Справа № 200/1653/17
Провадження № 2/200/2056/17
"06" квітня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.
за участю секретаря: Санжаровської Я.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи Відкрите акціонерне товариство «Дніпровський машинобудівний завод», ОСОБА_2 про визнання рішення частково незаконним та визнання права на користування земельною ділянкою,-
02 лютого 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.
В обґрунтування позову, з урахуванням вимог уточненої позовної заяви, вказала, що рішенням Дніпропетровського облвиконкому № 15 від 20.10.1989 року земельна ділянка площею 35,9 га передана під індивідуальне будівництво житла за рахунок земель радгоспу ім. КПРС ПО «Дніпровський машинобудівний завод ім. Леніна». Сумісним рішенням Бабушкінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська та виконкому Ново-Олександрівської селищної ради народних депутатів № 431 від 26 квітня 1991 року вирішено передати виконкому Бабушкінської районної ради народних депутатів земельну ділянку площею 35,9 га, відведену ПО «Дніпровський машинобудівний завод ім. Леніна». Вказаним рішенням покладено функції замовника по будівництву жилого селища на вищевказаній території на ПО «Дніпровський машинобудівний завод ім. Леніна». Доручено ПО «Дніпровський машинобудівний завод ім. Леніна» виділити ділянки індивідуальним забудовникам при отриманні рішення виконкому із зазначенням номерів ділянок, будівництво комунальних мереж, під'їздних доріг і об'єктів соцкультпобуту виконати за рахунок коштів об'єднання. В 1993 році ПАТ ДМЗ отримав Державний акт Б № 097789, згідно якого ДМЗ має в постійному користуванні земельну ділянку в районі вулиць Татарська, Бутакова та ін. (раніше сел. ОСОБА_3) м. Дніпропетровська для будівництва та обслуговування житлових будинків працівниками підприємства. Рішенням ВАТ «Дніпровський машинобудівний завод» виділено ОСОБА_2 земельну ділянку № 71 площею 600 кв.м. в с. Дороге. Рішенням ВАТ «Дніпровський машинобудівний завод» № 18 від 04 квітня 2002 року виділено ОСОБА_2 1/2 частину земельної ділянки № 72 площею 300 кв.м., прилеглу до земельної ділянки № 71, об'єднавши їх в одну земельну ділянку площею 900 кв.м. для будівництва індивідуального жилого будинку. Вказаним рішенням ОСОБА_2 був зобов'язаний оформити у виконавчих органах необхідні документи на земельну ділянку, дозвіл на проведення будівельних робіт та по закінченні будівництва жилого будинку та благоустрою прилеглої до будинку території, пред'явити державній технічній комісії для введення його в експлуатацію. Однак ОСОБА_2 протягом трьох років не використав зазначену земельну ділянку для забудови, тому відповідно до вимог ст. 416 ЦК України втратив право користування земельною ділянкою. Оскільки ОСОБА_2 втратив право користування земельною ділянкою, то рішенням ПАТ «Дніпровський машинобудівний завод» № 123 від 13.10.2010 року земельна ділянка № 71 площею 900 кв.м. була виділена у користування ОСОБА_1. 15 червня 2012 року ПАТ «Дніпровський машинобудівний завод» направив на ім'я начальника головного АПУ міської ради лист, в якому повідомив про внесення змін до переліку громадян, яким підприємством було узгоджено виділення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, а саме, повідомив про зміну землекористувача земельної ділянки № 71 з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 Однак рішенням Дніпропетровської міської ради від 29.12.2014 року № 68/59 надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку по вул. Солом'янська, 71 орієнтовною площею 0,1000 га. Про наявність вказаного рішення позивачка дізналась лише після того, як 28.03.2016 року замовила та сплатила виконання топографо-геодезичних робіт за адресою м. Дніпропетровськ, с. Дороге, ділянка № 71 та звернулась 13.04.2016 року до Дніпропетровської міської ради про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою про відвід земельної ділянки. Рішенням Дніпропетровської міської ради № 119/15 від 20.10.2016 року надано позивачці дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) за адресою с. Дороге, земельна ділянка № 71 площею 0,1000 га. 06 грудня 2016 року позивачка звернулась до земельного комітету з проханням припинити процедуру виділення земельної ділянки ОСОБА_2 До цього часу конфлікт не вичерпано, в зв'язку з чим позивачка змушена звернутися з позовом до суду.
