04 липня 2018 р. Справа № 820/2515/18
Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.
за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 (суддя Бадюков Ю.В., 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-б-3 , повний текст складено 24.05.18) по справі № 820/2515/18
за позовом ОСОБА_1
до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області
про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі про тексту - відповідач, ВДВС), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лисакова Євгена Сергійовича у виконавчому провадженні № 51676954 від 31.01.2018 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 1127,42 долара США та 185,45 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 адміністративний позов задоволено.
Скасовано постанову державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лисакова Євгена Сергійовича у виконавчому провадженні № 51676954 від 31.01.2018 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 1127,42 долара США та 185,45 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу подано не було.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено , що постановою від 12.07.2016 року державним виконавцем Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лисаковим Євгеном Сергійовичем відкрито виконавче провадження № 51676954 з виконання виконавчого листа № 642/8730/15-ц, виданого 09.03.2016 року Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 11274, 23 дол. США та 1854, 56 грн. на користь ПАТ «ОТП Банк» (а.с. 53).
Вказаною постановою боржника було зобов'язано добровільно виконати рішення суду до 19.07.2016 року та попереджено, що у випадку невиконання рішення в наданий термін, будуть виконані дії по стягненню з нього виконавчого збору та витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій.
Вказана постанова разом із супровідним листом від 12.07.2016 р. за вих.. № 14085-6 державним виконавцем направлена на адресу ОСОБА_3, що підтверджується копіями списку № 4446 зведених поштових відправлень та реєстру відправлення рекомендованої кореспонденції.
31.01.2018 відповідачем в рамках ВП № 51676954 прийнято поставу про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 1127,42 долара США та 185,45 грн.
Позивач не погоджуючись із прийняттям постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано відповідних доказів про повідомлення ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження та відповідно про термін, встановлений боржнику для самостійного виконання у порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження", а тому постанова про стягнення з боржника виконавчого збору ВП№51676954 від 31.01.2018, яка прийнята, у зв'язку із невиконанням виконавчого листа у добровільному порядку у встановлений виконавцем строк, підлягає скасуванню, як незаконна.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У період до 05.10.2016 р. спірні правовідносини було врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV (надалі за текстом - «Закон № 606-XIV»), а після 05 жовтня 2016 р. вони регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 р. № 1404-VIII (надалі за текстом - «Закон № 1404-VIII»)
Відповідно до частини першої статті 25 Закону № 606-XIV, чинній на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Згідно із частиною 2 статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Відповідно до частини 5 цієї норми копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
За приписами ч. 5 ст. 25 Закону № 606-XIV, копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 606-XIV , у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Частиною 1 статті 31 Закону № 606-XIV встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Таким чином, державний виконавець зобов'язаний надіслати постанову про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. При цьому до отримання відомостей про одержання боржником копії постанови для захисту прав стягувача державний виконавець може вжити заходів щодо забезпечення виконання, передбачені частиною шостою статті 24 Закону (606-14).
Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, установленому статтею 32 Закону (606-14), та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
Однак, доказів надіслання ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення, відповідачем до суду надано не було.
Таким чином, ОСОБА_1 у зв'язку з необізнаністю про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.07.2016 не міг виконати її вимоги щодо добровільного погашення боргу.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону № 1404, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 18 частини третьої статті 18 Закону № 1404 встановлено право виконавця вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Частиною 4 цієї ж статті Закону встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Разом з тим, доказів направлення виконавцем до боржника вимоги щодо надання пояснень за фактом невиконання рішення суду, матеріали справи не містять.
Крім того, відповідно ч.1 ст.27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частина 2 статті 27 Закону визначає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Відповідно до ст.10 Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Іншими заходами примусового характеру, що передбачені цим Законом, у разі виконання рішення немайнового характеру можуть бути заходи, які передбачені статтями 64-67 Закону.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: фактичне виконання судового рішення; вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
При цьому направлення запитів до компетентних органів про наявність у боржника майна Законом не віднесено до заходів примусового виконання рішення.
За своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до виконання рішення.
Отже, враховуючи те, що державним виконавцем не вчинялось дій з примусового виконання рішення, а тому і стягнення з боржника виконавчого збору є неправомірним, оскільки у даному випадку виконавче провадження було закінчено державним виконавцем через заяву ПАТ «ОТП Банк» про виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань перед банком про що свідчить копія постанови про закінчення виконавчого провадження від 31.01.2018 р. ВП №51676954 (а.с. 75).
Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до суду колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони повністю ідентичні доводам відзиву на адміністративний позов, яким судом першої інстанції, з урахуванням матеріалів та обставин справи, було надано належну правову оцінку в ухвалі від 13.04.2018.
Доводи апеляційної скарги про те, що боржник був обізнаний про відкриття виконавчого провадження спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами та наявними в матеріалах справи доказами.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова від 31.01.2018 ВП № 51676954 про стягнення виконавчого збору є протиправною, оскільки державним виконавцем не вчинено всіх дій з перевірки отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження для добровільного виконання рішення або відмови від добровільного виконання з повідомленням причин невиконання, або без будь-якого повідомлення таких причин.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області залишити без задоволення
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 по справі № 820/2515/18 залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов