з питань забезпечення позову
06 липня 2018 року м. Рівне №1740/1854/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши в письмовому провадженні клопотання позивача з питань забезпечення адміністративного позову по справі за позовом
Арбітражний керуючий ОСОБА_1
до Головного територіального управління юстиції у м.Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування наказу,
05.07.2018 до Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, за змістом позовних вимог якої позивач просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 30.05.2018 в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);
визнати незаконним та скасувати наказу Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015600, адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) від 03.07.2018 №2268/5 "Про припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) ОСОБА_1".
Одночасно з поданням позовної заяви позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, якою просить суд: вжити заходи забезпечення за адміністративним позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу №2268/5 від 03.07.2018; зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 03.07.2018 №2268/5 "Про припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) ОСОБА_1" до набрання законної сили рішенням суду у справі.
В заяві про забезпечення позову зазначено, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди арбітражному керуючому ОСОБА_1, її правам та інтересам до ухвалення рішення у справі, так як дія оскаржуваного наказу про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1, унеможливлює виконання нею обов'язків у справі про банкрутство 8 підприємств, а саме: кредитної спілки "Єдність", ТОВ "Новітні крохмальні технології", ПАТ "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод), Державного підприємства "Червоненський завод продтоварів", ТОВ "Медея", ВАТ "Здолбунівський завод продовольчих товарів", ПП "Профіт", ПП "Біна". Вказує, що на даних підприємствах арбітражний керуючий ОСОБА_1 виконує повноваження або ліквідатора або розпорядника майна. Вказує, що дія спірного наказу призведе до позбавлення арбітражного керуючого ОСОБА_1 права здійснювати повноваження ліквідатора у 6 справах про банкрутство та розпорядника майна боржника у 2 справах, а дія спірного наказу може бути підставою для заміни арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) під час вирішення відповідних клопотань та заяв у судових засіданнях, реалізації майна, погашення вимог кредиторів, затвердження звітів про роботу ліквідатора та припинення провадження у справах про банкрутство, що, в свою чергу, унеможливлює відновлення таких прав позивача на здійснення діяльності в межах тих ліквідаційних процедур та справ про банкрутство, в яких він приймає участь. За наведених обставин просить вжити заходів забезпечення за адміністративним позовом.
Згідно з ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, з урахуванням наведених позивачем (заявником) підстав для вжиття таких заходів, та доказів, наданих на підтвердження наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням такого.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 02.04.2013 отримала свідоцтво №248 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) без обмеження строку дії.
03.07.2018 Міністерством юстиції України видано наказ №2268/5 "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №248 від 02.04.2013, видане ОСОБА_1", на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 30.05.2018 №831 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №2343-XII від 14.05.1992 (далі - Закон №2343-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2343-XII арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону №2343-XII арбітражні керуючі є суб'єктами незалежної професійної діяльності, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника.
Частиною 1 статті 107 Закону №2343-XII передбачено, що державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення.
Відповідно до ст. 109 Закону №2343-XII дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є:
1) попередження;
2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Згідно з ч.1 ст.113 Закону №2343-XII державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Частиною 5 вказаної статті передбачено, що рішення державного органу з питань банкрутства про позбавлення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути оскаржено арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дію.
Разом з тим, вимога закону щодо чинності рішення державного органу з питань банкрутства про позбавлення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) права на здійснення діяльності не виключає можливості застосування (за наявності підстав) заходів забезпечення позову в разі оскарження такого рішення.
Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За приписами частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем (заявником) на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 як арбітражний керуючий виконувала обов'язки у справі про банкрутство восьми підприємств, а саме: Кредитної спілки "Єдність", Товариства з обмеженої відповідальності "Новітні крохмальні технології", Публічного акціонерного товариства "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод), Державного підприємства "Червоненський завод продтоварів", Товариства з обмеженою відповідальністю "Медея", Відкритого акціонерного товариства "Здолбунівський завод продовольчих товарів", Приватного підприємства "Профіт", Приватного підприємства "Біна".
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Тобто, в силу Закону №2343-XII наказ Міністерства юстиції України "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1" №2268/5 від 03.07.2018 може призвести до позбавлення позивача права здійснювати повноваження арбітражним керуючим у справах про банкрутство. Дія спірного наказу про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), може бути підставою для заміни ліквідатора (арбітражного керуючого, керуючого санацією) під час вирішення відповідних клопотань кредиторів у справах про банкрутство, що в свою чергу унеможливить відновлення таких прав позивача на здійснення діяльності в межах тих ліквідаційних процедур та справ про банкрутство, в яких він приймає участь.
Крім того, правомірність вчинення відповідачем оскаржених дій та рішень підлягає дослідженню лише під час судового розгляду справи, відтак, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу до ухвалення рішення у справі.
При цьому, суд зазначає, що обраний позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Керуючись статтями 150-157, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву позивача про забезпечення позову задовольнити.
Зупинити дію наказу Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622; 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1" №2268/5 від 03.07.2018 до набрання законної сили рішенням суду у справі №1740/1854/18.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повна ухвала складена 06 липня 2018 року
Суддя Дорошенко Н.О.