Справа № 761/42165/17
Провадження № 2/761/1209/2018
29 червня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Припутневич В.І.,
за участю позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
відповідача: ОСОБА_3,
представника відповідача: ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цив ільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвиненко Ольга Миколаївна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
20 листопада 2017 року до суду надійшла зазначена позовна заява.
В позовних вимогах позивач просить: визнати поважними причини пропуску ним строку для прийняття спадщини та визначити додатковий строк терміном у два місяці для подачі заяви про прийняття спадщини яка відкрилась після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.02.1998 року ОСОБА_7, яка є тіткою позивача, склала заповіт на його користь.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.
Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвиненко О.М. було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, так як пропущено строк для прийняття спадщини.
Позивач зазначає, що він мав перешкоди у поданні заяви про прийняття спадщини та є підстави визнати такі причини поважними так як він не був членом сім'ї померлої, не проживав спільно з нею, повідомлення про смерть спадкодавця не друкувалось в регіональній пресі, нотаріусом не було зроблено жодної спроби своєчасно, протягом визначеного законом строку розшукати спадкоємця за заповітом. Про відкриття спадщини позивачу, як зазначає, стало відомо лише 29.03.2016 року від приватного нотаріуса, яка відкрила спадкову справу і в цей день він дізнався про смерть спадкодавця.
Також позивач зазначає, що саме через бездіяльність нотаріуса він пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини.
В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні заперечили проти задоволення позову на тій підставі, що позивач працював до 29.09.2016 року, щоденно приходив на роботу та отримував дохід, тому його обґрунтування що він мав об'єктивні труднощі у зверненні із заявою до нотаріуса не обгрунтовані. Зазначені позивачем обставини не є тими причинами, за яких суд може поновити строк на звернення із заявою про прийняття спадщини, а незнання про смерть спадкодавця не є поважною причиною для поновлення строку. Померла мати була інвалідом І групи та потребувала постійного стороннього догляду, була обмежена в самообслуговуванні, проте позивач знаючи про тяжку хворобу спадкодавця та, про існування заповіту, не цікавився її життям.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, представника не направила, до суду пояснення чи заперечення на заявлені вимоги не надійшли.
Третя особа - в судове засідання не з'явилась, просила слухати справу в її відсутність. В поясненнях зазначила, що вона як нотаріус може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі, проте їй не було відомо ні місце проживання, ні місце роботи позивача. Під час спілкування з іншими спадкоємцями за законом, які звернулись 28.03.2017 року для уточнення документів для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, їй стало відомо посаду позивача (проте в якому суді ніхто не знав).
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Вислухавши позивача, його представника, відповідача та її представника, свідків, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 17.02.1998 року ОСОБА_7 на випадок своєї смерті зробила розпорядження за яким належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_1. Заповіт було посвідчено Шапченко М.І. державним нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за №2-376.
Як пояснив позивач в судовому засіданні, він знав про заповіт так як тітка відразу після його складання передала йому.
З тексту заповіту вбачається, що крім прізвища імені та по-батькові, інших даних позивача не зазначено, як-то рік народження чи місце проживання, місце роботи.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Після смерті ОСОБА_7 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвиненко О.М. 16.10.2016 року була заведена спадкова справа за заявами доньок - ОСОБА_3 та ОСОБА_5.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвиненко О.М. листом від 29.03.2017 року повідомила ОСОБА_1 про те, що згідно із заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, який посвідчений Шістнадцятою київською державною нотаріальною конторою 17.02.1998 року він є спадкоємцем квартири АДРЕСА_1.
31.03.2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру.
Постановою від 31.03.2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвиненко О.М. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва на право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 на тій підставі, що ОСОБА_1 пропустив встановлений законодавством шестимісячний строк для прийняття спадщини.
