Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 липня 2018 р. Справа№805/3650/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
17 травня 2018 року шляхом надсилання поштою позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Позовні вимоги вмотивовані тим що, відповідачем протиправно прийнято рішення про відмову в переводі позивача на пенсію за віком відповідно до вимог пункту 17 статті 3, пункти 10, 12 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу». Посилаючись на статтю 19 Конституції України, пункти 10, 12 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», статтю 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», позивач просив:
- визнати протиправним та скасування рішення відповідача від 13 квітня 2018 року про відмову в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати відповідача перевести позивача на пенсію державного службовця за віком відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» з 06.04.2018.
Позивач зазначає, що стаж його державної служби, обчислений за правилами, встановленими "Порядком обчислення стажу державної служби", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, складає 20 років 10 місяців 27 днів, а тому він має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу". На думку позивача, відповідач протиправно відмовив йому в переведенні на пенсію державного службовця з посиланням на пункт 17 статті 3, пункти 10, 12 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015 №899-VIII "Про державну службу".
Відповідач відзив на адміністративний позов надав 26 червня 2018 року. Позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. ОСОБА_1 відмовлено в переведенні на пенсію державного службовця у зв'язку із відсутністю спецстажу для призначення пенсії: періоди роботи з 12.10.1992 по 24.03.1994 та з 01.02.1997 по 30.09.2013 посадовій особі в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
29 травня 2018 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
30 травня 2018 року від відповідача витребувані докази, які у визначений судом строк не подані.
Дослідивши письмові пояснення, викладені в заяві по суті справи, докази, надані позивачем, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_2.
06 квітня 2018 року ОСОБА_1 подала до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області заяву про перерахунок пенсії.
13 квітня 2018 року Костянтинівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято "Рішення про відмову в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", яким ОСОБА_1 відмовлено в переведенні на пенсію державного службовця у зв'язку із відсутністю спецстажу для призначення пенсії: періоди роботи з 12.10.1992 по 24.03.1994 та з 01.02.1997 по 30.09.2013 посадовій особі в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
В трудовій книжці НОМЕР_3, виданої на ім'я ОСОБА_1, містяться наступні записи:
- 12.10.1992 пo 01.11.1992 Економіст I категорії відділу оподаткування державних та спеціальних підприємств Державної податкової інспекції по м. Костянтинівка (Наказ від 12.10.1992 № 22-О),
- 02.11.1992 по 31.01.1994 Державний податковий інспектор відділу оподаткування державних та спільних підприємств Державної податкової інспекції по м. Костянтинівка (Наказ від 02.1 1.1992 № 28-О),
- 01.02.1994 по 01.01.1995 Старший державний податковий інспектор відділу аудиту юридичних осіб Державної податкової інспекції по м. Костянтинівка (Наказ від 27.02.1994 №10-О),
- 02.01.1995 пo 25.11.1996 Старший державний податковий інспектор відділу податкових розслідувань Державної податкової інспекції по м. Костянтинівка (Наказ від 02.01.1995 №1-О),
- 26.11.1996 по 02.01.1997 Головний державний податковий ревізор-інспектор відділу податкових розслідувань управління податкової поліції Державної податкової адміністрації в м. Костянтинівка (Наказ 26.11.1996 №1-О),
- 03.01.1997 по 30.09.1997 Головний державний податковий ревізор-інспектор відділу податкових розслідувань управління податкової поліції Костянтинівської державної податкової адміністрації (Наказ від 03.01.1997 №1-О),
- 01.10.1997 по 26.07.1998 Начальник відділу організації роботи податкових розслідувань Костянтинівського міжрегіонального управління податкової поліції Костянтинівської державної податкової адміністрації (Наказ від 25.09.1997 №307-О),
- 27.07.1998 по 21.12.1998 Начальник відділу місцевих податків і зборів Костянтинівської ОДПІ Донецької області (Наказ від 24.07.1998 №27-О)‚
- 22.12.1998 по 29.04.1999 В.о. начальника відділу ресурсних та неподаткових платежів, місцевих податків і зборів Костянтинівської ОДПІ Донецької області (Наказ від 22.12.1998 № 98-О),
- 30.04.1999 по 10.06.2002 Начальник відділу ресурсних та неподаткових платежів, місцевих податків і зборів Костянтинівської ОДПІ Донецької області (Наказ від 30.04.1999 № 28-О),
- 11.06.2002 по 03.11.2002 Начальник відділу місцевих, ресурсних (рентних) та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб Костянтинівської ОДПІ Донецької області (Наказ від 11.06.2002 №38-О),
- 04.11.2002 по 30.10.2003 Головний державний податковий ревізор-інспектор відділу документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності управління податкового аудиту та валютного контролю Костянтинівської ОДПІ Донецької області (Наказ 04.11.2002 № 84-О),
