Справа № 822/566/18
Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
06 липня 2018 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Граб Л.С. Гонтарука В. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року (місце складання м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
у лютому 2018 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якому просив: визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, оформлену листом №Д-23345/0-13144/6-17 від 02.10.2017 щодо надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, посилаючись на підстави, які не передбачені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, оформлену листом №Д-23345/0-13144/6-17 від 2 жовтня 2017 року. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі заяви від 13 червня 2017 року.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи. Так, апелянт вказує на те, що у сформованому на момент звернення позивача Переліку земельних ділянок, які могли передаватися в межах норм безоплатної приватизації на території Хмельницької області, були відсутні земельні ділянки в межах Віньковецького району, а відтак місце розташування земельної ділянки, стосовно якої звернувся позивач, не відповідало вимогам ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України і земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 50,8 га щодо якої звертався позивач, включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права оренди на які пропонуються, до продажу на земельних торгах окремими лотами, наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02.10.2017 № 198. Крім того, апелянт наполягає на тому, що оскаржуване судове рішення в частинні зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства є втручанням в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.
05 липня 2018 року до суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження.
У визначений судом час для розгляду справи - 05 липня 2018 року виникли технічні проблеми, що унеможливили участь представника відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 205 КАС України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у зв'язку із виникненням технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи.
Враховуючи наявність заяви від представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження, а також те, що явка представника відповідача не визнавалася обов'язковою і в матеріалах справи достатньо доказів, на підставі яких її може бути вирішено, колегія суддів вважає, що розгляд справи слід здійснити в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2, виданого 13.08.2015 та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
13 червня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області.
Листом від 11 липня 2017 року №335/0-9385/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило його, що наказами Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області визначаються земельні ділянки, які можуть бути відведені учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції та відповідні атласи із зазначенням місця розташування таких земельних ділянок розміщуються на офіційному веб-сайті. Позивача також повідомлено, що формується перелік заяв учасників АТО в порядку черговості їх надходження та повідомлено про те, що про результати розгляду клопотання позивача буде поінформовано додатково.
28 серпня 2017 року позивач звернувся із клопотанням про належний розгляд його заяви від 13.06.2017.
Листом від 02 жовтня 2017 року №Д-23345/0-13144/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило позивача про те, що його заява від 13.06.2017 зареєстрована у системі електронного документообігу "Док Проф" Відділу у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 14.06.2017 за №335/0/223-17. Зазначена заява з додатками до неї опрацьована відповідачем у встановлений законом строк та по ній прийнято рішення по суті (лист від 11.07.2017 №335/0-9385/6-17). Зазначено, що наказами Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області визначаються земельні ділянки, які можуть бути відведені учасникам атитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції та відповідні атласи із зазначенням місця розташування таких земельних ділянок розміщуються на офіційному веб-сайті. Додатково повідомлено, що земельна ділянка, зазначена позивачем на викопіюванні з планово-картографічних матеріалів, включена до переліку земельних ділянок, що зарезервовані для відведення учасниками антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції. Вказано, що списки учасників антитерористичної операції по відповідній адміністративно-територіальній одиниці, що подали свої заяви до Головного управління, створено та постійно оновлюються. Позивача повідомлено, що надання йому земельної ділянки буде можливе тільки після включення останньої до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у поточному кварталі в межах норм безоплатної приватизації на території відповідного району.
Не погоджуючись з вказаною відмовою відповідача, позивач, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не вирішив питання за результатом звернення позивача згідно з вимогами ст. 118 ЗК України, оскільки чіткої відповіді на подану позивачем заяву, де конкретно ставилось питання про надання дозволу на відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства позивачу не надав і враховуючи, що відповідач не має повноважень діяти на власний розсуд при вирішенні заяви позивача, то з метою захисту прав позивача необхідно зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Суд апеляційної інстанції лише частково погоджується із позицією суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно з ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Положеннями п. 1 ст. 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 2 ст. 22 ЗК України).
При цьому, п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до ст. 33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянам у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.
За приписами ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Положеннями п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Системний аналіз вказаних положень законодавства дає підстави для висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Даючи правову оцінку доводам апелянта стосовно правомірності прийняття оскаржуваної відмови, суд апеляційної інстанції вказує на наступне.
Апелянт вказує на те, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, не відноситься до переліку земельних ділянок, які передбачаються для передачі громадянам в межах безоплатної приватизації в IІІ кварталі 2017 року і з метою реалізації свого права на земельні ділянку, останній мав можливість отримати земельну ділянку, яка була передбачена в цьому кварталі для передачі в межах безоплатної приватизації відповідно до наказу. Крім того, спірна земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права оренди на які пропонуються, до продажу на земельних торгах окремими лотами.
Так, відповідачем видано наказ від 20 червня 2017 року №137, яким затверджено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам України у ІІІ кварталі 2017 року", відповідно до якого планувалося передати у приватну власність земельні ділянки на території Ізяславського, Ярмолинецького, Славутського районах загальною площею 24,3715 га.
