06 липня 2018 року Справа № 804/2854/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., одноособово розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
29.05.2018р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати незаконною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині нездійснення перерахунку ОСОБА_1 з 01.10.2017р. суми основної (державної) пенсії по інвалідності відповідно до пункту 91 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорно бильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 ли стопада 2011р. №1210, за встановленою формулою, виходячи з п'ятикратного розміру мі німальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протягом одного місяця з моменту набрання чинності рішенням суду нарахувати та ви плачувати ОСОБА_1 , інваліду першої категорії третьої групи за наслідками участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, безстроково, почи наючи з 01.10.2017р. основну (державну) пенсію по інвалідності відповідно до пункту 91 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської ката строфи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. №1210, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протягом трьох місяців з моменту набрання чинності рішенням суду виплатити ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої пенсії за період з 01.10.2017р. по дату фактичної виплати, з урахуванням втрати частини доходів у зв'язку із простро ченням строку їх виплати, з відрахуванням фактично сплаченої суми пенсії;
- допустити рішення суду до негайного виконання у межах виконання пункту 3 вимог цієї позовної заяви;
- здійснити судовий контроль за виконанням судового рішення в порядку, передбаченому ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що останній є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, у зв'язку з чим була заподіяна шкода його здоров'ю. За результатами медичного огляду МСЕК-4 Дніпропетровської області з 13.12.1992р. позивачу встановлено 3 групу інвалідності та втрату працездатності у розмірі 50% через захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. При цьому позивач вважає, що з 01.10.2017 року відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на перерахунок пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, у зв'язку з чим бездіяльність відповідача у перерахунку пенсії вважає протиправною.
Адміністративний позов, поданий позивачем, не відповідав вимогам ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ухвалою суду від 23 квітня 2018р. був залишений без руху з встановленням позивачу терміну для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
На виконання ухвали суду від 04.05.2018р. позивач виправив вказані недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року відкрито провадження у справі №804/2854/18 за вищезазначеним позовом та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Копія цієї ухвали отримана представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 15.05.2018р. У вказаній ухвалі відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
29.05.2018р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов.
В поданому відзиві відповідач зазначав, що пeрeрaxунoк пeнсії відпoвіднo дo ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» проводиться oсoбaм, які брaли учaсть у ліквідaції нaслідків Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи, іншиx ядeрниx aвaрій тa випрoбувaнь, у військoвиx нaвчaнняx із зaстoсувaнням ядeрнoї збрoї під чaс прoxoджeння дійснoї стрoкoвoї служби і внaслідoк цьoгo стaли oсoбaми з інвалідністю, тобто даний перерахунок передбачено тільки особам які стали інвалідами під час проходження дійсної строкової служби. Водночас позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової служби, в зв'язку з чим не набув права на отримання пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що позивач, як військовозобов'язаний за призовом під час військових зборів приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 рр. та громадянина, захворювання яких пов'язане з наслідками чорнобильської катастрофи серії А №005448 від 30.12.1992р.
За результатами медичного огляду МСЕК-4 Дніпропетровської області з 13.12.1992р. позивачу встановлено безстроково 3 групу інвалідності в результаті захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою серії ВТ-29 №029367 від 13.12.1992р. та випискою з акту освідчення в ВТЕК №1503005 від 13.12.1992р., відповідно до якої позивачу встановлено втрату працездатності у розмірі 50% за захворюванням, пов'язаним з робо тами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Крім того, відповідно до ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач визнаний інвалідом війни 3 групи та має право на пільги, що передбачені законодавством для інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 26.04.1999р. Встановлення позивачу статусу інваліда війни було пов'язане з тим, що його участь у ліквідації аварії на ЧАЕС здійснювалася у 1986 році під час проходження військових зборів, що підтверджується довідкою Ленінського військового комісаріату м. Дніпропетровська №624 від 14.12.1998р., відповідно до якої встановлено, що позивач з 05.05.1986р. по 17.05.1986р. був призваний на спеціальні збори в районі Чорнобильської АЕС при військовій частині №34102, має дозу опромінення 13 рентген. Також зазначений факт підтверджується записом у військовому квитку позивача № НОМЕР_2 .
При цьому, позивач, як пенсіонер, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 з 01.01.2006 року позивач отримує пенсію у розмірі фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраж дали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991р. та розмір пенсії позивача становить 3419,15грн.
08 березня 2018 року позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача, в якій просив нарахувати пенсію згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011р., на що отримав лист від 05.04.2018р. №П 5186-18, яким було відмовлено у нарахуванні пенсії.
У листі від 05.04.2018р. №П 5186-18 відповідачем, зокрема, зазначено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (зі змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ № 851 від 15.11.2017), за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Згідно матеріалів пенсійної справи, а саме: довідки №4/571, виданої Жовтневим районним військовим комісаріатом м. Дніпропетровськ від 25.07.1991р., дійсну строкову службу позивач проходив з 14.09.1962р. по 13.11.1965р. Враховуючи вищевикладене, право на перерахунок пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року № 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у позивача відсутнє.
