Справа № 761/42431/17
Провадження № 2/761/1182/2018
02 липня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарях: Кривошия Н.В., Припутневич В.І.,
за участю позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: Каштелянської І.В.,
представника Міністерства юстиції України: Мельник А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національний академічний духовий оркестр України», треті особи - Міністерство юстиції України, Урядовий уповноважений з прав людини про стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення про поновлення на роботі,-
22 листопада 2017 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національний академічний духовий оркестр України» про стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення про поновлення на роботі.
Під час слухання справи як треті особи було залучено Міністерство юстиції України та урядового уповноваженого з прав людини.
В позовних вимогах з врахуванням заяви від 07.02.2018 року позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 27.04.2005 року по 17.11.2011 року в розмірі 22 922,01 грн. та за затримку виплати зазначеної суми за період з грудня 2011 року по грудень 2017 року стягнути з врахуванням інфляції загальну суму 510 491,40 грн.
Вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наказу відповідача від 27.07.2004 року №68-к позивача було звільнено за прогули на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 02.11.2004 року таке звільнення було визнано незаконним та зобов'язано поновити позивача на посаді з 27.07.2004 року, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1 968,00 грн.
На виконання зазначеного рішення було видано виконавчий лист та 04.11.2004 року відкрито виконавче провадження. Постанову про відкриття виконавчого провадження було направлено відповідачу для виконання. Позивач зазначає, що рішення суду не виконувалось. Станом на 26.04.2005 року рішення виконане не було і ця обставина встановлена рішенням суду від 26.04.2005 року у справі №2-3071/2005. Цим же рішенням стягнуто середній заробіток за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 3 677,70 грн. Вказане рішення набрало законної сили.
Як зазначає позивач, лише 28.12.2005 року у присутності державного виконавця директор відповідача ознайомив позивача з наказом від 03.02.2005 року №16-к про поновлення позивача на роботі, що виданий на виконання рішення від 02.11.2004 року.
Також позивач зазначає, що його фактично не було допущено до роботи та в цей же день - 28.12.2005 року було видано наказ №117-к про звільнення позивача за прогул з 03.11.2004 року по 28.12.2005 року.
Позивач оскаржував своє звільнення проте йому в цьому було відмовлено.
Як зазначено в позовній заяві, позивач, не погоджуючись з рішенням Апеляційного суду м.Києва від 09.11.2009 року та рішенням Верховного Суду України від 21.01.2010 року, звернувся до Європейського суду з прав людини в зв'язку з невиконанням рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 02.11.2004 року про поновлення на роботі.
Лише 17.11.2011 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі з 27.07.2004 року. Постанова державного виконавця не скасована.
У листі на адресу Європейського суду з прав людини, виконуючий обов'язки Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини зазначив, що Уряд України визнав, що держава несе відповідальність за виконання рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 02.11.2004 року про поновлення позивача на роботі з 02.11.2004 року (дата набрання рішенням законної сили у частині відновлення на посаді) до 09.11.2009 року (дата ухвалення рішення Апеляційного суду м.Києва).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2014 року у справі «Філатова та інші проти України» судом встановлено, що залишається невиконаним рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 02.11.2004 року та зобов'язав державу Україна виконати його упродовж трьох місяців. Водночас позивач зазначає, що вказане рішення не виконане до цього часу.
А тому, оскільки рішення суду в частині поновлення позивача на роботі не виконане, та закінчено виконавче провадження 17.11.2011 року, позивач вважає, що з відповідача на його користь має бути стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 27.04.2005 року по 17.11.2011 року в сумі 99 827,33 грн., а з врахуванням підвищеного посадового окладу в сумі 222 922,01 грн. а також на підставі ч.2 ст.625 ЦК України та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» з врахуванням індексу інфляції за період з грудня 2011 року по грудень 2017 року, що становить 510 491,40 грн.
В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні заявлені вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні на тій підставі що, на виконання виконавчого листа №2-9141/04 від 02.11.2004 року було видано наказ №16-к від 03.02.2005 року про поновлення позивача на роботі на посаді керівника художнього з 27.04.2004 року про що позивачу неодноразово повідомлялось. На неодноразові повідомлення про необхідність приступити до виконання посадових обов'язків, позивач ігнорував такі листи. 21.11.2005 року було складено акт про відмову позивача ознайомитись з наказом про поновлення на роботі. Лише 28.12.2005 року в присутності державного виконавця позивач був ознайомлений з наказом про поновлення його на роботі про що складено відповідний акт. В той же день був складений акт з приводу відмови позивача від дачі письмових пояснень з приводу його відсутності на роботі з 03.11.2004 року по 28.12.2005 року. Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 09.11.2009 року встановлено, що відповідачем рішення суду про поновлення позивача виконано в добровільному порядку, про що свідчить наказ №16-к від 03.02.2005 року.
Представник Міністерства юстиції України в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив на тій підставі, що рішенням апеляційної інстанції встановлено належне виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді.
Урядовий уповноважений з прав людини в судове засідання представника не направив.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Вислухавши позивача, представників відповідача та третьої особи, оцінивши в сукупності надані в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог за наступних підстав.
Стаття 236 КЗпП України визначає, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Затримка виконання власником рішення органу по розгляду трудових спорів про поновлення на роботі незаконно звільненого або незаконно переведеного працівника тягне обов'язок власника (мається на увазі підприємство, роботодавець) виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки.
