей же день, обвинувачений, продовжуючи свої злочинні дії, діючи за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, знаходячись в м.Чуднів Житомирської області, на автомобілі TOYOTA Corolla д.н.з. НОМЕР_4 під'їхали до приміщення магазину ФОП ОСОБА_14 , розташованого по АДРЕСА_2 , де ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, зайшов у приміщення вказаного магазину та розраховуючись за придбаний товар, повторно намагався збути продавцеві ОСОБА_15 підроблену банкноту номіналом 500 гривень серії ИИ №7702040, яка є грошовим знаком Національного банку України та відповідає аналогічним, які знаходяться в офіційному обігу на території України. У свою чергу, ОСОБА_15 , оглянувши отриману грошову купюру помітила, що вона є сумнівної якості та відразу ж дану банкноту повернула ОСОБА_16 , після чого останній з місця вчинення злочину зник.
Вказані вище банкноти номіналом 500 гривень серії ИИ №7702040 виготовлені не поліграфічним підприємством, яке здійснює виготовлення грошових знаків для Національного Банку України, зображення представлених банкнот з обох сторін виконане за допомогою комп'ютерної чи іншої оргтехніки кольорового відтворення зображень, тобто є підробленою.
В апеляційній скарзі заступник керівник Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області ОСОБА_9 просить провести у ході апеляційного перегляду часткове судове слідство; додатково допитати ОСОБА_7 та дослідити характеризуючі дані обвинуваченого; вирок Любарського районного суду від 26.02.2018 року в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість - скасувати; ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.199 КК України, та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; виключити із вступної частини вироку відомості про непогашену судимість ОСОБА_7 за вироком Тарутинського районного суду від 09.03.2011 року, зазначивши, що останній, в силу ст.89 КК України, не судимий; в резолютивній частині вироку зазначити, що речовий доказ, а саме паперову купюру ИИ №7702040 з ознаками підробки - залишити в матеріалах провадження; обрати відносно ОСОБА_7 , до набрання вироком законної сили, запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду; в решті вирок Любарського районного суду від 26.02.2018 року просить залишити без змін.
Посилається на те, що зазначений вирок суду підлягає скасуванню, з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості і кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, і за своїм видом та розміром є явно несправедливим через м'якість. Також, у вступній частині вироку, судом безпідставно зазначено відомості про судимість ОСОБА_7 та істотно порушено вимоги кримінального процесуального кодексу України, оскільки не вірно прийнято рішення щодо частини речових доказів у вказаному кримінальному провадженні.
Суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання, не пов'язане з позбавленням волі, не врахував, покази самого ОСОБА_17 , який не визнав факт скоєння злочину групою осіб та не вказав на інших осіб, котрі були співучасниками злочину, що свідчить про відсутність повного визнання вини та щирого каяття як обставини, що пом'якшує покарання. Також судом не враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, посягає на стабільність фінансової системи України та підриває економічну безпеку держави. Не враховано також той факт, що ОСОБА_7 , хоча і вважається не судимим на підставі ст.89 КК України, однак раніше вчиняв кримінальне правопорушення та не став на шлях виправлення, а знову вчинив умисний злочин. Призначене вироком покарання обвинуваченому у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна з призначенням іспитового строку 2 роки не є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових умисних злочинів.
Враховуючи відомості вимоги про судимість та покази ОСОБА_7 , який зазначив, що іспитовий строк за вищевказаним вироком він відбув без порушень, нового злочину не вчиняв, тому відповідно вимог ст.89 КК України ОСОБА_7 вважається таким, що не має судимості. Тому, у вступній частині вироку Любарського районного суду від 26.02.2018 року судом безпідставно зазначено відомості про наявність непогашеної судимості у ОСОБА_7 і такі відомості підлягають виключенню із вступної частини вироку сулу.
Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст.199 КК України, прийнято рішення про виділення в окреме провадження матеріалів щодо невстановлених осіб, які спільно із ОСОБА_7 вчинили вищевказане кримінальне правопорушення. Відомості про вказане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017060210000183 від 25.09.2017, яке на даний час перебуває у провадженні слідчого відділення Любарського відділення поліції Бердичівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області. Для досудового розслідування, а у разі встановлення винних осіб, для судового розгляду, в подальшому буде необхідно дослідження речових доказів, а саме паперової купюри ИИ №7702040 з ознаками підробки, у резолютивній частині вироку Любарського районного суду від 26.02.2018 необхідно змінити долю речового доказу - паперової купюри ИИ №7702040 з ознаками підробки та залишити її в матеріалах кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні щодо визнання ним своєї вини підтримав свої пояснення в ході судового розгляду в суді першої інстанції та додатково пояснив, що опинився в Житомирській області у зв'язку з намаганням придбати автомобіль в Чуднівському районв, та здійснив обмін доларів США у таксиста, якого найняв для даної поїздки в Жмеринці. Про те, що гривневі купюри, отримані від таксиста, є підробленими, він не знав, а дізнався тільки від продавця в м.Чудніві за останнім епізодом, коли вже було викликано працівників поліції. Особа таксиста йому невідома. При цьому вирок він не оскаржує, кається в тому, що дійсно розплачувався підробними купюрами, просив вирок залишити без змін.
