05 червня 2018 року Справа № 804/2058/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України в особі командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 ОСОБА_3 , Військової частини польова пошта НОМЕР_1 , Командира Військової частини польова пошта НОМЕР_1 ОСОБА_3 про визнання контрактів протиправними, визнання протиправними та скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України в особі командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 ОСОБА_3 , Військової частини польової пошти НОМЕР_1 , Командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 ОСОБА_3 , в якому з урахуванням уточнень просили:
визнати недійсними та нечинним з дня укладення: Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 04.11.2015 року укладеного між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 ОСОБА_3 ; Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 28.07.2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 ОСОБА_4 ;
Визнати незаконним та скасувати: Наказ командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 № 142-К від 04.11.2015 р. в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Збройних Сил України та призначення його на відповідну посаду; Наказ командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 № 101-К від 28.07.2015 року в частині зарахування ОСОБА_2 до списків особового складу Збройних Сил України та призначення його на відповідну посаду.
Зобов'язати Міністерство оборони України в особі командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 ОСОБА_3 , командування Військової частини польова пошта НОМЕР_1 та командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 ОСОБА_3 звільнити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від подальшого проходження військової служби в запас.
В обґрунтування позовних вимог позивачі посилалися на те, що у липні 2015 року ОСОБА_2 та в листопаді 2015 року ОСОБА_1 , виявили бажання вступити добровольцями на військову службу до лав Збройних сил України задля захисту Батьківщини. На підставі наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 № 142-К від 04.11.2015 р. та наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 № 101-К від 28.07.2015 р. позивачі були зарахований на службу до Збройних сил України з присвоєнням військового звання «солдат». З моменту вступу на службу, військові квитки у Позивачів вилучило командування ВЧ. У березні 2016 року позивачі виявили бажанням поступити на навчання до вищих навчальних закладів та припинити військову службу, про що повідомили командуванню ВЧ НОМЕР_1 . В усній розмові їм було повідомлено про те, що вони не можуть бути звільнені зі служби у зв'язку з тим, що вони уклали контракти про проходження військової служби на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. У зв'язку з тим, що на думку командування, наразі в Україні триває особливий період, звільнення їх з військової служби є неможливим. Бажаючи отримати офіційну відповідь, Позивачі в березні та квітні 2016 р. двічі подали рапорти про звільнення їх з військової служби, однак відповіді так і не дочекалися. Після розмови з командуванням Позивачам видали копії контрактів від 28.07.2015року та від 04.11.2015 року, однак вказані контракти про проходження служби не підписували. А відтак накази командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 № 101-К від 28.07.2015 р. та № 142-К від 04.11.2015 р. в частині зарахування Позивачів до списків особового складу Збройних Сил України та призначення їх на відповідну посаду є незаконними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року справу прийнято до провадження судді Коренева А.О. та призначено до розгляду за правилами загального провадження у підготовче засідання на 12 квітня 2018 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року закрито підготовче засідання та призначено до розгляду по суті на 05 червня 2018 року.
Представник позивача надав до суду заяву в якій просив позов задовольнити в повному обсязі та справу розглянути в порядку письмового провадження.
Представник відповідача - Міністерство оборони України, заперечував проти задоволення позову та не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача - Військова частина НОМЕР_2 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлялись належним чином. В запереченнях на позов зазначили, що позивачі вступали на військову службу під час особливого періоду для них відповідно до Закону ч.8 ст. 26 зазначений вичерпний перелік обставин за якими військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії особливого періоду. При їхньому зверненні до командування військової частини пп НОМЕР_1 про припинення військової служби (тобто розірвання контракту) у зв'язку з бажанням вступити до ВНЗ Позивачам було відмовлено на законних підставах. Контракти з громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були укладені у відповідності до вимог діючого законодавства та на строки передбаченні ч.3 ст.23 Закону, а саме - строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. Просили у задоволенні позовних відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що на підставі Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 04.11.2015 року та наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 № 142-К від 04.11.2015 року ОСОБА_1 був зарахований на службу до Збройних сил України з присвоєнням військового звання «солдат», що підтверджується військовим квитком НОМЕР_3 (том. 1 а.с. 13-14, 17, 87).
На підставі контракту Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 28 липня 2015 року та наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 № 101-К від 28.07.2015 року ОСОБА_2 був зарахований на службу до Збройних сил України з присвоєнням військового звання «солдат», що підтверджується військовим квитком НОМЕР_4 (том. 1 а.с. 15-16,19,86 ).
У березні 2016 року позивачі виявили бажання припинити військову службу у зв'язку з чим звернулися до командування ВЧ НОМЕР_5 , однак позивачам було відмовлено з посиланням на дію Контрактів.
Так, відповідно до абз. 2, 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, та Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. А особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з абз. 4 ч. 4 ст. 4 цього Закону одним із видів військової служби є військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу.
Порядок та умови укладання контракту, прийняття на військову службу за контрактом та її проходження регулюються, зокрема, «Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 та «Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженою наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року № 170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за № 438/16454.
Абзацом 1 п. 15 вказаного Положення встановлено, що з громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладаються: контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - контракт про проходження військової служби) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.
Відповідно до пп. 2 п. 16 цього Положення право на укладення від імені Міністерства оборони України контракту про проходження військової служби надається: посадовій особі, яка має право видавати накази по особовому складу та до повноважень якої належить призначення на відповідні посади, - з особами, що призначені або призначаються на посади, за якими штатом (штатним розписом) передбачено військове звання від рядового складу до старшого офіцерського.
Згідно з абз. 7 п. 18 цього Положення контракт про проходження військової служби укладається: з військовослужбовцями, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану, - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
А відповідно до п. 26 даного Положення контракт укладається у двох примірниках, підписується сторонами контракту. Підпис посадової особи скріплюється відповідною гербовою печаткою. Один примірник контракту зберігається в особовій справі військовослужбовця, другий - у військовослужбовця. Контракт про проходження військової служби є підставою для видання відповідного наказу по особовому складу про зарахування особи до списків особового складу Збройних Сил України та призначення її на відповідну посаду чи продовження військової служби.
Враховуючи зміст наведених вище норм законодавства, суд вважає, що для надання контракту про проходження військової служби юридичної сили обов'язковою умовою є його підписання сторонами, а саме державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України (уповноваженою на те посадовою особою) та громадянином України, який бажає вступити на військову службу за контрактом, і всі взаємні права та обов'язки між учасниками вказаних правовідносин виникають лише після підписання відповідного контракту.
В ході розгляду адміністративної справи на підставі ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року була проведена почеркознавча експертиза (том. 1 а.с. 243-244).
Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи № 6171-17 від 20.02.2018 року встановлено наступне: Підпис від імені ОСОБА_2 на третій сторінці Контракту про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ складеного 28.07.2015 р. в графі «(особистий підпис, прізвище та ініціали громадянина України - військовослужбовця)» перед написом « ОСОБА_7 » виконаний не самим ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням його справжньому підпису.
- Підпис від імені ОСОБА_1 на третій сторінці Контракту про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ складеного 04.11.2015 р. в графі «(особистий підпис, прізвище та ініціали громадянина України - військовослужбовця)» перед написом « ОСОБА_8 » виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його справжньому підпису (том. 2 а.с. 5-17).
Тобто, із вказаного висновку вбачається, що особисті підпис позивачів на укладених контрактах відсутні, що дає суду підстави вважати, що позивачами контракти не підписувались.
Отже, фактично відсутня об'єктивна сторона щодо укладання даного контракту, та відповідно виникнення прав та обов'язків у сторін.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 638 Цивільного кодексу України, де вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору та укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною.
Відповідно до частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами у ході розгляду справи належними і допустимими доказами не доведено того факту, що саме ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 особисто підписали спірні контракти.
Суд вважає, що в даному випадку контракти укладено із порушенням вимог статей 2,4 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", пунктів 15,16,18,26 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, а тому він підлягає визнанню нечинним, а позов в цій частині до задоволення.
При вирішенні спірних правовідносин в даній справі суд дав правову оцінку законності укладення даного контракту між позивачами та Міністерством оборони України.
Разом з тим, з пояснень представників відповідачів вбачається, що на момент підписання примірнику контракту, їм не було відомо, що ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 вказані контракти особисто не підписували, а інші матеріали особової справи позивачів (заява щодо прийняття позивачів на військову службу за контрактом, проходження медичного огляду для військової служби за контрактом тощо) свідчили про бажання позивачів проходити військову службу за контрактом, а тому позовні вимоги в іншій частині визнання незаконними та скасування наказів та зобов'язання звільнити позивачів від подальшого проходження військової служби в запас задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241-247 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Міністерства оборони України в особі командира військової частини польової пошти НОМЕР_1 ОСОБА_3 , Військової частини польова пошта НОМЕР_1 , Командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 ОСОБА_3 про визнання контрактів недійсними та нечинним, скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати нечинним Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України укладеного між Міністерством оборони України та ОСОБА_1 від 04 листопада 2015 року.
Визнати нечинним Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України укладеного між Міністерством оборони України та ОСОБА_2 від 28 липня 2015 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев