Справа № 682/3299/17
Головуючий у 1-й інстанції: Мацюк Ю.І.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
05 липня 2018 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Граб Л.С.
секретар судового засідання: Черняк А.В.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Горобчишина Сергія Вікторовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницької митниці Державної фіскальної служби України на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2018 року (ухвалене в м. Славута) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Хмельницької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування постанови в справі про порушення митних правил №0173/40000/17 від 13 листопада 2017,
В листопаді 2017 року позивач звернувся до Славутського міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Хмельницької митниці Державної фіскальної служби України, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил №0173/40000/17 від 13 листопада 2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на незаконність винесення митним органом постанови у справі про порушення ним митних правил, оскільки вважає що в його діях відсутній умисел, що спрямований на ухилення від сплати митних платежів.
Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2018 року адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не вчинив жодних умисних дій щодо неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що є обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого статті 485 МК України, тобто відсутні ознаки суб'єктивної сторони правопорушення, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не було в повній мірі з'ясовано дійсних обставин справи та невірно застосовано норми матеріального права.
03 липня 2018 року до суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказував на безпідставність доводів апелянта та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі просив суд їх задовольнити.
Представник позивача щодо задоволення апеляційної скарги заперечував просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи. доводи апеляційної скарги та відзиву, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надавши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи неоспорені факти про те, що 30 жовтня 2017 року головним державним інспектором відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням Хмельницької митниці ДФС складено протокол про порушення ОСОБА_4 митних правил.
Вказаним протоколом встановлено порушення ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор» законодавства України з питань державної митної справи в частині правильності класифікації згідно УКТ ЗЕД товару «санітарно-технічні вироби, з фаянсу: арт. L33120000- MODO підвісний унітаз Rimfree…», визначення розміру ввізного мита та визначення бази оподаткування податком на додану вартість за митними деклараціями типу ІМ40ДЕ № 400040000/2016/004311 від 23 вересня 2016 року; № 400040000/2016/004993 від 28 жовтня 2016 року; № 400040000/2016/005297 від 15 листопада 2016 року; № 400040000/2016/005599 від 28 листопада 2016 року; № 400040000/2016/006207 від 23 грудня 2016 року; № 400040000/2017/000558 від 14 лютого 2017 року; № 400040000/2017/000591 від 16 лютого 2017 року; № 400040000/2017/000655 від 20 лютого 2017 року; № 400040000/2017/000779 від 28 лютого 2017 року; № UA 400040000/2017/000902 від 06 березня 2017 року.
13 листопада 2017 року першим заступником начальника Хмельницької митниці ДФС винесено постанову в справі про порушення митних правил за № 0173/40000/17, згідно якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 97173,42 гривень.
Підставою для винесення даної постанови стало те, що позивач, старший менеджер ЗЕД ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор», в період з 23 вересня з 2016 року по 06 березня 2017 року в ході здійснення декларування товарів за електронними митними деклараціями зазначив неправдиві відомості в частині матеріалу виготовлення товару «MODO підвісний унітаз Rimfree, арт. L33120000», необхідні для визначення його коду згідно УКТ ЗЕД, що призвело до зменшення розміру сплати митних платежів на загальну суму 32391,14 гривень, чим вчинив правопорушення передбачене ст.485 Митного кодексу України.
Не погоджуючись з рішенням митного органу позивач оскаржив його в судовому порядку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Статтею 485 МК України передбачено відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Таким чином, склад вказаного вище митного правопорушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу. Диспозиція цієї статті передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.
Наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.
В даному випадку конкретна мета, як обов'язкова ознака складу правопорушення - є намір особи неправомірно звільнитись від сплати митних платежів чи зменшити їх розмір.
За змістом положень ч.6 ст.69 МК України у разі порушень декларантом (заявником) правил класифікації товарів під час декларування, адміністративна відповідальність для нього настає виключно у разі встановлення факту подання вказаною особою недостовірних документів, надання ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття класифікаційного рішення.
Зазначена норма МК України узгоджується з положеннями ст. 485 цього ж Кодексу, якою визнається правопорушенням такі дії, які спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.
Статтею 489 МК України встановлено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України (ч.1 ст.495 МК України).
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Даючи правову оцінку доводам апелянта стосовно правомірності винесення оскаржуваної постанови, колегія суддів зазначає слідуюче.
Як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, за період з 23 вересня 2016 року по 06 березня 2017 року включно позивачем подавались митні декларації до митного поста «Славута» Хмельницької митниці ДФС.