Таким чином, апелянт вказує на те, що місце розташування земельної ділянки на яку претендує позивач не відповідає вимогам ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Разом з чим, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Колегія суддів звертає увагу на те, що з оскаржуваної відповіді не вбачається, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обґрунтовує підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв'язку із невідповідністю земельної ділянки, на яку претендує позивач, вимогам ч. 7 ст. 118 ЗК України та наказу від 20 червня 2017 року №137, відповідно до якого не передбачено виділення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам України у Віньковецькому районі Хмельницької області.
Не вказано відповідачем в оскаржуваній відповіді від 02.10.2017 і про те, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 50,8 га щодо якої звертався позивач, включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права оренди на які пропонуються, до продажу на земельних торгах окремими лотами, наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02.10.2017 № 198. Між тим, на підтвердження вказаної обставини апелянтом не надано будь-яких доказів до матеріалів справи, хоча обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача, як суб'єкта владних повноважень.
Тобто, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, апелянт обґрунтовує правомірність винесення оскаржуваної відмови доказами, які не були покладенні в основу прийняття такого рішення та посилається на правові норми, які не були ним застосовані при прийнятті такого рішення.
Крім того, зі змісту оскаржуваної відповіді слідує, що відповідач фактично ухилився від розгляду заяви позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства по суті, обмежився виключно посиланням на неможливість надати на даний час земельну ділянку, з приводу якої звернувся позивача, до моменту формування остаточних списків учасників антитерорестичної операції по відповідній адміністративно-територіальній одиниці, що подали свої заяви до відповідача.
Враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що порушуючи ст. 3 Конституції України та визначені у ст. 4 Закону України "Про державну службу" принципи верховенства права (забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави), законності (обов'язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України) відповідач створив перешкоди позивачу на шляху реалізації права на отримання земельної ділянки у власність. Відтак, право позивача порушено і підлягає захисту.
Визначаючись з доводами апеляційної скарги про те, що зобов'язуючи надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, суд першої інстанції фактично втрутився у дискреційні повноваження відповідача, колегія суддів зважає на наступне.
У ч. 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними. Відтак, будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася за дозволом, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону та є протиправними.
В свою чергу, такі дії (у разі їх вчинення) не є законним способом поведінки органу, є проміжними відповідями на звернення, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися "відмовою у наданні дозволу" у розумінні ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у ч. 7 ст. 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.
Так, у ст. 118 ЗК України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.
Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521) (далі - Положення).
Нормами п. 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.
Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області, а відтак такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.
Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в у Хмельницькій області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що даний орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
Тобто, в даному випадку має місце протиправна бездіяльність і лист відповідача від 02 жовтня 2017 року №Д-23345/0-13144/6-17 у відповідь на клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га за змістом та формою не можуть вважатися "відмовою" у розумінні ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Враховуючи, що протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у ч. 7 ст. 118 ЗК України, у визначений законом строк, то належним способом захисту прав позивача є зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з урахуванням вимог п. 8 Положення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11 квітня 2018 року по справі №806/2208/17.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у разі неприйняття такого рішення у належній формі упродовж встановленого законом строку, тобто у разі протиправної бездіяльності відповідача, особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України).
Таким чином, колегія суддів зазначає, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. А відтак, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність.
Зазначений правовий висновок Верховний Суд висловлював у постанові від 31.01.2018 у справі № 814/741/16 та у постанові від 14.03.2018 у справі № 804/3703/16.
Закон не забороняє діяти позивачу так само і у разі прийняття відповідним органом у належній формі рішення про відмову у наданні дозволу з підстав, які останній вважає незаконними.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку щодо необхідності зобов'язати відповідача надати дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі заяви від 13 червня 2017 року, оскільки у разі не отримання відповіді, оформленої відповідно до п. 8 Положення, позивач набуває право звернутися за розробкою такого проекту у відповідності до абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта щодо втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, зважаючи на наступні обставини справи.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 № К/800/17306/16, № К/800/17393/16 від 29.09.2016, № К/800/13317/15 та від 17.12.2015 № К/800/32134/15).
В той же час, повноваження суб'єктів владних повноважень не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 у справі №К/31204/15).
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
В контексті розгляду даної справи, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано ст. 118 ЗК України.
Так, вичерпні умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом, а якщо такі умови відсутні, то орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що вказані вище повноваження відповідача не є дискреційними, а відтак доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими і належним способом захисту порушеного права позивача слугуватиме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків у даному судовому рішенні.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають встановленим обставинам по справі в частині обрання способу захисту порушеного права позивача, що частково підтверджує доводи апелянта стосовно порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо відмови у наданні ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, оформленої листом від 02.10.2017 року № Д-23345/0-13144/6-17.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 та вирішити питання про надання або про відмову у наданні дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за межами населених пунктів Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 06 липня 2018 року.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Граб Л.С. Гонтарук В. М.