ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
14 травня 2018 року м. Київ № 826/7171/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Чудак О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
07 травня 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Національного агентства з питань запобігання корупції:
- визнання протиправним та скасування наказу голови Національного агентства з питань запобігання корупції «ОСОБА_1» від 28 листопада 2017 року №559-к/тр;
- поновлення на посаді головного спеціаліста Сектору запобігання та виявлення корупції в Національному агентстві з питань запобігання корупції;
- стягнення з Національного агентства з питань запобігання корупції середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає вона вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Разом з позовною заявою позивачем до суду подано клопотання про поновлення строку звернення до суду. З даного клопотання вбачається, що для захисту прав та інтересів ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги з юридичною фірмою, яка підготувала і подала до Печерського районного суду міста Києва позовну заяву до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі. Однак, ухвалою від 22 грудня 2017 року Печерським районним судом міста Києва позивачу відмовлено у відкритті провадження та роз'яснено право звернення до Окружного адміністративного міста Києва, оскільки спір стосується звільнення з публічної служби.
В обґрунтування пропуску строку звернення до суду позивач послався на те, що не отримував ухвали Печерського районного суду міста Києва від 22 грудня і про її наявність дізнався лише 02 травня 2018 року.
Водночас з копії вказаної ухвали вбачається, що вона набрала законної сили 09 січня 2018 року, з урахуванням чого можна зробити висновок, що дане судове рішення було отримано або позивачем або його уповноваженим представником в грудні 2017 року. Проте з позовною заявою до Окружного адміністративного суду мста Києва ОСОБА_1 звернувся лише 07 травня 2018 року.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Тобто, право особи на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів передбачено конкретно визначеним строком. Це, насамперед, викликано специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Дані строки обмежують час, протягом якого вказані правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного процесу та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних дій.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17.07.1997) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд з прав людини у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За практикою Європейського суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Водночас, як зазначив Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України") право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом також враховано, що процесуальні норми, якими встановлені скорочені строки звернення до суду, визнані конституційними за Рішенням Конституційного Суду №17-рп/2011 від 13.12.2011. При цьому, Конституційний Суд зазначив, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Тобто, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Частиною першою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що наведені позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення до суду підстави є неповажними, тому ОСОБА_1 необхідно надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших причин пропуску такого строку.
Згідно з частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 248 КАС України,
ухвалив:
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення вказаних у ній недоліків шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших причин пропуску такого строку.
Ухвала, відповідно до частини другої статті 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Чудак