Разом з тим, суд критично ставиться до доводів апелянта, що ОСОБА_4 при поданні митних декларацій за вищевказаний період було зазначено неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно УКТЗЕД, оскільки вказане спростовується матеріалами справи, а саме : копією листа ГеберітІнтернешинл АГ від 16 грудня 2015 року №16122015/ГA, згідно якого товари (санітарно-технічні вироби), які постачаються ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор» на підставі контракту № 16122015/UA від 16 грудня 2015 року, виготовлені із санфаянсу, рахунками фактури, згідно яких декларувався товар та ін.
В той же час, з матеріалів справи слідує, що відповідачем не доведено, що заявлення в митній декларації відомостей (щодо матеріалу виготовлення товару), було здійснено позивачем з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Також, відсутні докази, що дії позивача були направлені на умисне зменшення розміру митних платежів у формі прямого умислу.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.485 МК України відповідальність може настати у випадку заявлення в митній декларації неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, а не лише по факту невірного визначення цього коду.
Тобто, на переконання суду апеляційної інстанції сама лише помилка у визначенні коду за УКТЗЕД без зазначення неправдивих відомостей, необхідних для визначення цього коду, не може бути безумовним доказом вчинення правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.
Аналогічна позиція щодо кваліфікації дій за ст.485 МК України наведена також у листах Державної митної служби України від 31.03.2009 року №11/1.20/2838-ЕП, від 21.09.2011 року №20/4-11/06037-ЕП, в яких викладені наступні висновки: «часто митницями не враховується, що сам по собі факт зазначення у ВМД невірного коду товару за УКТЗЕТ і коригування розміру нарахованих митних платежів не може бути підставою для складання протоколу про порушення митних правил»; «висновок про виявлення факту порушення митних правил повинен робитися виключно за умови достатності даних, що вказують на наявність складу правопорушення, елементом якого є вина суб'єкта»; «обставинами, які свідчать про наявність чи відсутність вини правопорушника, є, крім іншого, ступінь складності і однозначності класифікації товару»; «у разі, коли після неодноразових митних оформлень товару із встановленим певним кодом за УКТЗЕД, під час чергового митного оформлення того ж самого товару, виноситься рішення про визначення іншого коду, питання про наявність вини в діях декларанта може розглядатись тільки в залежності від висновків службового розслідування щодо вини посадових осіб митного органу у невірній класифікації товару, допущеній у попередніх або новій ситуаціях».
Положення ч.6 ст. 69 МК України чітко передбачає, що штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.
Згідно ч.5 ст. 69 МК України передбаченого, що під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.
Відповідно до п.3 Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 650, контроль правильності класифікації товарів це перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.
Згідно з цим Порядком декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 МК України, а посадові особи митного поста здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Контроль правильності класифікації товарів здійснюється, зокрема, шляхом перевірки відповідності відомостей про товар та коду товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 МК України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що митні декларації № 400040000/2016/004311 від 23 вересня 2016 року; №400040000/2016/004993 від 28 жовтня 2016 року; №400040000/2016/005297 від 15 листопада 2016 року; №400040000/2016/005599 від 28 листопада 2016 року; №400040000/2016/006207 від 23 грудня 2016 року; №400040000/2017/000558 від 14 лютого 2017 року; №400040000/2017/000591 від 16 лютого 2017 року; №400040000/2017/000655 від 20 лютого 2017 року; №400040000/2017/000779 від 28 лютого 2017 року; №UA400040000/2017/000902 від 06 березня 2017 року були прийняті від декларанта та перевірені митним органом.
Аналізуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що приймаючи вищезазначені митні декларації, митний орган повинен був перевірити правильність заявленого коду товару і в разі виявлення неправильності цього коду відповідно до ч.3 ст. 69 МК України вимагати надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявленого коду товару, поданого до митного оформлення, а також зразки товару та/або техніко-технологічну документацію на нього, або ж згідно з ч.4 ст.69 МК України самостійно класифікувати товар.
Судова колегія також враховує, що на момент декларування, позивачем в інтересах ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор», товарів їх кількість та найменування такі відповідали зазначеним в поданих митному органу товаросупроводжувальним документам, законність наданих позивачем документів, які стали підставою для митного оформлення, не викликала у митниці жодних сумнівів, фактично встановлена автентичність наявного та заявленого товару. Вказане не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Будь яких належних доказів щодо наявності у позивача протиправної мети на вчинення дій щодо заявлення неправдивих відомостей та неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру митницею ДФС не надано.
Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не вчинив жодних умисних дій щодо неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що є обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого статті 485 МК України, тобто відсутні ознаки суб'єктивної сторони правопорушення, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
За правилами ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проаналізувавши доводи апелянта та наявні обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов до твердження, що вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням норм чинного законодавства.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Хмельницької митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 325 КАС України та згідно ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Граб Л.С.