Захисник ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, зазначивши, що судом обвинуваченому призначеного покарання із врахуванням усіх обставини, передбачених ст.. 65 КК України., просив вирок залишити без змін.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів, додатково зазначивши, що судом першої інстанції безпідставно визнано пом'якшуючою покарання обвинуваченого обставиною його щире каяття, оскільки з пояснень обвинуваченого в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді провадження вбачається, що вину він не визнає, у зв'язку з чим не висновок суду про щире каяття обвинуваченого є безпідставним., а також зазначив про неправильне застосвання судом положень ст. 76 КК України в частині визначення обов'язку обвинуваченого не виїжджати за межі України на тпотійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації. Просив апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.199 КК України, відповідає обставинам кримінального провадження та ґрунтується на сукупності зібраних та належним чином оцінених судом доказах та прокурором в апеляційній скарзі не оскаржують ся, як не оспорюється і іншими учасниками судового розгляду.
Що ж стосується доводів прокурора щодо необхідності внесення змін у вироку у вступній та резолютивній частині та скасування в частині призначення покарання, то вони знайшли часткове підтвердження при апеляційному перегляді вироку, у зв'язку з чим вирок суду підлягає зміні в порядку п.2, 3 ч.1 ст. 409 , ст.. 411, 412 та ст. 413 КПК України, виходячи з наступного.
Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Разом з тим вирок суду зазначеним вимогам у повному обсязі не відповідає, у зв'язку з невідповідністю висновків суду щодо наявності у обвинуваченого судимості в силу ст.. 89 КК України, наявності пом'якшуючої обставини - щирого каяття, а також порушення судом вимог ст. 100 КПК України в частині вирішення долі речового доказу - купюри з ознаками підробки, а також правильності застосування ст.. 76 КК України при покладанні на обвинуваченого обов'зків, передбачених даною нормою.
До зазначеного висновку апеляційний суд прийшов, провівши часткове судове слідство, допитавши повторно обвинуваченого та дослідивши характеризуючі його особу матеріли.
Так згідно п.1 ст.89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом.
Відповідно до наявної в матеріалах кримінального провадження вимоги про судимість ОСОБА_7 , останнього 09.03.2011 року було засуджено вироком Тарутинського районного суду від 09.03.2011 за ч.4 ст.296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки та на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік. При цьому згідно вказаної вимоги про судимість ОСОБА_7 , останнього 19.04.2012 року звільнено від відбування покарання у зв'язку із закінченням терміну іспитового строку, тобто по відбуттю призначеного вироком суду покарання. Тому, в силу ст.89 КК України обвинувачений ОСОБА_7 є таким, що не має судимості, а тому посилання суду першої інстанції у вступній частині вироку відносно ОСОБА_7 , що останній має непогашену судимість, є безпідставним та підлягає виключенню з вироку із вказівкою про те, що він в силу ст.. 89 КК України є раніше не судимим.
Заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги прокурора щодо визначення долі речових доказів у кримінальному провадженні, зокрема паперової купюри ИИ №7702040 з ознаками підробки, яка знаходиться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів Любарського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області.
Згідно п.3 ч.9 ст.100 КПК України майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується.
Відповідно до п.7 ч.9 ст.100 КПК України документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_7 за ч.2 ст.199 КК України паперова купюра ИИ №7702040 з ознаками підробки визнана речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні. При цьому, під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст.199 КК України, було виділення в окреме провадження матеріали щодо невстановлених осіб, які спільно із ОСОБА_7 вчинили вищевказане кримінальне правопорушення. Відомості про вказане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017060210000183 від 25.09.2017, яке на даний час перебуває у провадженні слідчого відділення Любарського відділення поліції Бердичівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області, що підтверджується витягом з ЄРДР, долученого до апеляційної скарги заступника керівника Бердичівської місцевої прокуратур Житомирської області ОСОБА_9 . Згадана паперова купюра ИИ №7702040 з ознаками підробки, визнана речовим доказом у провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , може нести доказову базу в згаданому вище кримінальному провадженні щодо невстановлених осіб, а також може виникнути необхідність її дослідження як речового доказів, то її знищення є необгрунтованим. Тому, колегія суддів погоджується з доводами прокурора, що рішення суду першої інстанції в частині знищення речового доказу - паперової купюри ИИ №7702040 з ознаками підробки, підлягає зміні, а вказаний речовий доказ підлягає збереженню при матеріалах провадження.
Крім того підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку суду також і посилання суду на наявність пом'якшуючої покарання ОСОБА_7 обставини - його щирого каяття, оскільки з його пояснень, наданих на протязі усього судового розгляду провадження вбачається, що він хоча і зазначає про визнання вини в пред'явленому обвинуваченні, разом з тим фактично вину свою в даних кримінальних правопорушеннях не визнає, зазначаючи, що про підробленість купюр, якими він розплачувався кожного разу, він дізнався тільки після виявлення такого факту за останнім епізодом. Таким чином відсутність факту визнання вини у пред'явленому обвинуваченні виключає наявність у обвинуваченого щирого каяття у вчинених ним злочинів.
