25 червня 2018 рокум. Ужгород№ 807/428/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С.І
при секретарі судового засідання - Павлова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 червня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 9 липня 2018 року.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1І.) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі - відповідач, Перечинське ОУПФ), яким просить суд: визнати протиправними дії Перечинського ОУПФ щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи з 20.11.1978р. по 01.04.1982р. до загального стажу; зобов'язати Перечинське ОУПФ зарахувати ОСОБА_1 період роботи у ВАТ "Стеатит" (правонаступник товариство з обмеженою відповідальністю "Перечинський Стеатит" код 14313814) з 20.11.1978р. по 01.04.1982р. в страховий стаж при призначенні пенсії; зобов'язати Перечинське ОУПФ провести перерахунок пенсії з врахуванням стажу з 20.11.1978р. по 01.04.1982р. з дня її призначення 28.10.2017р.
Ухвалою судді від 24.05.2018р. відкрито спрощене позовне провадження у справі, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - п'ятнадцять днів з дня вручення йому копії даної ухвали суду.
Перечинським ОУПФ подано відзив на позовну заяву, згідно якого вважає заявлений позов таким, що не підлягає задоволенню, оскільки зі сторони пенсійного фонду вжито достатніх заходів про повідомлення позивача про неможливість зарахування спірного страхового стажу у зв'язку з неналежним оформленням трудової книжки останнього, а саме: відсутність посилання на наказ на підставі якого звільнено працівника. Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 пропущено шестимісячний строк звернення до суду із даним позовом, адже, позивачу було відомо, що стаж роботи в ВАТ "Стеатит" за період з 1978р. по 1982р. не буде враховано при призначенні пенсії - 30.10.2017р., а до суду позивач звернувся лише 15.05.2018р.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.10.2017р. ОСОБА_1 призначено пенсію по віку згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У відповідь на запит позивача від 23.11.2017р., листом Перечинського ОУПФ від 06.12.2017р. (отриманого позивачем 20.12.2017р.), позивачу повідомлено про те, що при призначенні пенсії йому не було враховано період стажу роботи на заводі "Стеатит" з 20.11.1978р. по 01.04.1982р. у зв'язку з відсутністю у трудовій книжці (гр.4) дати та номера документа, згідно якого було проведено звільнення з роботи позивача. ОСОБА_1 вважає дії пенсійного фонду протиправними та звернувся за захистом своїх конституційних прав до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 28.10.2017р. ОСОБА_1 призначено пенсію по віку згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Обчислення пенсії проводилось із врахуванням страхового стажу роботи 33 роки 8 місяців 28 днів та заробітної плати враховуючи індивідуальні відомості на застраховану особу (ОК-5) з 01.01.1998р. по 31.12.2016р. Середній заробіток для обчислення пенсії становить - 3586,72 грн. розмір пенсії на момент призначення склав 1630,16 грн. При призначенні пенсії не було враховано період стажу роботи на заводі "Стеатит" з 20.11.1978р. по 01.04.1982р. у зв'язку з відсутністю у трудовій книжці (гр.4) дати та номера документа, згідно якого було проведено звільнення з роботи та з непредставленням підтверджуючої довідки про стаж роботи за період з 1978р. по 1982р., а також довідки про заробітну плату для обчислення пенсії до липня 2000р.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд виходить з того, що соціальний захист гарантований кожному громадянину України Конституцією України (ст. 46) і не може бути ніким обмежений. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно ч.2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993р. затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. (далі - Порядок № 637).
Згідно п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Судом встановлено, що відповідно до запису у трудовій книжці позивача, 20.11.1978р. останній прийнятий на роботу на завод "Стеатит" та 01.04.1982р. звільнений за власним бажанням. При цьому, в пункті 4 трудової книжки позивача дати звільнення та дати та номера наказу не зазначено. Таким чином, вказане свідчить, про неточність відомостей, внесених в трудову книжку, і необхідність їх підтвердження іншими засобами.
