Справа № 2-1447/18
760/27007/17
27 червня 2018 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді КІЗЮН Л.І.
при секретарі: Швидченко О.В.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,-
Позивач ОСОБА_4 05 грудня 2017 року звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, в якій просила усунути перешкоди у користуванні правом власності ОСОБА_4 шляхом вселення в квартиру АДРЕСА_1; та зобов'язати відповідача, ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_4 у користуванні правом власності шляхом передачі ключів від вхідних дверей в квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що їй 18 жовтня 2017 року за договором міни серії та номер: 2210, який був посвідчений приватним нотаріусом Горбуновою Л.В. Київського міського нотаріального округу м. Київ від громадянки ОСОБА_6 було передано у власність ? частки квартири АДРЕСА_1, про що були внесені відповідні відомості в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
? частина квартири АДРЕСА_1 належить в порядку спадкування ОСОБА_2.
Позивач вказує, що з моменту отримання права власності в зазначеній квартирі, а саме з 19 жовтня 2017 року та станом на момент звернення до суду, відповідач перешкоджає користуватися належній їй часткою квартири, не впускає в квартиру, забороняє в ній знаходитися та жити, ключі від вхідних дверей не дає.
Таким чином, оскільки відповідач перешкоджає їй користуватися її правом власності на належну частку квартири, тому вона змушена звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач та його представник заперечували проти заявлених позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, просили відмовити в задоволенні позову.
Відповідач в судовому засіданні пояснив, що перешкод у користуванні позивачу належній їй часткою квартири АДРЕСА_1 ніхто не чинить. До нього взагалі ніхто не звертався ніяким чином з приводу користування зазначеною квартирою. Про дані обставини він дізнався з позовної заяви. Крім того, представник відповідача в судовому засіданні вказав на те, що йому взагалі не відомо чи зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1, з приводу якого існує спір.
Вислухавши пояснення представника позивача, пояснення відповідача та його представника, врахувавши їх доводи та вивчивши надані письмові докази у сукупності, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що позивачу, ОСОБА_4 належить на праві власності ? частки квартири АДРЕСА_1, згідно договору міни від 18 жовтня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л.В. та зареєстровано в реєстрі за № 2210 /а.с.а.с. 9-10/. Зазначене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 100688763 від 18.10.2017 року /а.с. 11/.
Підставами звернення позивача до суду з даним позовом є порушення її права власності на майно, а саме створення перешкод відповідачем для вільного користування ним, яке вона просить захистити на підставі ст. 391 ЦК України.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦК України право спільної сумісної власності здійснюється за згодою співвласників.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За змістом ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Положеннями статті 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні та розпорядженні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем не підтверджено жодними доказами та з матеріалів справи не вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є власником ? частини квартири АДРЕСА_1 та взагалі має відношення до цієї квартири. Натомість в судовому засіданні відповідач пояснив, що до нього взагалі ніхто не звертався ніяким чином з приводу користування зазначеною квартирою. Про дані обставини він дізнався з позовної заяви. Будь-які перешкоди у користуванні зазначеною квартирою ним не чиняться.
З копії рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 березня 2010 року, наданої позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, не вбачається хто є власником та проживає в квартирі АДРЕСА_1 станом на день звернення до суду з позовом /а.с.а.с. 12-13/.
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували право власності відповідача на квартиру, щодо якої заявлено спір, позивачем суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Будь-яких клопотань про витребування доказів позивачем та її представником подано не було та не заявлялось в судовому засіданні.
Таким чином, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу у підтвердження чинення перешкод у користуванні належною їй часткою квартири з боку відповідача, не визначено в чому полягають перешкоди у разі їх наявності.
Суд наголошує на тому, що позивач на свій розсуд обрав спосіб захисту порушеного права та розпорядився своїми правами щодо предмету спору, і суд, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному ст. 13 ЦПК, розглядає дану справу лише в межах заявлених позивачем вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.
За результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, не доведено, що відповідачу ОСОБА_2 на праві власності належить частина квартири АДРЕСА_1 та взагалі, що відповідач має якесь відношення до зазначеної квартири, тому вимоги позивача про зобов'язання не чинити перешкод у користуванні правом власності шляхом вселення та передачі ключів від вхідних дверей, є безпідставними та необґрунтованими.
Виходячи з обставин справи та наданих сторонами доказів, суд вважає, що наявність правових підстав для усунення відповідачем перешкод у користуванні житловим приміщенням, позивачем не доведено, чим не виконано вимоги ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
На підставі вищевикладеного, у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 316, 317, 319, 321, 369, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 83, 84, 89, 247, 258, 263- 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
У позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_4, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1.
Відповідач: ОСОБА_2, АДРЕСА_1.
Суддя Л.І. Кізюн