Позивач, вважаючи бездіяльність позивача щодо перерахунку пенсії протиправною, звернувся з означеним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на Пенсійний фонд покладено керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що визначає основи соціального захисту такої пільгової категорії осіб як учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, наведено визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме: учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Тобто, військовослужбовці та призвані на військові збори військовозобов'язані користувались всією повнотою соціально - економічних, політичних та особистих прав і свобод і несли усі обов'язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992, №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», що набрав чинності з 12.05.1992р.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
За правилами ч. 1 ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-XII, держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників ЗС України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 59 Зaкoну України «Прo статус і соціальний зaxист громадян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» (у редакції від 01.10.2017р.), військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону. Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210, до якого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017р. №851 були внесені зміни та доповнення.
Зокрема, Порядок доповнено п.91, згідно з яким за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П=Зс х Кзс х Кв/100%, де
П - розмір пенсії;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки;
Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії;
Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою: Кзс = Зп (мін) х 5 / Зс1 , де
Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;
Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.
Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.
У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
При цьому згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017р. №851 Кабінет Міністрів України Пенсійний фонд України зобов'язаний забезпечити проведення перерахунків пенсій, призначених особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, за матеріалами пенсійних справ.
Із матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що захворювання позивача, які стали причиною присвоєння статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, пов'язані з виконанням ним обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою серії ВТ-29 №029367 від 13.12.1992р. та випискою з акту освідчення в ВТЕК №1503005 від 13.12.1992р.
Суд при вирішенні справи по суті враховує також висновки Верховного Суду України за подібних за своєю суттю правовідносин, викладені в постанові від 01.03.2016р. у справі №21-1887а15, згідно з якими громадяни з числа військовозобов'язаних в період проходження військових зборів вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні з іншими військовослужбовцями.
На підставі викладеного суд зазначає, що військовослужбовці та призвані на військові збори військовозобов'язані мають користуватись всією повнотою соціально - економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян в рівній мірі, в зв'язку з чим, позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи».
Отже, враховуючи, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як військовозобов'язаний за призовом під час військових зборів, у зв'язку із чим здобув інвалідність 3 групи першої категорії, що пов'язана з ліквідацією аварії на ЧАЕС, із втратою працездатності 50%, останній має право на перерахунок пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати за формулою, визначеною п.91 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорно бильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 ли стопада 2011р. №1210.
З врахуванням набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 15.11.2017р. №851 - з дня опублікування та застосування її положень з 01.10.2017р., суд визнає право позивача на перерахунок пенсії з 01.10.2017р.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Частиною 4 статті 45 вказаного вище Закону визначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Таким чином, право на перерахунок та виплату пенсії реалізується особою на підставі власного волевиявлення шляхом подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви.
Так, за нарахуванням та виплатою пенсії позивач звернувся з заявою від 08.03.2018р., а отже позивач має право на перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2018р.
Щодо заявленої позовної вимоги про нарахування компенсації втрати частини доходу, суд зазначає про таке.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.
Згідно з ст.6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
При цьому, суд зазначає, що Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України в постанові від 11.07.2017р. за результатами розгляду справи №21-2003а16.
З урахуванням зазначеного, позовна вимога про нарахування компенсації втрати частини доходу підлягає задоволенню.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2018р. перерахунок ОСОБА_1 пенсії з інвалідності відповідно до ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» та п.91 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорно бильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 ли стопада 2011р. №1210, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та виплати нараховану суму пенсії, а також грошову компенсацію відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
При цьому суд відмовляє у задоволені позовної вимоги щодо визнання незаконною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині нездійснення перерахунку ОСОБА_1 з 01.10.2017р. суми основної (державної) пенсії по інвалідності відповідно до пункту 91 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорно бильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 ли стопада 2011р. №1210, за встановленою формулою, виходячи з п'ятикратного розміру мі німальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, оскільки рішенням від 05.04.2018р. №П 5186-18, позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, а отже відповідач в даному випадку прийняв рішення суб'єкта владних повноважень, яке має юридичне значення для позивача, що в свою чергу виключає бездіяльність органу Пенсійного фонду.
Однак суд звертає увагу, що рішення відповідача №П5186-18 від 05.04.2018 про відмову в перерахунку пенсії позивачу не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Щодо позовної вимоги про допущення рішення суду у межах виконання пункту 3 вимог позовної заяви до негайного виконання, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Як слідує з матеріалів справи, позивач отримує пенсію, проте в неналежному розмірі. Таким чином, спір у даній справі стосується саме перерахунку пенсії, а не її присудження, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги щодо негайного виконання рішення суду.
Також задоволенню не підлягає позовна вимога щодо здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку передбаченому ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
При цьому, суд звертає увагу на той факт, що позивач заявляючи позовну вимогу про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку, передбаченому ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, жодним чином не обґрунтував її.
Водночас, у даному випадку суд не знаходить підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень, адже у суду не має достатніх підстав вважати, що відповідач буде перешкоджати його виконанню або ухилятися від цього після набрання рішенням законної сили. Доказів зворотного позивачем не надано.
Відтак суд не знаходить належних підстав для задоволення цієї вимоги позивача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до приписів статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст.ст. 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , окпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Наб. Перемоги, 26, Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2018р. перерахунок ОСОБА_1 пенсії з інвалідності відповідно до ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» та п.91 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорно бильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 ли стопада 2011р. №1210, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та виплати нараховану суму пенсії, а також грошову компенсацію відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
У задоволені іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Копію рішення суду направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 06 липня 2018р.
Суддя О.М. Неклеса