З урахуванням викладеного, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради сесії УІ скликання від 29.12.2014 року № 68/59 в частині надання ОСОБА_2 (згідно додатку № 1 до рішення) дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) по вул. Солом'янська, 71 орієнтовною площею 0,1000 га. Визнати за позивачкою право на користування земельною ділянкою № 71 площею 900 кв.м., виділеною згідно рішення ПАТ «Дніпровський машинобудівний завод» № 123 від 13.10.2010 року.
Ухвалою суду від 28 лютого 2017 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову. Заборонено Дніпровській міській раді та ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо вирішення питання про приватизацію земельної ділянки по вул. Солом'янська, 71 орієнтовною площею 0,1000 га.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2017 року ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2017 року про забезпечення позову залишено без змін.
Представник відповідача надав 06.02.2018 року до суду заяву, в якій вказав, що проти позову заперечує. Просив розглядати справу за участю Дніпровської міської ради.
Ухвалою суду від 06 лютого 2018 року визначено здійснювати судовий розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи Відкрите акціонерне товариство «Дніпровський машинобудівний завод», ОСОБА_2 про визнання рішення частково незаконним та визнання права на користування земельною ділянкою, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк до 15 лютого 2018 року для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач та треті особи не надали суду відзиву на позовну заяву, в зв'язку з чим суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено наступне.
Спільним рішенням Бабушкінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська та виконавчого комітету Ново-Олександрівської селищної ради народних депутатів № 431 від 26 квітня 1991 року вирішено передати виконкому Бабушкінської районної ради народних депутатів земельну ділянку площею 35,9 га, відведену ПО «Дніпровський машинобудівний завод ім. Леніна» рішенням Дніпропетровського облвиконкому № 15 від 20.10.1989 року, для індивідуального будівництва житла.
Пунктом 2 вказаного рішення покладено функції замовника по будівництву жилого селища на вищевказаній території на ПО «Дніпровський машинобудівний завод ім. Леніна».
Відповідно до п.п.7.2, 7.3 вказаного рішення зобов'язано забудовника ПО «Дніпровський машинобудівний завод ім. Леніна» будівництво житлових будинків розпочати не пізніше року з дня прийняття цього рішення. Закінчені будівництвом житлові будинки з господарськими будівлями на відведених ділянках дати в експлуатацію кожному забудовнику індивідуально, згідно чинного законодавства.
Пунктом 8 вказаного рішення доручено ПО «Дніпровський машинобудівний завод ім. Леніна» виділити ділянки індивідуальним забудовникам при отриманні рішення виконкому із зазначенням номерів ділянок, будівництво комунальних мереж, під'їздних доріг і об'єктів соцкультпобуту виконати за рахунок коштів об'єднання.
В матеріалах справи також наявне рішення ВАТ «Дніпровський машинобудівний завод» № 18 від 04 квітня 2007 року, прийняте за результатом розгляду заяви ОСОБА_2 про виділення йому додатково 1/2 земельної ділянки № 72 площею 300 кв.м. в сел. ОСОБА_3, з огляду на брак території по земельній ділянці № 71 площею 600 кв.м. для будівництва, обслуговування жилого будинку і господарських будівель.
Зазначеним рішенням виділено ОСОБА_2 додатково 1/2 частину земельної ділянки № 72 площею 300 кв.м., прилеглу до земельної ділянки № 71, об'єднавши їх в одну земельну ділянку площею 900 кв.м. для будівництва індивідуального жилого будинку по типовому проекту і господарських будівель.