- 31.10.2003 по 31.12.2004 Головний державний податковий ревізор-інспектор відділу правового забезпечення Костянтинівської ОДПІ Донецької області (Наказ від 31.10.2003 № 49-О),
- 01.01.2005 по 08.08.2007 Головний державний податковий інспектор юридичного відділу Костянтинівської ОДПІ Донецької області (Наказ від 19.01.2005 №6-О),
- 09.08.2007 по 21.09.2008 Головний державний податковий інспектор відділу погашення прострочених податкових зобов'язань Костянтинівської ОДПІ Донецької області (Наказ від 09.08.2007 №68-О),
- 22.09.2008 по 01.11.2009 Головний державний податковий інспектор сектору апеляцій Костянтинівської ОДПІ Донецької області (Наказ від 22.09.2008 №51-О),
- 02.11.2009 по 03.2012 Начальник юридичного відділу Костянтинівської ОДПІ Донецької області (Наказ від 02.11.2009 № 66-О),
- 06.03.2012 по 24.06.2013 Начальник юридичного відділу Костянтинівської ОДПІ Донецької області Державної податкової служби (Наказ від 06.03.2012 № 6-О),
- 25.06.2013 по 09.09.2013 Начальник юридичного відділу Костянтинівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Донецькій області (Наказ від 25.06.2013 № 2-О).
Відповідно запису в трудовій книжці за №23 від 25.03.1994 позивач прийняла присягу державного службовця згідно Закону України «Про державну службу».
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно статті 92 Основного Закону України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
01 травня 2016 року набрав чинності Закон України від 10.12.2015 №899-VIII "Про державну службу" (далі - Новий Закон), який на час виникнення спірних правовідносин діяв в редакції Закону України № 2249-VIII від 19.12.2017.
Згідно пункту 10 "Перехідні та прикінцеві положення" Нового Закону державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунтком 12 "Перехідні та прикінцеві положення" Нового Закону встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Статтею 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Попередній Закон) визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому для жінок зазначений вік визначається статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та становить шістдесят років.
Тобто до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Новим Законом) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01 травня 2016 року, відповідно до статті 90 Нового Закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Попереднього Закону.
Так, відповідно до пункту 10 "Прикінцеві та перехідні положення" Нового Закону державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пункту 12 "Прикінцеві та перехідні положення" Нового Закону для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Попереднього Закону в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, прикінцевими та перехідними положеннями Нового Закону передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Попереднього Закону, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Попереднього Закону передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, Верховний Суд в рішенні від 04.04.2018 у справі №822/524/18 (№ Пз/9901/23/18) дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Попереднього Закону після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Попереднього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Нового Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Під час судового розгляду встановлено, що станом на 06 квітня 2018 року ОСОБА_1 не виповнилося 60 років.
Таким чином, ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Попереднього Закону на підставі пунктів 10, 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Нового Закону, оскільки на час звернення до відповідача з відповідною заявою не досягла шістдесятирічного віку.
Суд не приймає до уваги аргументи позивача та відповідача щодо стажу державного службовця позивача та правил його підрахунку, оскільки наявність або відсутність такого стажу без дотримання умови щодо віку позивача, не впливає на його право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Попереднього Закону на підставі пунктів 10, 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Нового Закону.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору, здійснені позивачем, відшкодуванню не підлягають (стаття 139 КАС України).
Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25,72-76, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 263, 291, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: 85113, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, б.25, код ЄДРПОУ 37544278) про визнання протиправним та скасування "Рішення про відмову в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 13 квітня 2018 року, зобов'язання перевести на пенсію державного службовця за віком відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» з 06.04.2018, відмовити повністю.
Повний текст рішення складений 02 липня 2018 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадлження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького окружного адмінісративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Циганенко А.І.