Як встановлено в судовому засіданні, рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 02.11.2004 року задоволено позов ОСОБА_1 та визнано незаконним наказ №68-к від 27.07.2004 року, виданий ДП «Державний духовий оркестр України» про звільнення ОСОБА_1 за прогули за ст.40 п.4 КЗпП України та поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді керівника художнього ДП «Державний духовий оркестр України» з 27.07.2004 року, стягнуто з ДП «Державний духовий оркестр України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1 968,00 грн. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.
Пізніше рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 26.04.2005 року задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з ДП «Державний духовий оркестр України» на користь позивача середній заробіток за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 3 677,70 грн., моральну шкоду в розмірі 1 300,00 грн.
Рішенням суду встановлено, що рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 02.11.2004 року про поновлення позивача на роботі не виконане станом на момент ухвалення рішення (з 03.11.2004 року по 26.04.2005 року).
Наказом ДП «Державний академічний духовий оркестр України» №117-к від 28.12.2005 року звільнено ОСОБА_1 із займаної посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП України у зв'язку із вчиненням прогулу.
Також в наказі зазначено, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 3 листопада 2004 року по 28 грудня 2005 року, наказ №16-к від 03.02.2005 року про поновлення на роботі не виконав, до виконання трудових обов'язків не приступив, про причини своєї відсутності на роботі повідомити відмовився.
Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 09.11.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національний академічний духовий оркестр України», третя особа - ОСОБА_4 про визнання незаконним скасування наказів про звільнення та про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначення розміру окладу з якого необхідно нараховувати середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасовано рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 28.08.2009 року та ухвалено нове про відмову в задоволенні заявлених вимог.
Зазначеним рішенням суду встановлено, що на виконання рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 02.11.2004 року наказом відповідача №16-к від 03.02.2005 року позивача було поновлено на роботі на посаді Керівника художнього з 27.07.2004 року. Наказом №117-к від 28.12.2005 року позивача було звільнено з роботи за прогули.
Також суд прийшов до висновку, що рішення суду відповідачем виконано в добровільному порядку шляхом прийняття наказу №16-к від 03.02.2005 року про поновлення позивача на роботі. Суд вважав безпідставним посилання ОСОБА_1 на те, що рішення суду про його поновлення на роботі на теперішній час не виконано, оскільки виконавче провадження не закінчено, так як діюче законодавство, зокрема ст.77 Закону України «Про виконавче провадження» не пов'язує виконання рішення суду про поновлення на роботі із складанням акту державного виконавця. Той факт, що ОСОБА_1 було відомо про наказ №16-к від 03.02.2005 року підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 26.04.2005 року, матеріалами справи за скаргою відповідача на дії ДВС, постановами прокурора Печерського району м.Києва від 31.03.2005 року, від 01.09.2005 року і від 11.01.2006 року. Також судом встановлено, що під час слухання справи не встановлено фактів недопущення позивача до виконання своїх службових обов'язків шляхом створення перешкод з цього приводу.
Зазначене рішення Апеляційного суду залишено без змін. ОСОБА_1 ухвалою Верховного суду України від 20.01.2010 року відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Позивач при зверненні до суду посилався на постанову головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві Магди С.С. від 17.11.2011 року якою закінчено виконавче провадження №23066797 з примусового виконання виконавчого листа-дублікату №2-9141/04, виданого 02.11.2004 року Шевченківським районним судом м.Києва про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді керівника художнього ДП «Державний духовий оркестр України» з 27.07.2004 року.
Зокрема в постанові зазначено, що факт виконання боржником рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 02.11.2004 року та поновлення позивача на посаді з 27.07.2004 року чітко встановлено Апеляційним судом м.Києва в рішенні від 09.02.2009 року по справі №22-9489. Враховуючи викладене державний виконавець прийшов до висновку, що рішення фактично виконане.
ОСОБА_1 звертався до Європейського суду з прав людини щодо тривалого невиконання рішення суду про поновлення його на роботі. Уряд України у власній заяві, адресованій до Європейського суду з прав людини зазначив, що у цій справі держава несе відповідальність за виконання рішення, ухваленого на користь заявника, з 02.11.2004 року (дата набранням рішенням законної сили у частині поновлення на посаді) до 09.11.2009 року (дата ухвалення рішення Апеляційного суду м.Києва від 09.11.2009 року, яким було встановлено факт поновлення заявника на посаді на підставі наказу від 03.02.2005 року), тобто за період 5 років, оскільки впродовж зазначеного періоду заявник перебував у стані невизначеності щодо своїх цивільних прав.
У справі Європейського суду з прав людини «Філатов та інші проти України» було встановлено тривале виконання рішення суду про поновлення на роботі у справі ОСОБА_1 за рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 02.11.2004 року.
Водночас варто зауважити, що сам позивач в судовому засіданні під час розгляду справи зазначав, що йому було відомо в 2005 році про наказ про поновлення його на посаді, проте на його думку поновлення на посаді мало б бути проведено саме за участі державного виконавця, чого зроблено не було.
Отже, так як факт виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі встановлений рішенням суду, тому він у відповідності до положень ч.4 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню. Діючим законодавством не передбачено обов'язок роботодавця сплачувати середній заробіток в зв'язку з тим, що державний виконавець тривалий час не виносив постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа. А тому з врахуванням встановленого в судовому засіданні суд не вбачає підстав для задоволення заявлених вимог позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст..236 КЗпП України, ст.ст. 4, 77-81, 141, 263, 265, 352, 354, 430 ЦПК України, суд
вирішив:
Відмовити в позові ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національний академічний духовий оркестр України», треті особи - Міністерство юстиції України, Урядовий уповноважений з прав людини про стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення про поновлення на роботі в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 06 липня 2018 року
Суддя: Н.Г.Притула