Згідно пункту 17 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Згідно пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Як вбачається із листа Перечинського ОУПФ від 06.12.2017р. № 29/Г-99-01/06, з метою надання колишнім працівникам заводу "Стеатит" допомоги в підтвердженні трудового стажу спеціалісти Перечинського ОУПФ неодноразово зверталися в телефонному режимі та письмово (листи № 326 від 17.02.2016р., № 1929 від 29.06.2016р., № 2318 від 07.11.2016р.) до керівника ВАТ "Стеатит" та листом від 10.04.2017р. № 07/04, генеральний директор ОСОБА_2 повідомив про неможливість надання відповіді на запити стосовно надання довідок про заробітну плату та підтвердження стажу роботи працівників заводу в зв'язку з опечатуванням 23.02.2017р. Перечинським відділенням поліції приміщення ділового офісу в якому зберігаються архівні документи.
Крім того, із заявою про надання архівної довідки із зазначенням заробітної плати за період з 1978р. по 1982р., 23.11.2017р. ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "Перечинський "Стеатит" та 17.04.2018р. до архівного сектору Перечинської РДА та державного архіву Закарпатської області.
23.04.2018р. завідувачем архівного сектору Перечинської РДА повідомлено ОСОБА_1 про те, що документи з особового складу (з кадрових питань) заводу "Стеатит" на зберігання в архівний сектор не прийняті.
Проаналізувавши наведене, вбачається, що неможливість одержання доказів на підтвердження стажу роботи працівників є підставою для підтвердження вказаного періоду показаннями свідків, відтак, посилання позивача на необхідність надання уточнюючої довідки є необгрунтованими.
Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018, в якій суд касаційної інстанції вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
У зв'язку з цим, відповідачем допущено бездіяльність щодо не підтвердження трудового стажу позивача для призначення пенсії у встановленому законом порядку із порушенням принципу обгрунтованості, який вимагає урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Оцінюючи правомірність відмови відповідача у зарахуванні спірного стажу позивача, суд також звертає увагу на те, що уточнюючі довідки підприємств необхідні для підтвердження спеціального трудового стажу у тих випадках, коли в трудовій книжці, що є основним документом щодо стажу особи, відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах.
В той же час, ч. 2 ст. 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.
Відтак, з метою ефективного захисту інтересів позивача суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про зарахування періоду роботи з 20.11.1978р. по 01.04.1982р. до загального стажу з дотриманням вимог ч.2 ст.19 Конституції України з урахуванням висновків суду.
Також, не заслуговують на увагу посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, оскільки не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 на заводі "Стеатит" (з 20.11.1978р. по 01.04.1982р.) відбулося з вини органу Пенсійного фонду, на якого покладено обов'язок щодо такого зарахування, а тому право позивача на отримання пенсії з урахуванням спірного періоду роботи, є абсолютним, та не може бути обмежено будь-яким строком.
Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного суду від 15.02.2018р. у справі № 820/6514/17.
В той же час, що стосується позовних вимог про зобов'язання Перечинського ОУПФ зарахувати ОСОБА_1 спірний період роботи в страховий стаж при призначенні пенсії та провести перерахунок пенсії з врахуванням спірного стажу, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні таких вимог враховуючи наступне:
Варто зазначити, що суд не підміняє суб'єкт владних повноважень (не перебирає повноважень органу виконавчої влади) у визначенні дійсного загального або спеціального стажу позивача. Надання оцінки судом рішенню відповідача з приводу трудового стажу роботи з 20.11.1978р. по 01.04.1982р. до стажу роботи, є підставою, (у випадку підтвердження необхідного загального (страхового) стажу у встановленому законом порядку), для перегляду органом ПФУ заяви позивача про призначення пенсії.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо зобов'язання Перечинського ОУПФ зарахування спірного періоду та перерахунку пенсії з 28.10.2017р. є передчасними, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат, що складаються із суми сплаченого судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 352,40 грн.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 (Закарпатська область, м. Перечин, вул. Суворова, 39, код НОМЕР_1) до Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (Закарпатська область. м. Перечин, пл. Народна, 6, код 40384254) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати бездіяльність Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на заводі "Стеатит" з 20.11.1978р. по 01.04.1982р.
3. Зобов'язати Перечинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області повторно розглянути заву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком згідно ч. 1, 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду.
4. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
5. Стягнути з Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на користь ОСОБА_1 частину судових витрат у розмірі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок).
6. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя ОСОБА_3