На звернення ОСОБА_1 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвиненко О.М. листом від 13.11.2017 року повідомила, що вона у відповідності до чинного законодавства зобов'язана повідомити про відкриття спадщини тих спадкоємців місце проживання або роботи яких відоме, а також нотаріусу надано право, а не обов'язок зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення в пресі. Так як їй не було відомо ні місце проживання, ні місце роботи спадкоємця до 28.03.2017 року вона не здійснювала будь-яких дій. Під час спілкування зі спадкоємцями за законом, які звернулися 28.03.2017 року для уточнення документів для видачі свідоцтва про право спадщину за законом, нотаріусу стало відомо про те що спадкоємець працював чи працює суддею. Але ні адреси місця проживання, ні інформації в якому суді позивач працює ніхто не знав. Проаналізувавши отриману від спадкоємців за законом інформацію нотаріус зазначає, що вона через мережу інтернет знайшла місце роботи позивача проте за номерами телефонів ніхто не відповідав, потім знайшла декларацію про майновий стан судді з таким прізвищем, адреси проживання не зазначено, проте було зазначено доходи членів родини, а тому знайшла номер телефону доньки, яка є підприємцем. Зателефонувавши їй повідомила про необхідність ОСОБА_1 зв'язатися з нотаріусом. Після цього ОСОБА_1 з'явився до нотаріальної контори та написав заяву про прийняття спадщини.
Позивач та відповідач в судовому засіданні не заперечували що нотаріусом вірно відображені обставини за яких було повідомлено позивача про відкриття спадщини.
З медичної документації, яка надана до суду вбачається, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні в період до смерті спадкодавця.
Позивач в позовній заяві зазначив та пояснив в судовому засіданні, що протягом довгих років у нього з тіткою були хороші стосунки, позивач з дружиною дбав про неї, допоміг з ремонтом (засклив балкон, поставив нові двері, робив ремонт підлоги) та були частими гостями в неї. В останні роки життя спадкодавця через погіршення стану здоров'я він вже не міг стільки допомагати як раніше. Коли тітка теж хворіла і не могла постояти за себе і за родичів, її чоловік ОСОБА_9 почав відверті сварки і заявив, щоб позивач разом з дружиною до них додому не приходили. Рідні доньки спадкодавця також не приходили. Після цього за домовленістю з тіткою, вони лише зідзвонювались. А потім тітка перестала брати слухавку.
Також в судовому засіданні позивач пояснив, що він точно не пам'ятає коли востаннє спілкувався з тіткою, зазначив що це був 2012-2013 роки.
Позивач суду пояснив, що у 2013-2014 роках його стан здоров'я погіршився. Дружина потребувала стороннього догляду який позивач здійснював з листопада 2016 року по даний час.
Водночас суд не може взяти до уваги пояснення позивача, що у зв'язку із хворобою дружини він не міг подати заяву про прийняття спадщини, оскільки він не міг подати таку заяву саме з тих підстав, що не знав про смерть спадкодавця.
Суду не надано доказів, що дружина позивача потребувала постійного стороннього догляду.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що все що зазначено позивачем щодо відносин з тіткою є неправдою, оскільки в них не було гарних стосунків. Коли мати потрібно було виходити після інсульту позивач не цікавився станом здоров'я тітки. Також зазначила, що вона не спілкувалася з позивачем, їй не було відомо ні конкретне місце його роботи ні його номера телефонів.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомила, що дійсно вона з чоловіком допомагали померлій ОСОБА_7, а потім після сварки з чоловіком тітки, вони припинили їздити до них в гості, але спілкувались по телефону, через деякий спілкування взагалі припинилось. Вони дійсно не знали про смерть тітки так як їх ніхто не повідомив.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України, передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Статтею 1272 ЦК України визначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1222, ч.1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. (ч.ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Ураховуючи викладене, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1/ у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2/ ці обставини визнані судом поважними.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу та про смерть спадкодавця, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 04.11.2015 року (справа №6-1486цс15) та від 26 вересня 2012 року (справа № 6-85цс12).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, позивач не знав про смерть спадкодавця.
Крім того стаття 63 Закону України «Про нотаріат» визначає, що нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Водночас суд не може взяти до уваги посилання позивача, що внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків нотаріусом щодо розшуку спадкоємця він не міг вчасно подати заяву про прийняття спадщини, оскільки позивачу було відомо про існування заповіту, заповіт не має відомостей про місце роботи чи місце проживання спадкоємця за заповітом, а тому нотаріус не мала можливості здійснити розшук спадкоємця.
Отже, враховуючи встановлене в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що вказані позивачем причини не є поважними, і з врахуванням зазначеного, суд не вбачає підстав для надання додаткового строку для звернення із заявою про прийняття спадщини та задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1270, 1272 ЦК України, ст.ст.4, 77-81, 141, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд
Відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвиненко Ольга Миколаївна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 05 липня 2018 року
Суддя: Н.Г.Притула