27 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1382/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Макаренко Я.М.
суддів: Бартош Н.С. , Мінаєвої О.М.
за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 р., по справі № 820/1382/18, суддя І інстанції: Єгупенко В.В.
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України , ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії щодо обчислення, призначення соціальних виплат та допомоги,
ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (надалі по тексту відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі по тексту відповідач-2), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати п.14 протоколу № 119 від 17.11.2017 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 530) з урахуванням раніше виплаченої суми та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 06.04.2017) у Порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 та наказом Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014;
- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 06.04.2017) у Порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 та наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 року зазначений позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано п.14 протоколу № 119 від 17.11.2017 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 530) з урахуванням раніше виплаченої суми та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 06.04.2017) у Порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 та наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014.
Зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 06.04.2017) у Порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 та наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Відповідач-1, Міністерство оборони України, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-1 зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідачем вже прийнято рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги з урахуванням вимог підпункту б) пункту 1 ст. 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-XII в редакції Закону України від 04.07.2012 р. N 5040-VI, що діяла станом на 17.06.2015 року, тобто - на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зазначає, що судом правомірно було застосовано підпункт б) пункту 1 ст. 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-XII в редакції Закону України від 06.04.2017 р. № 2004-VIII.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно з військовим квитком серії НОМЕР_1 , позивач з 1977 року проходив службу у Збройних силах СРСР (а.с.30).
Згідно копії витягу з протоколу № 2311 від 19.06.2015 засідання Центральної військово- лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень контузій, травм, каліцтв Міноборони, у колишнього військовослужбовця поранення, закрита черепно-мозкова травма, контузія, травма хребта, захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с.15).
Довідкою МСЕК (серія 12 ААА № 104581 від 11.09.2015) підтверджується, що у зв'язку з пораненням, контузією і захворюванням, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, позивачу вперше з 08.09.2015 встановлена третя група інвалідності безстроково (а.с.14).
Відповідно до висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи №539/2015 від 04.06.2015 поранення та контузія ОСОБА_1 могли бути отримані в період бойових дії на території Демократичної республіки Афганістан у 1980 році (а.с.16-18).
Вищевказані обставини також встановлені постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 14.07.2017 по справі № 642/2596/17, якою визнано протиправним та скасовано п. 45 протоколу № 35 від 07.04.2017 Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум; визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядку “Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги…..”, затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013 року; зобов'язано Харківський обласний військовий Комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та Порядку, затвердженого Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги…” та Наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014; зобов'язано Міністерство оборони України розглянути та вирішити питання, щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, та Порядку “Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги…..” затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013 року; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до ст. 267 КАС України подати у 15-денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення; зобов'язано Міністерство оборони України відповідно до ст. 267 КАС України подати у 45-денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
Згідно витягу з протоколу №119 засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум від 17.11.2017, на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 14.07.2017 за справою № 642/2596/17 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 скасовано п.45 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.04.2017 № 35 в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності підполковнику у запасі ОСОБА_1 .
У зв'язку з цим комісія дійшла прийняла нове рішення про призначення допомоги підполковнику у запасі ОСОБА_1 , якого 03.07.1998 звільнено зі Збройних Сил Російської Федерації та 08.09.2015 під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності в сумі 206700,00 грн. (а.с.11).
Позивач не погодився із вказаним рішенням комісії Міністерства оборони України, посилаючись на те, що на момент його прийняття діяв Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (в редакції № 2004-VІІІ від 06.04.2017), підпунктом б пункту 1 статті 16-2 якого розмір одноразової грошової допомоги становить 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Міністерством оборони України не надано доказів правомірності свого рішення, які полягають у не дотриманні вимог ст. 19 Конституції України та Закону від 20.12.1991 №2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII від 06 квітня 2017 року), при прийнятті рішення про призначення одноразової грошової допомоги, та прийшов до висновку, що позивач має право призначення одноразової грошової допомоги згідно з пп. б) п.1 ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII від 06 квітня 2017 року).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Колегією суддів встановлено, що протокольним рішенням №119 Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 17.11.2017 р. підполковнику у запасі ОСОБА_1 призначено допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності в сумі 206700,00 грн.
Вказане протокольне рішення № 119 від від 17.11.2017 року було прийнято на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 14.07.2017 по справі №642/2596/17 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 року.