Помічник голови правління ПАТ «Дніпровський машинобудівний завод» ОСОБА_4 направив 15.06.2012 року лист № 6000/9-21 на ім'я начальника головного АПУ міської ради м. Дніпропетровська, в якому просив внести зміни до переліку громадян, яким підприємством було узгоджено виділення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд в межах земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні ПАТ ДМЗ (державний акт від 1993 року Б № 097789) а саме, просив, серед іншого, внести такі зміни: «земельна ділянка № 71 площею 900 кв.м. є ОСОБА_5 необхідно ОСОБА_1 (рішення № 123 від 13.07.2010 року по відділу соціально-побутового забезпечення та профспілкового комітету підприємства)».
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 29.12.2014 року № 68/59 надано ОСОБА_2 (згідно додатку № 1 до рішення) дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) по вул. Солом'янська, 71 орієнтовною площею 0,1000 га.
В матеріалах справи також наявний лист ОСОБА_1 на ім'я заступника директора департаменту корпоративних прав і правового забезпечення ОСОБА_6, начальника ГоловАПУ Дніпропетровської міської ради ОСОБА_3, в.о. начальника Управління Держгеокадастру в м. Дніпропетровську з проханням зупинити подальші дії щодо оформлення ОСОБА_2 земельної ділянки.
Відповідно до п. «д» ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 111 Земельного кодексу України обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження. Законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель:
а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків;
б) заборона на провадження окремих видів діяльності;
в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту;
г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;
ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт;
д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку.
Обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень, безпосередньо встановлених законом) підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у порядку, встановленому законом.
Обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.
Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.
Відповідно до ст. 416 ЦК України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі:
1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;
2) спливу строку права користування;
3) відмови землекористувача від права користування;
4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.
Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч.2 ст. 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилається на те, що вона є користувачем земельної ділянки № 71 площею 900 кв.м., яка виділена їй на підставі рішення ПАТ «Дніпровський машинобудівний завод» № 123 від 13.10.2010 року, однак самого рішення, з якого можна було б встановити зазначену обставину, суду не надала.
Лист помічника голови правління ПАТ «Дніпровський машинобудівний завод» ОСОБА_4 від 15.06.2012 року № 6000/9-21 на ім'я начальника головного АПУ міської ради м. Дніпропетровська щодо внесення змін до переліку громадян, яким підприємством було узгоджено виділення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, не може, на думку суду, служити доказом виділення ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки, оскільки відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Крім того, з зазначеного листа не вбачається, ким саме, на який строк та для яких цілей була виділена земельна ділянка.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Разом з тим, позивачка не довела достатніми, допустимими та достовірними доказами факт, що вона є користувачем тієї ж земельної ділянки, відносно якої ОСОБА_2 Дніпропетровською міською радою було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою.
Крім того, позивачка у позовній заяві посилається на рішення Дніпропетровської міської ради № 119/15 від 20.10.2016 року, яким їй надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) за адресою с. Дороге, земельна ділянка № 71 площею 0,1000 га, однак вказане рішення також не долучено нею до позовної заяви та позивачкою не заявлялось клопотань щодо витребування судом доказів.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім в итребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Крім того, рішенням Дніпропетровської міської ради від 29.12.2014 року № 68/59 надано ОСОБА_2 (згідно додатку № 1 до рішення) дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) по вул. Солом'янська, 71 орієнтовною площею 0,1000 га (Бабушкінський район).
Позивачка ж у позовній заяві стверджує, що відповідними рішеннями ПАТ «Дніпровський машинобудівний завод» та Дніпропетровської міської ради їй виділено в користування, а також надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) за адресою с. Дороге, земельна ділянка № 71 площею 0,1000 га. Однак жодних доказів, що це одна й та сама земельна ділянка, яку раніше було надано у користування ОСОБА_2, позивачка не надала.
Таким чином, на думку суду, позивач не надав доказів, що оспорюваним рішенням Дніпровської міської ради порушені його права, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи Відкрите акціонерне товариство «Дніпровський машинобудівний завод», ОСОБА_2 про визнання рішення частково незаконним та визнання права на користування земельною ділянкою - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: Е.В. Женеску