Разом з тим доводи прокурора щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду вироку суду та не можуть бути підставою для скасування вироку та призначення обвинуваченому ОСОБА_7 більш суворого покарання без застосування положень ст..ст. 75,76 КК України у виді позбавлення волі із конфіскацією майна.
Так відповідно до ч.ч.1,2 ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Положеннями ч.2 ст.. 50 КК України передбачено, що метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
У відповідності до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження, обмеження волі, а також позбавленні волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Суд першої інстанції під час розгляду даного провадження та призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання зазначених вимог закону дотримався та в достатній мірі мотивував свої висновки, а доводи прокурора зазначены висновки суду не спростовують.
Так судом вірно встановлено, що ОСОБА_7 вчинив злочин у сфері господарської діяльності, який, у відповідності до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, разом з тим вірно визначив відсутність обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин та врахував, що ОСОБА_7 за місцем проживання характеризується виключно з позитивної сторони, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. З урахуванням наведенного судом прийнято рішення про призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі та звільнення його від відбування вказаного покарання з випробуванням із застосуванням положень ст. 75, 76 КК України.
З вказаними висновками апеляційний суд вважає за необхідне погодитися, не дивлячись на те, що в ході апеляційного розгляду кримінального провадження було встановленго, що обвинувачений фактично не визнав вини у пред'явленому обвинуваченні, та з вироку суду необхідно виключити вказівку суду на наявність пом'якшуючої покарання обставини - його щирого каяття, оскільки ОСОБА_7 в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, дійсно вчинив чотири епізоди кримінального злочину, правопорушення, передбаченого ч.2 ст.199 КК України, проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, сума підроблених обвинуваченим ОСОБА_7 коштів становить лише 2000грн. і значної шкоди охоронюваним інтересам держави, вчиненим злочином не завдано. Крім того обвинувачений перебуває в цивільному шлюбі та на утриманні має малолітню дитину.
Крім того невизнання обвинуваченим вини у вчиненні правопорушень не може бути безумовною підставою для призначення покарання виключно у вигляді реального строку позбавлення волі та перешкодою для звільнення його від відбування такого покарання з випробуванням, оскільки положення ст. 75 КК України не містять такого застереження, та застосування положень ст. 75 КК України можливе, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Таким чином апеляціний суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_7 не становить великої суспільної небезпеки і призначення йому покарання можливе без ізоляції від суспільства, і сааме таке покарання визначене судом першої інстанції буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, його не можна вважати надмірно м'яким та таким, що не відповідає обставинам вчинення злочину та особі обвинуваченого, та не досягне своєї мети, передбаченої ч.2 ст. 50 КК України .
Посилання прокурора на те, що обвинувачений в ході всього розгляду кримінального провадження так і не зазначив осіб, з якими вчиняв вказані злочини, також не може бути підставою вважати призначене покарання надмірно м'яким, оскільки давати пояснення - це право, а не обов'язок обвинуваченого, крім того щодо таких осіб ОСОБА_7 повідомив, що з водієм таксі він раніше знайомий не був та не знає його даних, інших осіб з ними не було. Встановлення інших осіб, винних у вчиненні даних правопорушень є обов'язком органу досудового розслідування, а не обвинуваченого.
Таким чином невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого апеляційним судом не встановлено.
Разом з тим, призначаючи покарання з випробуванням та покладаючи на обвинуваченого обов1язки, передбачені ст.. 76 КК України суд першої інстанції помилково зазначив про покладання на нього такого обов'язку, як не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації, оскільки такого обов'язку положення ст.. 76 КК України в редакції, що діє на час розгляду кримінального провадження, не містить.
У зв'язку з наведеним з резолютивної частини вироку в порядку ст.. 404 КПК України підлягає виключення покладання суду на обвинуваченого даного обов'язку.
При цьому покладення на обвинуваченого обов'язку у виді заборони виїжджати за межі України без дозволу уповноваженого органу з питань пробації, як передбачено діючою редакцією ст.. 76 КК України, в апеляційному порядку за відсутності про це вимог в апеляційній скарзі прокурора є неможливим, оскільки погіршує становище обвинуваченого.
В решті вирок є законним та обґрунтованим та підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 407КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Любарського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2018 року ОСОБА_7 за ч.2 ст.199 КК України змінити.
Виключити із вступної частини вироку посилання суду на попередню судимість ОСОБА_7 за вироком Тарутинського районного суду Одеської області від 09.03.2011 року, вважати обвинуваченого ОСОБА_7 раніше не судимим в силу ст. 89 КК України.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду на пом'якшуючу покарання обвинуваченого обставину - щире каяття.
Виключити з резолютивної частини вироку покладення судом на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації.
Речовий доказ, а саме паперову купюру ИИ №7702040 з ознаками підробки - залишити в матеріалах кримінального провадження.
В решті вирок суду відносно ОСОБА_7 за ч.2 ст.199 КК України залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її ухвалення.
Судді: