Справа №265/5792/18
Провадження №2-о/265/776/18
06 липня 2018 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Щербіна А. В., за участю секретаря судового засідання - Монтач А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 про встановлення факту смерті особи у певний час, заінтересована особа - Лівобережний районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, -
ОСОБА_1, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті особи, зазначивши, що ОСОБА_2 є онукою померлої ОСОБА_3, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 померла в м. Новоазовськ Новоазовського району Донецької області. На звернення ОСОБА_2 до лікувального закладу була видана довідка про причину смерті № 14 від 13 січня 2018 року, на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Згідно довідки про причину смерті № 14 від 13 січня 2018 року причина смерті ОСОБА_3 зазначена: атеросклеротичний кардіосклероз, артеріальна гіпертензія. Оскільки м. Новоазовськ Новоазовського району Донецької області є територією, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, ОСОБА_2 не отримала свідоцтво про смерть бабусі. Просила встановити факт смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, місце смерті: м. Новоазовськ Новоазовського району Донецької області, причина смерті: атеросклеротичний кардіосклероз, артеріальна гіпертензія.
У судове засідання заявник, не з'явилася, надавши суду заяву з проханням повністю задовольнити заявлені вимоги та розглянути справу в її відсутність.
Заінтересована особа - представник Лівобережного районного у м.Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області надав заяву, в котрій просить розглянути справу у відсутності представника відділу, прийняти рішення на розсуд суду.
Суд, дослідивши докази по справі, вважає заяву такою, що підлягає задоволенню за наступних підстав.
У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
ОСОБА_2 є онукою ОСОБА_3, що підтверджується наданими документами, з якого вбачається родинний зв'язок між ними.
Відповідно до довідки про причину смерті № 14 від 13 січня 2018 року виданої на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у м. Новоазовськ Новоазовського району Донецької області, причина смерті: атеросклеротичний кардіосклероз, артеріальна гіпертензія.
Відповідно до інформації Державної реєстраційної служби України, на виконання наказів Міністерства юстиції України від 25.11.2014 №246/7, 247/7 «Про переміщення органів та установ юстиції Луганської області» та «Про переміщення органів та установ юстиції Донецької області» відділи державної реєстрації актів цивільного стану Донецької та Луганської областей, що знаходилися на тимчасово неконтрольованій території, переміщено на контрольовану територію. У зв'язку з відсутністю можливості, під час переміщення не були вивезені бланки свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану цих відділів. Станом на 01.12.2014 року переміщені відділи державної реєстрації актів цивільного стану не приступили до виконання своїх повноважень. У зв'язку з цим, факт пред'явлення оформлених від їх імені після 01.12.2014 року документів про державну реєстрацію актів цивільного стану свідчитиме про видачу цих документів не територіальними органами Міністерства юстиції України, що забезпечують реалізацію повноважень Державної реєстраційної служби України.
Для встановлення смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті необхідні обставини, які свідчать про реєстрацію цієї події, а також про те, що заінтересована особа не має можливості відновити втрачені або знищені документи про це.
Як вбачається зі змісту Наказу міністерства юстиції України від 17.06.2014 року №953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції», доступ користувачів до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України, зокрема Державного реєстру актів цивільного стану громадян, на території Луганської області, тимчасово припинено, до закінчення антитерористичної операції на сході України. Тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходяться, зокрема, на території Донецької області.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Статтею 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Проте, стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
З огляду на наведене суд приймає до уваги довідку про причину смерті № 14 від 13 січня 2018 року, видану на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, відповідно до якого ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у м. Новоазовськ Новоазовського району Донецької області, причина смерті: атеросклеротичний кардіосклероз, артеріальна гіпертензія, та визнає її в даному випадку достатніми доказами на підтвердження факту смерті ОСОБА_3.
Відповідно до п. 1 Постанови ПВС України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Встановлення факту смерті ОСОБА_3 необхідно заявниці для отримання свідоцтва про смерть та оформлення спадкових прав на майно, яке залишилося після смерті бабусі.
У відповідності з ч. ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 про встановлення факту смерті, оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати заявником свідоцтво про смерть дідуся, виданого державним органом України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 258,315 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 про встановлення факту смерті особи у певний час, заінтересована особа - Лівобережний районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_3, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 року, м. Новоазовськ Донецької області, дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 76 років, місце смерті: м. Новоазовськ Новоазовського району Донецької області, причина смерті: атеросклеротичний кардіосклероз, артеріальна гіпертензія.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги, яка має бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції. протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні при розгляді справи мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення складено 06 липня 2018 року.
Суддя А.В. Щербіна