справа №813/2155/18
09 липня 2018 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Крутько О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом, в якому позивач просить:
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області №8471/02.02-06 від 04.05.2018 року у призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до вислуги, яка становить 24 роки 04 місяців 17 днів;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 24 травня 2018 років;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надати звіт про виконання судового рішення у десятиденний строк з моменту набрання судовим рішення законної сили;
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі наказу ГУ МВС України у Львівській області №830 о/с його було звільнено з органів внутрішніх справ з посади заступника начальника Шевченківського районного відділу-начальника міліції громадської безпеки Шевченківського районного відділу ЛМУ ГУМВС згідно п.64 «г» (через скорочення штатів) у запас. Відповідно до Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції Закону України від 04.04.2006 року за №3591-ІV, він мав право на пенсію за вислугою років, так як станом на 06.11.2015 року вислуга років становить 19 років 00 місяців 23 дні, у пільговому обчисленні: 24 роки 04 місяців 17 днів.
Ухвалою суду від 29.05.2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
У поданому суду відзиві від 18.06.2018 року № 18956 відповідач проти позову заперечує повністю, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. По суті позовних вимог вказує, що відповідно до п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, звільненим у пунктах «б»-«д» статті 1-2 Закону, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше. Оскільки вислуга років позивача на день звільнення зі служби у календарному обчисленні складає 19 років 00 місяців 23 днів, було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. Крім того, вказує, що позивачем порушено вимоги законодавства про порядок подання документів щодо призначення пенсії, оскільки він звернувся безпосередньо до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років, а не через уповноважені структурні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивача - ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ МВС України у Львівській області №830 о/с було звільнено з органів внутрішніх справ з посади заступника начальника Шевченківського районного відділу-начальника міліції громадської безпеки Шевченківського районного відділу ЛМУ ГУМВС згідно п.64 «г» (через скорочення штатів) у запас.
26.04.2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України з заявою про переведення на інший вид пенсії за вислугою років.
Листом від 04.05.2018 року за №8471/02.02-06 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області позивачу відмовив у призначенні пенсії за вислугою років у зв'язку із відсутністю у нього необхідного розміру календарної вислуги років для призначення пенсії.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч.3 ст.2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з пунктом "а" частин 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
Стаття 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років при призначенні пенсії.
Суд зазначає, що в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 22 років та 6 місяців вислуги, обчисленої на пільгових умовах; вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 22 календарних років та 6 місяців, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.
Суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що до спірних правовідносин для призначення пенсії за вислугою років підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 р. № 393, згідно якої на думку позивача для призначення пенсії за вислугою років має зараховуватися пільговий стаж, оскільки згідно ч.3 ст.7 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Приписи п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 суперечать приписам п."а" ст.12 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII, тому застосуванню підлягає саме Закон, який має вищу юридичну силу.
Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 27.03.2018 року по справі № 295/6301/17 (адміністративне провадження № К/9901/2268/18).
Враховуючи приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарної вислуги років.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, про правомірність рішення відповідача про відмову ОСОБА_1 у призначенні пільгової пенсії за вислугою років, яке прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що, в свою чергу, вказує на відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за вислугою років.
Враховуючи наведене, у суду відсутні законні підстави для визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призначення пенсії за вислугу років та зобов'язання призначити пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Судові витрати згідно ст.139 КАС України стягненню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 19, 20, 139, 241-247, 250, 255-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Крутько О.В.