Так, постановою Ленінського районного суду від 14.07.2017 року визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядку “Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги…..”, затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013р.; зобов'язано Міністерство оборони України розглянути та вирішити питання, щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, та Порядку “Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги…..” затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013р.
Отже, зі змісту вищевказаного рішення випливає, що судом покладено обов'язок на відповідача розглянути і вирішити питання призначення та виплати допомоги позивачу у відповідності до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 р.
Щодо розміру одноразової грошової допомоги, що має бути призначена ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивачу встановлено третю групу інвалідності з 08.09.2015 року, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААА № 104581 від 11.09.2015 року.
За призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги із заявою та усіма належними додатками у зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії ОСОБА_1 звернувся до Харківського обласного військового комісаріату 18.10.2016 року.
Розмір одноразової грошової допомоги визначений статтею 16-2 Закону № 2011-ХІІ підпунктом "б" пункту першого якої (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу третьої групи інвалідності) було зазначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності третьої групи.
Однак, оскаржуване рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням IIІ групи інвалідності ( п. 14 протоколу № 119) у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб було прийнято Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум лише 17.11.2017 року.
Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей” від 06.04.2017 року №2004-VIII, який набрав чинності 07.05.2017 року, було внесено зміни до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, та текст підпункт "б" пункту першого статті 16-2 викладено в новій редакції, відповідно до якої одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Отже, на час призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги діяли вимоги підпункту б) пункту 1 ст. 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в редакції Закону № 2004-VІІІ від 06.04.2017, що передбачали розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення III групи інвалідності в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1- рп/99).
Разом з тим, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей” від 06.04.2017 року № 2004-VIII встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.
Таким чином, відповідач-1 при прийнятті протокольного рішення № 119 від 17.11.2017 р. про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги мав керуватися нормами, чинними на час прийняття рішення, а саме підпунктом б) пункту 1 ст. 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей” від 06.04.2017 року № 2004-VIII.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача гарантованого Законом № 2011-ХІІ права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала внаслідок захворювань, які пов'язані з пораненнями, одержаними ним при виконанні обов'язків строкової військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі, встановленому Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей” від 06.04.2017 року № 2004-VIII та протиправності протокольного рішення Міністерства оборони України № 119 від 17.11.2017 р.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 16-3 Закону № 2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
З цих підстав колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що для визначення розміру одноразової грошової допомоги необхідно застосувати підпункт "б" пункту першого статті 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в редакції Закону України від 04.07.2012 р. №5040-VI.
Щодо доводів апеляційної скарги, що відповідно до абз. 3 п.3 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 навіть за новою редакцією статті 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” відповідач має керуватись тими нормами законодавства, які діяли на момент встановлення позивачу інвалідності, колегія суддів зазначає наступне.
Виплата одноразової грошової допомоги на момент встановлення позивачу інвалідності була врегульована Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 затверджений (надалі - Порядок № 975).
Пунктом 2 Порядку № 975 встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007р. №1331;
- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно абз. 3 п. 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
З аналізу вищевказаних норм випливає, що пунктом 2 Порядку № 975 врегульовується питання виплати допомоги особам, які до набрання чинності цим Порядком мають право на отримання одноразової грошової допомоги. При цьому, право на отримання цієї допомоги визначається датою зазначеною у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Позивачу згідно довідки МСЕК серії 12 ААА № 104581 від 11.09.2015 року встановлено третю групу інвалідності з 08.09.2015 року. Порядок №975 набув чинності з 24.01.2014 р.
Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги позивач набув після набрання чинності Порядком № 975, а тому приписи пункту 2 вказаного Порядку на позивача не розповсюджуються.
При цьому, колегія суддів зазначає, що зміни щодо розміру виплати одноразової грошової допомоги були внесені до Порядку № 975 після прийняття оскаржуваного рішення відповідача-1 від 17.11.2017 р. №119, однак, на час прийняття даного рішення Законом №2004-VІІІ від 06.04.2017 вже було внесено зміни до підпунктом б) пункту 1 ст. 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, яким передбачено виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму у разі встановлення III групи інвалідності. Таким чином, на час прийняття рішення відповідач-1 мав керуватися приписами Закону, який мав вищу юридичну силу.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо покладення обов'язку на Міністерство оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 06.04.2017) у Порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 та наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п.1 ч.1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За таких обставин, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з приписами норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 р. по справі №820/1382/18 залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош О.М. Мінаєва
Повний текст постанови складено 04.07.2018.